Постанова № 56349994, 25.02.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/859/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Богінкевич С. М.,

при секретарі - Потапьонок К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що він є інвалідом 3-ї групи ЧАEC з 10.09.1993 року, 1-А категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вказує, що на підставі путівки №976/2419, отриманої в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільського району м.Києва з 19.09.2015 року по 06.10.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у санаторії "Арктика" Запорізької обл., м.Бердянськ (середня Коса).

Зазначає, що ним за власні кошти, було сплачено вартість проїзду до санаторію та назад, з пересадкою всього у розмірі 733, 90 гривні, у зв'язку з чим, на підставі п.19 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 08.10.2015 року звернувся до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва із заявою про відшкодування цих коштів.

Звертає увагу суду на те, що 14.01.2016 року, через поштове відділення № 73 він отримав в рахунок компенсації затрачених на проїзд власних коштів в сумі 474 гривень, у зв'язку з чим, відповідачами було порушено його право на безплатний проїзд один раз на рік до будь - якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків, оскільки він, як особа, що віднесена до першої категорії, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС має право на 100% компенсацію вказаних витрат.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки його права та законні інтереси було порушено відповідачами, змушений був звернутись до суду з даним позовом та просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м.Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправними, зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату компенсації за проїзд до місця лікування і назад за 2015 рік на підставі наданих проїзних документів, у відповідності до вимог ст.ст.19, 22, 46, 113 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України у Справі №5-рп\2002 від 20.03.2002 року, №рп\2004 від 01.12.2004 року, №8-рп\2005 від 11.10.2005 року, ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з відповідачів суми недоплаченої компенсації за проїзд до місця лікування і назад у 2015 році, на підставі ст.20 п.19 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 299,90 гривень; суму незаконно вирахуваних відповідачами коштів у розмірі 299,90 гривень проіндексувати та виплатити невідкладно.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задоволити повністю з підстав, викладених у ньому.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи тим, що він необґрунтований та безпідставно заявлений, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва не порушувало положень Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а діяв в межах повноважень наданих державою здійснював призначення у відповідності до розмірів встановлених вимогами нормативно-правових актів України та не порушував прав позивача.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання 25.02.2016 року не з'явився, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, однак подав до суду заперечення, у яких позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю та проводити судове засідання без його участі, у зв'язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення позивача, представника Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, як особа, віднесена до категорії 1 (пункт 1 статті 14)має право на компенсацію проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-ї групи ЧАEC з 10.09.1993 року, 1-А категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується Довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 віл 08.09.2003 року, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія - 1, серія - А, № 400239 від 31.10.2001 року (а.с.3).

Крім того, на підставі путівки №976/2419, отриманої в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільського району м.Києва з 19.09.2015 року по 06.10.2015 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у санаторії "Арктика" Запорізької обл., м.Бердянськ (середня Коса) (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за власні кошти було сплачено вартість проїзду до санаторію та назад, з пересадкою всього у розмірі 733, 87 гривні (з яких: 287,74 гривень - вартість проїзду залізничним транспортом 18.09.2015 року, сполученням Київ пас - Запоріжжя, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 19.09.2015 року, сполученням Запоріжжя-Бердянськ, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 07.10.2015 року, сполученням Бердянськ-Запоріжжя, 222,89 гривні - вартість проїзду залізничним транспортом 07.10.2015 року, сполученням Запоріжжя - Київ пас).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження своїх позовних вимог посилався на його заяву до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва від 07.06.2010 року (а.с.6-7), однак судом даний доказ не може бути прийнятий як належний та допустимий, оскільки він не стосується позовних вимог про визнання дій відповідачів протиправними та стягнення з відповідачів на користь позивача вартості проїзду до санаторію та назад, з пересадкою всього у розмірі 733, 90 гривні за 2015 рік.

Крім того, слід зазначити, що позивач у підтвердження своїх позовних вимог посилався на лист Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України від 21.12.2015 року №926/20/132-15 (а.с.8-10), однак судом даний доказ не може бути прийнятий як належний та допустимий, оскільки він не стосується позовних вимог про визнання дій відповідачів протиправними та стягнення з відповідачів на користь позивача вартості проїзду до санаторію та назад, з пересадкою всього у розмірі 733, 90 гривні за 2015 рік.

Судом також встановлено, що відповідно до розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва від 08.10.2015 року (а.с.22) позивачу було вирішено виплатити компенсацію за проїзд у розмірі 474, 63 гривні за 2015 рік, які останній отримав 14.01.2016 року, через поштове відділення № 73, дана обставина сторонами не заперечувалась в ході судового розгляду.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, наказу Мінсоцполітики №1006 від 12.10.2015, який зареєстровано в Мінюсті за № 1282/27727 від 20.10.2015 у якому визначено розміри компенсацій на 2015 у відповідності до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз'яснення порядку застосування зазначеного закону визначено у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, згідно з ст. 117 Конституції України, рішення якого є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади України всіх рівнів та всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України і є законом України, а фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на відповідні роки, а відтак виконання Закону повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету, а у прикінцевих положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено - «установити, норми і положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Держбюджету та Пенсійного фонду».

Відповідно до ст. 95, ст. 116, ст. 117 Конституції України, ст. 62, ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.4, ст.7 Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та пп.4 п.4 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата компенсації допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 встановлено порядок яким визначено механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики і рішень щодо її невідповідності Конституції України вищезазначених Постанов не приймались, чинності вони не втрачали, а відтак є обов'язковими для виконання, також відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державним бюджетом України і виходячи з зазначеного Урядом були гарантовані виплати окремих видів компенсацій, доплат і допомоги, у розмірах визначених зазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п. 10 п. 4 «Положення про Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації», яке затверджено Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.01.2013 за № 854, тобто Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснює лише призначення передбачених чинним законодавством України компенсацій та доплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог законодавства України і не є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільської районної у місті Києві державної адміністрації), яке ліквідована з 15.12.2010 розпорядженням № 1162.

Виплата грошової компенсації за проїзд на лікування допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи перерахунки грошової допомоги, у тому числі у зв'язку з індексацією, в місті Києві здійснюються централізовано відповідно до п.4.9 «Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», затвердженого розпорядженням від 27.01.2007 № 65 Київської міської державної адміністрації.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про те, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ. Забезпечує оформлення документів на виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат та їх відправку районним органам праці та соціального захисту населення відповідно до узгоджених графіків. Із зазначеного вбачається, що призначається призначається Управлінням праці та соціального захисту населення, а виплати покладено на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у зв'язку з чим відповідачі не порушили права позивача, а діяли в межах повноважень наданих державою та у спосіб визначений чинним законодавством.

У зв'язку з вищевикладеним, з урахуванням повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами та дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що при здійсненні нарахування та виплаті позивачу компенсації за проїзд було здійснено у відповідності до вимог чинного Законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст.95, 96, 116, 117, 119 Конституції України, ст. 48, 87 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, ст.ст. 2, 5, 6, 17, 159-163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. У разі якщо постанову було прийнято без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С. М. Богінкевич