Рішення № 56351189, 10.03.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8440/14-ц

Провадження №2/263/547/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Грачовій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, уточненим під час розгляду справи, посилаючись на те, що з 1973 року по 1996 рік безперервно працював в ПАТ «Донецькобленерго». В 1996 році звільнився за власним бажанням. У період з 01.09.2006 року по 17.07.2014 року знову безперервно працював у відповідача за безстроковим договором. У період з 14.06.2014 року по 08.08.2014 року він перебував на лікарняному, проте коли вийшов на роботу, дізнався, що його звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки трудовий договір між ним та відповідачем був безстроковим, ніяких заяв на працевлаштування на визначений строк він працедавцеві не давав, а на час звільнення взагалі перебував на лікарняному. У звязку з наведеним просить суд визнати наказ №89 від 18.04.2014 року про прийняття його на роботу на умовах строкового трудового договору та наказ №190 від 17.07.2014 року про його звільнення недійсними та скасувати їх, поновити його на роботі на посаді електромонтера по експлуатації розподільчих мереж 5-ї групової кваліфікації Першотравневої виробничої дільниці №1 Першотравневого РЕМ та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачв судовому засіданні позов підтримав повністю з викладених у ньому підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що заяву про прийняття на роботу на визначений строк ОСОБА_1 не писав, а з наказом про прийняття його на роботу на умовах строкового трудового договору він був ознайомлений обманним шляхом.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила, що за строковим трудовими договорами можуть працювати лише сезонні працівники.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про прийняття його на роботу на певний строк на підставі поданої ним же заяви. Дана заява на теперішній час знаходиться в Горлівці, де у 2014 році знаходилося ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Тому його було правомірно звільнено за спливом строку трудового договору. Окрім того, звільнення під час хвороби за ст.36 КЗпП України у даному випадку припустиме, а положення закону, де зазначено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, до спірних відносин не застосовується.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно записам у трудовій книжці ОСОБА_1 останній з 02.07.2012 р. по 02.09.2013 р., з 09.09.2013 р. по 31.03.2014 р. та з 18.04.2014 р. по 17.07.2014 р. працював електромонтером у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та кожного разу звільнявся зі спливом строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

В матеріалах справи мається копія заяви від імені ОСОБА_1, датована 17.04.2014 р., з проханням прийняти його на роботу до Першотравневих РЕМ на посаду електромонтера Першотравневої виробничої ділянки №1 шляхом укладення строкового трудового договору з 18.04.2014 р. по 17.07.2014 р. за сімейними обставинами. Дана заява завізована керівником ОСОБА_5 17.04.2014 р. Відповідно до пояснень представника відповідача надати суду оригінал цієї заяви не виявилося можливим внаслідок знищення частини документів підприємства пожежею та захоплення адміністративних будівель у м. Горлівці невідомими озброєними особами, що підтверджується довідкою від 02.03.2016 р. та актом від 29.07.2014 р.

Згідно наказу (розпорядження) №89 від 18.04.2014 р. ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з 18.04.2014 р. по 17.07.2014 р. на умовах строкового трудового договору. З даними наказом (розпорядженням) ОСОБА_1 ознайомлений 18.04.2014 р. особисто, про що свідчить його підпис, який відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №787 від 11.06.2015 р. виконаний саме ним.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що у 2014 році ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на умовах строкового трудового договору з метою в подальшому здійснити перерахунок пенсії, для чого він написав відповідну заяву, яку він особисто завізував.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що у відділ кадрів надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття його на роботу на умовах строкового трудового договору з візою ОСОБА_5 Вона підготувала відповідний наказ і передала його в Першотравневий РЕМ, а потім їй його повернули з підписами ОСОБА_7 і ОСОБА_1

Допитана свідок ОСОБА_8 підтвердила, що вона як діловод давала ОСОБА_1 наказ про прийняття його на роботу для підписання, він одягнув окуляри, прочитав наказ та розписався про ознайомлення з ним, а потім вийшов на роботу.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто в даній ситуації за бажанням та з урахуванням інтересів позивача і на вказаний в його заяві строк за погодженням сторін й був укладений строковий трудовий договір.

На підставі наказу №190 від 17.07.2014 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи у звязку зі спливом строку трудового договору, з яким позивач також ознайомлений.

Згідно п.2 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В ході розгляду справи сторонами не заперечувався той факт, що трудові відносини з цього часу фактично були припинені і не продовжувалися.

Окрім того, переукладення строкового трудового договору у випадках, що підпадають під ч.2 ст.23 КЗпП України, не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового чи укладеного на невизначений строк, а тому положення ч.2 ст.391 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Наявність листка непрацездатності серії АГК №923617, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 14.06.2014 р. по 23.07.2014 р. перебував на лікарняному, також не береться судом до уваги, оскільки правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»). В свою чергу, ОСОБА_1 був звільнений не за ініціативою власника, а зі спливом строку трудового договору, тому його перебування на лікарняному не перешкоджало такому звільненню.

Таким чином, вищезазначені накази про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 є законними, у звязку з чим підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не мається.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі, то стягує з позивача на користь відповідача судові витрати, повязані з проведенням судової експертизи, відповідно до платіжного доручення №2116291526 від 16.07.2015 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 88, 58-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» витрати, повязані з проведенням судової експертизи, в розмірі 900 (девятсот) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Турченко