Ухвала суду № 56351906, 03.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/1890/15-к

Номер провадження 11-кп/775/139/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Стародуба О.Г.

суддів: Акуленка В.В., Шигірта Ф.С.

при секретарі Самойленко Г.В.

за участю прокурора Саєнко М.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013050510004576 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не судимого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

ВСТАНОВИЛА

Згідно вироку, 21.07.2013 року близько 15 годин 50 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним мотоциклом марки «КМЗ ДНІПРО 11» з державним реєстраційним номером 7640 ЕАВ, рухався зі швидкістю приблизно 80 км/годину разом з пасажиром ОСОБА_3, яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні, по автодорозі «м. Словянськ с. Пришиб» з боку автодороги «Київ Харків - Довжанськ» у напрямку с. Сидорове Словянського району. На шляху прямування на відстані 4000 м від автодороги «Київ Харків - Довжанськ» ОСОБА_2, маючи обєктивну можливість бути уважним, спостерігати та врахувати дорожню обстановку, діючи необережно у порушення вимог п.10.1 та п.12.1 Правил Дорожнього руху України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впоровся з керуванням мотоциклу, виїхав на праве узбіччя вказаної автодороги, де допустив наїзд на залізобетонну опору огородження дороги, зїхав у правий кювет, та допустив перекидання.

В результаті ДТП пасажиру мотоцикла ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя під час їх заподіяння.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та помякшити призначене покарання, застосувати до нього вимоги ст. 75 КК України. На думку обвинуваченого, суд при призначенні автотехнічної експертизи допустив суттєві порушення кримінального процесуального законодавства, що позбавило суд прийняти законне та обґрунтоване рішення

Заслухавши суддю - доповідача, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.

Висновки суду, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України за обставин, як вони встановлені вироком, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими при судовому розгляді доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.

ОСОБА_2 у скоєнні даного кримінального правопорушення свою провину не визнав та пояснив, що 21.07.2013 року приблизно о 16 годині він їхав з ОСОБА_4 керуючи мотоциклом без бокового причепу зі швидкістю приблизно 60 км/г. Рухаючись по дорозі, яка мала на деяких ділянках вигин, він на звороті побачив, що на його смугу руху виїхав вантажний автомобіль, що рухався в зустрічному напрямку та який перегородив їм дорогу, у звязку з чим він, щоб не здійснити зіткнення з вантажівкою, здійснив гальмування та зїхав до кювету. Потерпіла ОСОБА_3 сиділа за його спиною та не мала можливості бачити дорогу у звязку з тим, що вона ростом менше за нього. Мотоцикл допустив перекидання.

На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання обвинуваченого стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони суперечать зібраним доказам і є обраним обвинуваченим засобом захисту з метою уникнути відповідальності.

У скоєнні даного кримінального правопорушення вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується зібраними у справі доказами.

Потерпіла ОСОБА_3. пояснила, що 21.07.2013 року приблизно о 16 годині, вона з обвинуваченим ОСОБА_2 на мотоциклі рухались зі швидкістю приблизно 80 км/г, по автодорозі «м. Словянськ - с. Пришиб». Вона знаходилась на задньому пасажирському сидінні. Дорога була з асфальтовим покриттям, суха, на автошляху машин та будь яких перешкод не було. На шляху прямування ОСОБА_2 не впорався з керуванням керованого ним мотоциклу та зїхав до кювету. В результаті ДТП їй були завдані тілесні ушкодження, а саме переломи ноги у двох місцях. ОСОБА_2 зупинив попутну машину та визвав швидку допомогу. Сидячи на пасажирському сидінні мотоцикла, вона бачила дорогу та дорожню обстановку. При цьому вона бачила, що ніякого транспорту ні в попутному ні в зустрічному напрямках, в той час на шляху їх руху не було, ніяких перешкод для руху мотоцикла, які б обумовили виїзд у кювет не було.

Також потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що лікувалася у м. Словянску та м. Харкові, за час перебування у лікарні, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди переслав на її картковий рахунок 500 грн. та 300 гр., будь якої іншої допомоги від ОСОБА_2 вона не отримувала.

Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.07.2013 року з фототаблицею до нього, місцем пригоди є ділянка автодороги «Словянськ Сидорове» на відстані 4000 м. від автодороги «Київ Харків Довжанськ». Зазначений протокол містить інформацію про те, що на час огляду стан покриття дороги сухий. Мотоцикл КМЗ Дніпро 11 знаходиться на відстані 8,6 м. від правого краю проїзної частини автодороги «Словянськ Сидорове» до переднього колеса та на відстані 14,20 м. від заднього колеса до удаваної лінії. На місці пригоди виявлено частини фарби, ЛФП, скло. На стовпу виявлені сліди зіткнення. Зазначені обставини підтверджують наявність зіткнення, визначають місце вчинення кримінального правопорушення. При цьому із зазначеного протоколу вбачається, що слідів гальмування не виявлено.

З висновку судово - медичної експертизи № 914 від 27.09.2013 року вбачається, що на основі дослідження наданих медичних документів, виявлені у ОСОБА_3 ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо при обставинах дорожньо - транспортної пригоди, незадовго до звернення за медичною допомогою і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, під час їх заподіяння.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 167/1 від 02.10.2013 року, з технічної точки зору, у розглянутій дорожньої ситуації, водій мотоцикла ОСОБА_2 повинен був виконувати вимоги п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти події ДТП.

З технічної точки зору дії водія мотоцикла ОСОБА_5 вбачаються як невідповідні вимогам п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться в причинному зв'язку з наставшою подією ДТП.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_6 пояснив, що при проведенні експертизи він застосовував вихідні дані про обставини ДТП, що були зазначені в постанові слідчого та в наданих йому матеріалах кримінального провадження, а саме в протоколі огляду місця пригоди.

Під час проведення слідчого експерименту 17.02.2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2О, за допомогою автомобіля «КАМАЗ» було здійснено заміри розташування транспортних засобів за версією ОСОБА_2 на час виникнення аварійної ситуації.

Як вбачається з висновків судової автотехнічних експертиз № 300 від 20.02.2015 року та № 1496 від 17.08.2015 року, показання водія мотоциклу ОСОБА_2, про механізм розвитку та плину даної дорожньо транспортної пригоди, з технічної точки зору неспроможні.

З технічної точки зору, у причинному звязку з подією, що настала, перебувають дії водія мотоцикла ОСОБА_2, який у дорожніх умовах, що склалися, не впорався з керуванням транспортним засобом, втратив контроль над керуванням мотоцикла, в наслідок чого виїхав на закругленні дороги за межі проїзної частини вправо, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП. Тобто дії водія ОСОБА_2, як невідповідні вимогам п. 12.1 ; п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному звязку з подією ДТП, що настала.

Судова колегія вважає безпідставними доводи обвинуваченого щодо незаконності висновків автотехнічної експертизи № 1496 від 17.08.2015 року. Для проведення вказаної експертизи суд в ухвалі зазначив вихідні дані, які було запропоновано захисником та дані, що містяться в протоколі огляду місця події. На вирішення експерта були поставлені питання, що стосуються даного кримінального провадження. Проведення експертизи було доручено експертній установі, що знаходиться в Донецькій області та здійснює обслуговування саме в цій області.

Аналіз наведених висновків судово-автотехнічних експертиз свідчить про те, що показання обвинуваченого стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди є не обєктивними та не відповідають дійсним обставинам, оскільки неспроможні з технічної точки зору. При цьому були враховані дані отримані під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого та встановлені саме за його показаннями. Тобто зазначені висновки експертиз свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Сторона захисту, як на доказ послалась на експертний висновок № 76 від 26.02.2015року, згідно якого з технічної точки зору в діях водія мотоцикла ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, не вбачається.

На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вказаний висновок автотехнічної експертизи, оскільки він суперечить встановленим обставинам по справі, зібраний та долучений з порушеннями кримінального процесуального закону.

У відповідності з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину та обставин пом'якшуючих і обтяжуючих покарання. При цьому особі, що скоїла злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення й попередження нових злочинів.

Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винним у скоєнні злочину, зобов'язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо особи винного та обставини справи, які обтяжують або пом'якшують покарання.

При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру ОСОБА_2 суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини та ступінь тяжкості скоєного правопорушення, який на підставі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та колишньої роботи характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.

Проте, на думку судової колегії, суд першої інстанції не в повній мірі врахував помякшуючи покарання обставини, а тому покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_2 неможливо визнати таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання, колишньої роботи та служби характеризується позитивно, не судимий, має постійне місце проживання, частково відшкодував потерпілій заподіяну шкоду.

За викладених обставин, з урахуванням особи обвинуваченого, колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 вимоги ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити його від основного покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити.

Вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст. 286 КК України, змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробуванням на три роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді: