Рішення № 56351781, 09.03.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/8127/15-ц

Провадження №2/265/430/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря Цепи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання осіб такими, що втратили, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_2. У спірній квартирі зареєстровані відповідачі по справі, а саме її невістка та внук. Однак, з 23.07.2013 року відповідачі по справі не проживають у спірній квартирі, так як виїхали в ОСОБА_4 на постійне місце проживання, особистих речей відповідачів у спірній квартирі не має, заходів по утриманню житла вони не приймають.

Посилаючись на норми ст. 405 ЦК України, просив визнати ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не зявилися, надав суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, при цьому не заперечували про розгляд справи у заочному порядку, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3., будучи належним чином повідомлена через житлову організацію, про час і місце розгляду справи, двічі не зявилася в судове засідання з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа представник органу опіки та піклування Орджонікідзевської рай адміністрації ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Як встановлено судом на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2013 року позивач є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_4, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 2478 (а.с.7-8).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, народився у м. Москва ОСОБА_4 05.02.2009 року, про що свідчить актовий запис № 1130, батьками вказані ОСОБА_8, громадянин України та ОСОБА_2, громадянка ОСОБА_4 (а.с.12).

З копії особового рахунку № 100142 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані з 23.07.2013 року позивач по справі ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_9, син ОСОБА_8, невістка ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3, відповідачі по справі (а.с.10).

Однак, відповідачі будучи зареєстрованими у спірній квартирі, не проживають в ній починаючи з 23.07.2013 року, тобто з моменту реєстрації, про що свідчить складений житловою організацією акт від 18.12.2015 року на підставі пояснень свідків, які зазначені в акті.

Згідно акту від 18.12.2015 року, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили факт не проживання відповідачів ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.07.2013 року.

Обєктивно вказані обставини підтверджуються наданими з боку відповідачів слідуючими документами свідоцтвом про реєстрацію № 26 від 13.01.2014 року неповнолітнього ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_6 (а.с.5), довідкою № б/н згідно якою ОСОБА_2 з 13.01.2014 року разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Факт реєстрації за вищезазначеною адресою відповідача ОСОБА_2 зазначений у її паспорті громадянки ОСОБА_4 (а.с.11).

Зважаючи на вимоги ст..72 ЖК України особа може бути визнана у судовому порядку такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок її відсутності понад встановлені строки.

Як розяснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» з наступними змінами, судам рекомендовано при вирішенні спорів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно зясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Уразі їх поважності (перебування у відряджені, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сімї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідач ОСОБА_2 направила до суду заяву, про визнання позовних вимог, вказуючи, що вона та її неповнолітній син ОСОБА_3 забезпечені житлом у м. Москва, тому не її права ні права її неповнолітнього сина порушені не будуть, наполягала на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

З врахуванням зазначеної заяви відповідача, суд вважає за можливе постановити рішення про визнання ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування жилим приміщення у квартирі АДРЕСА_7, тим самим по суті задовольнити позовні вимоги.

Згідно зі ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких згідно ст..79 ЦПК України відноситься судовий збір.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 974,40 гривень. Однак з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 487,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 974,40 грн., але відповідно до Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру складає для фізичних осіб 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 487,20 грн., тобто позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 487,20 гривень, а ні 974,40 гривень.

Згідно ч.2 ст.79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З урахуванням переліченого суд вбачає можливим повернути позивачу зайво сплачену суму судового збору у розмірі 487,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування жилим приміщення квартири АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

Зобов'язати Управління Державної Казначейської служби України у м. Маріуполі повернути ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1, паспорт серії ВС 286424, виданого 12 травня 2000 року Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, суму заяво сплаченого судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень, сплаченого через ГУ ДКСУ у Донецькій області за квитанцією № 393 від 24 грудня 2015 року на загальну суму 974,40 гривень на р/р 31210206700054, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721, платник ОСОБА_2, юридична адреса АДРЕСА_8.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом місті Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г.Мельник