Рішення № 56349974, 30.12.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11267/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарі - Білак В. Ю., Подплетніковій І.В., Цілуйко Н.М., Грицаєнко Ю.О., Міщенко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), третя особа: виконуючий обов»язки генерального директора «Укрзалізниці», ОСОБА_2, - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 представник позивача, ОСОБА_1, на підставі договору про надання правової допомоги - адвокат, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), з урахуванням уточнень від 03.12.2014, 08.12.2014, 06.01.2015, про скасування наказу від 09.09.2014 № 3404/ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн..

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що наказом від 02.11.2007 №1140/ос позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління матеріально-технічних ресурсів та координації закупівель Укрзалізниці; наказом від 18.07.2008 №333-Ц переведений на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці; наказом від 10.01.2011 №27/ос переведений на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці; наказом від 25.05.2011 №796/ос переведений на посаду провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці.

Відповідно наказу від 09.09.2014 №3404/ос про припинення трудового договору позивач звільнений із займаної посади провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів у зв'язку зі скороченням штату, за п.1 ст.40 КЗпП.

Вважає звільнення позивача незаконним з наступних підстав.

30.04.2014 повідомленням №ЦЗ-1-10/311 позивач попереджений, що відповідно наказу від 24.04.2014 №135-Ц/од «Про внесення змін до структури Укрзалізниці» та Переліку №19 від 25.04.2014 змін до штатного розпису Головне управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів ліквідовується з 25.07.2014, посада, яку він займав, вилучається зі штатного розпису, трудовий договір з ним буде розірваний на підставі п.1 ст.40 КЗпП після 25.07.2014.

Крім того, наказами генерального директора від 24.04.2014 № 135-Ц/од, 14.07.2014 № 395-Ц/од, 18.07.2014 № 413-Ц/од, 25.07.2014 №427-Ц/од, 28.07.2014 №455-Ц/од, 07.10.2014 №641-Ц/од, 17.11.2014 № 721-Ц/од в апараті управління створювались нові структурні підрозділи, власне, фактично змінювалась назва попередніх, передбачалось підготувати план заходів щодо переведення працівників до новоутворених структур, виконання якого мало бути завершено до 14.10.2014, який так і не був запроваджений, вносились зміни до структури апарату, в кінцевому результаті збільшена і чисельність Департаменту планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів до 26 штатних одиниць, на заміщення яких приймалися інші працівники ( т. 1, а. с. 58 -66).

Одночасно з попередженням про наступне звільнення іншої роботи позивачу не було запропоновано, про наявність, чи/або відсутність вакантних посад в повідомленні не зазначено, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП.

09.09.2014 листом № Цкадр - 24/236 лише в день звільнення було запропоновано дві посади: стрільця оперативної мобільної групи робітничого штату Головного управління воєнізованої охорони та провідного інженера відділу орендних відносин Департаменту майнових та земельних ресурсів.

За період роботи позивач сумлінно виконував покладені на нього трудові обов»язки, жодних дисциплінарних стягнень не мав, при звільнені порушені вимоги ст. 42 КЗпП щодо переважного права залишення на роботі, не враховано, що 31.07.2014 звільнена з роботи на цьому ж підприємстві його дружина з тих же підстав, та що вони мають на утриманні малолітнього сина.

Не отримано згоди первинної профспілкової організації підприємства, членом якої був позивач, що є порушенням ст.43 КЗпП та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії».

Незаконним звільненням відповідач завдав позивачу моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях через неможливість захистити свої трудові права, влаштуватися на роботу, забезпечити родину матеріально, що призвело до втрати душевного спокою, постійних конфліктів, хвилювань, розмір морального відшкодування оцінює в розмірі 2 000 грн..

Представник позивача просив скасувати наказ від 09.09.2014 № 3404/ос як незаконний, поновити позивача на посаді провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці, стягнути на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10.09.2014, та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Відповідач, Державна адміністрація залізничного транспорту України, позовні вимоги не визнав, у задоволенні просив відмовити, у письмових запереченнях зазначив, що на виконання Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» 24.04.2014 генеральним директором було видано наказ № 135-Ц-од «Про внесення змін до структури Укрзалізниці», за п. п. 1, 2 якого передбачено з 25.07.2014 ліквідувати Головне управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів, та з 25.04.2014 утворити Управління планування матеріально-технічних ресурсів чисельністю 15 штатних одиниць.

30.04.2014 повідомленням №ЦЗ-1-10/З11 позивач попереджений під особистий підпис про наступне розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП.

10.07.2014 на виконання вимог ст. 43 КЗпП та ст. 22 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» до профкому апарату Укрзалізниці направлено лист № Ц-кадр-24/417 про надання дозволу на звільнення 7 працівників Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів, у тому числі позивача, за скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП.

14.07.2014 листом № УЗпроф-182 профспілковий комітет повідомив, що питання надання згоди на скорочення працівників апарату Укрзалізниці буде розглянуто після одержання згоди на зменшення загальної чисельності працівників центрального органу виконавчої влади.

22.08.2014 Департамент управління персоналом листом № ЦКадр-24/147 повідомив профспілковий комітет, що листом від 14.07.2014 № 7643/45/10-14 Міністерство інфраструктури надало згоду на зменшення загальної чисельності апарату управління Укрзалізниці, проте у триденний термін відповіді про прийняте рішення в письмовій формі не отримав, тому вважають, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення позивача погоджено з профкомом.

09.09.2014 позивач у Департаменті управління персоналом, у присутності працівників відділу обліку кадрів, під особистий підпис ознайомлений з переліком всіх наявних вакантних посад, із запропонованими посадами не погодився, тому наказом Укрзалізниці від 09.09.2014 № 3404/ос звільнений з 09.09.2014 з роботи за скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП, з яким ознайомлений 11.09.2014.

При звільненні адміністрацією Укрзалізниці трудові права позивача не порушені, не вчинено відносно нього незаконних дій, отже ніяких втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, не заподіяно, трудовий договір припинено за п. 1 ст. 40 КЗпП відповідно до вимог чинного законодавства, тому й немає підстав для відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях, після перерви у судове засідання повторно не з»явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, на підставі наявних даних і доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд установив, що наказом від 02.11.2007 №1140/ос позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління матеріально-технічних ресурсів та координації закупівель Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці); наказом від 18.07.2008 №333-Ц переведений на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління матеріально-технічних ресурсів; наказом від 10.01.2011 №27/ос переведений на посаду інженера 1 категорії відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів; наказом від 25.05.2011 №796/ос переведений на посаду провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів ( т. 1 а. с. 8-10).

24.04.2014 генеральним директором Державної адміністрації залізничного транспорту України видано наказ № 135-Ц/од «Про внесення змін до структури Укрзалізниці», відповідно до якого прийнято рішення ліквідувати з 25.07.2014 Головне управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів, утворити з 25.04.2014 в апараті Укрзалізниці Управління планування матеріально-технічних ресурсів чисельністю 15 штатних одиниць та Управління аналітико-цінової роботи чисельністю 17 штатних одиниць (т. 1, а. с. 52 - 55).

Наказом першого заступника генерального директора від 09.09.2014 №3404/ос про припинення трудового договору позивач звільнений із займаної посади провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці за скороченням штату, за підставі п. 1 ст.40 КЗпП (т. 1, а. с. 12).

Відповідно п.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 06.11.1992 N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Отже мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний з»ясувати, чи наявні передбачених ст. 42 КЗпП підстави на переважне право на залишення на роботі працівника, зокрема: з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці; при рівних умовах перевагу в залишенні на роботі надати: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; чи попереджався працівник за 2 місяці про наступне вивільнення, а також запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може він виконувати, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи, вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП.

30.04.2014 позивач був попереджений повідомленням №ЦЗ-1-10/311, що відповідно наказу від 24.04.2014 №135-Ц/од «Про внесення змін до структури Укрзалізниці» та Переліку №19 від 25.04.2014 змін до штатного розпису Головне управління панування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів ліквідовується з 25.07.2014, посада, яку він займає, вилучається зі штатного розпису, трудовий договір з ним буде розірваний на підставі п.1 ст.40 КЗпП після 25.07.2014, проте іншої роботи одночасно з попередженням про наступне звільнення не запропоновано, про відсутність вакантних посад в повідомленні не зазначено ( т. 1, а. с. 11).

При цьому, за наказами генерального директора Укрзалізниці від 24.04.2014 № 135-Ц/од, 18.07.2014 № 413-Ц/од, 25.07.2014 №427-Ц/од, 28.07.2014 №455-Ц/од, 07.10.2014 №641-Ц/од, 17.11.2014 № 721-Ц/од в апараті управління створювались нові структурні підрозділи, вносились зміни до структури апарату в сторону фактичного збільшення штату, в кінцевому результаті збільшена і чисельність Департаменту планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів до 26 штатних одиниць, створеного на базі Управління планування матеріально-технічних ресурсів, на заміщення яких приймалися інші працівники зі сторони ( т. 1, а. с. 58 -66).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Пунктом 5.2. наказу генерального директора від 14.07.2014. №395 -Ц/од передбачалося підготувати план заходів щодо переведення працівників апарату Укрзалізниці на посади у новостворених структурних підрозділах відповідно до вимог законодавства, виконання якого мало бути завершено до 14.10.2014, який так і не був запроваджений ( т. 1, а. с. 56, 57)

09.09.2014 листом № Цкадр - 24/236 позивачу лише в день звільнення було запропоновано дві посади: стрільця оперативної мобільної групи робітничого штату Головного управління воєнізованої охорони та провідного інженера відділу орендних відносин Департаменту майнових та земельних ресурсів, до того ж остання вже не була вільною, що є порушенням ч. 2 та ч. 3 ст.49-2 КЗпП ( т. 1, а. с. 13).

Відповідач доказово не підтвердив ті обставини, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади, які були в Укрзалізниці, і що він відмовився від переведення на іншу роботу, не надав на вимогу суду й наказів для огляду в судовому засідання для спростування того, що у досліджуваний період на роботу приймалися інші працівники (зі сторони).

Відповідно біографічної довідки позивач працював у відповідача з 02.11.2007 до 09.09.2014, за період роботи здобув вищу спеціальну освіту без відриву від виробництва, закінчив Українську державну академію залізничного транспорту, дисциплінарних стягнень не мав, крім того не враховані ті обставини, що наказом від 31.07.2014 була звільнена з роботи на цьому підприємстві його дружина, ОСОБА_4, з посади начальника відділу координації розрахунків на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, і що вони мають на утриманні малолітнього сина, в сім'ї інших працівників з самостійним заробітком немає ( т. 1, а. с. 14,15).

Відтак, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 42, 49-2 КЗпП.

Крім того, первинна профспілкова організація, членом якої є позивач, не надавала відповідачу згоду на його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, що є порушенням ст. 43 КЗпП та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», твердження відповідача, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення позивача вважається погодженим із профспілковим комітетом не відповідають фактичним обставинам справи (т. 1, а. с. 39-41).

Так, відповідно до положень ст. 43 КЗпП, та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Таким чином, звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник або без такої згоди, якщо власник не отримав листа про мотивоване непогодження з таким звільненням.

Як убачається з матеріалів справи, 10.07.2014 до профспілкового комітету апарату Укрзалізниці був направлений лист № Цквдр-24/417 за підписом в/о начальника Головного управління кадрової та соціальної політики про надання дозволу на звільнення за скороченням штату ( п. 1 ст. 40 КЗпП) 7 працівників Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів, у тому числі позивача (т. 1 а. с. 48).

Профспілковий комітет листом від 14.07.2014 , посилаючись на пп. 1.2. п. 1 наказу Укрзалізниці від 02.07.2014 № 368-Ц/од «Про обмеження в діяльності Укрзалізниці та підприємстві залізничного транспорту, що реорганізовуються» повідомив, що питання надання згоди на скорочення працівників апарату Укрзалізниці буде розглянуто після одержання згоди Міністерства інфраструктури, як центрального органу виконавчої влади (т. 1, а. с. 49).

Міністерство інфраструктури листом від 14.07.2014 № 7643/45/10-14 роз»яснило, що відповідно Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262 питання визначення структури апарату Укрзалізниці відноситься до компетенції генерального директора.

Разом з тим, враховуючи норми ст. 3 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», погодило запропоноване в листі зменшення загальної чисельності апарату управління Укрзалізниці на 20% відносно чисельності, що складалася на 01.04.2014. (т. 1, а. с. 136).

22.08.2014 Департамент управління персоналом повідомив профспілковий комітет, що Міністерство інфраструктури листом від 14.07.2014 №7643/45/10-14 України надало згоду на зменшення загальної чисельності апарату управління Укрзалізниці, та просив розглянути пропозицію щодо звільнення за скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП) 9 працівників Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів, у тому числі позивача ( т. 1, а. с. 50).

Проте, ні лист від 10.07.2014 та ні лист від 22.08.2014 до адміністрації до профспілкового комітету не можна вважати обгрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору з працівником.

Профспілковий комітет листом від 24.07.2014 на ім»я генерального директора Укрзалізниці звернув увагу на незаконність звільнення працівників за скороченням штату, зокрема, що не дотримуються вимоги ст. ст. 49-2, 49-4 КЗпП, не проведені відповідні заходи, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за наявності вакантних посад працівники пропонуються до скорочення, коли на ці посади призначаються інші особи зі сторони, що є порушенням ч. 2 ст. 40 КЗпП, а також п. 2.4.3. розділу 2.4 - «Забезпечення зайнятості» Колективного договору між керівництвом Укрзалізниці та профспілками щодо надання переважного права на працевлаштування, запропонував надати інформацію про чисельність працівників, що підлягають скороченню, процент скорочення по структурних підрозділах, і план заходів щодо переведення працівників апарату Укрзалізниці на посади у новоутворених структурних підрозділах, передбачивши, що його виконання має бути завершено до 14.10.2014, що адміністрацією не виконано (т. 2, а. с. 8, 9).

Відповідно листів профспілкового комітету апарату Укрзалізниці від 18.11.2014 та 27.052015, на запит адвоката та суду, первинна профспілкова організація згоду на звільнення позивача не надавала (т. 1, а. с. 31, т. 2, а. с. 107).

Наведене свідчить про те, що при звільненні позивача згоди первинної профспілкової організації, членом якої є він, відповідач не отримав, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 43 КЗпП.

Відтак, суд вважає, що звільнення позивача є незаконним, проведеним з порушенням вимог чинного трудового законодавства, без врахування та з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення, тому позовні вимоги у частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Що стосується скасування наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 09.09.2014 №3404/ос про звільнення позивача, то сам факт поновлення на роботі автоматично скасовує оскаржуваний наказ.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь позивача судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 N 348).

Так, відповідно довідки № 669 від 10.09.2014 Департаменту управління справами Укрзалізниці заробітна плата позивача за останні повні 2 місяці роботи становить: за червень - 10711 грн. 19 коп., липень - 7177 грн. 28 коп., фактично відпрацьовано за цей період 42 робочих дні.

Тобто, середньомісячна заробітна плата за останні повні два місяці (червень - липень 2014 ) перед звільненням становить - ( 10711 грн. 19 коп. + 7177 грн. 28 коп.) = 17888 грн. 47 коп./ 42 робочих дні = 425 грн. 91 коп. ( т. 1, а. с. 112).

Відповідно розрахунку середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу за період з 10.09.2014 по 30.12.2015 складає: 425 грн. 91 коп. (середньоденний заробіток) х 330 робочих днів = 140550 грн. 30 коп..

Враховуючи, що позивачеві була виплачена вихідна допомога при звільненні в розмірі 5918 грн. 23 коп. та компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 02.11.2013 по 09.09.2014 в розмірі 6208 грн. 32 коп., всього сума 12126 грн. 55 коп., з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 128423 грн. 75 коп.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що незаконним звільненням позивачу завдані моральні страждання, та вважає необхідним у цій частині позов задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені та підлягають задоволенню частково, у частині поновлення на роботі на посаді провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі в розмірі 128423 грн. 75 коп., та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., у скасуванні наказу від 09.09.2014 №3404/ос відмовляє.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення позивача на посаді провідного інженера відділу обладнання Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Укрзалізниці Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України та стягнення середнього заробітку за 1 місяць в розмірі 8944 грн. 11 коп. звертається до негайного виконання.

Суд присуджує з відповідача у дохід держави судовий збір в розмірі 1284 грн. 23 коп.

На підставі наведеного, ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 58 - 60, 64, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (код ЄДРПОУ 00034045), третя особа: виконуючий обов»язки генерального директора «Укрзалізниці», ОСОБА_2, - про скасування наказу від 09.09.2014 № 3404/ос, як незаконного, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн. задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного інженера Головного управління планування та контролю за закупівлями матеріально-технічних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) з 10.09.2014.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) ( код ЄДРПОУ - 00034045) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 10.09.2014 по 30.12.2015 в загальній сумі 128423 грн. 75 коп. (сто двадцять вісім тисяч чотириста двадцять три грн. коп. 75), та моральну шкоду в сумі 2000 грн. ( дві тисячі грн. коп. -).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 8944 грн. 11 коп. (вісім тисяч дев»ятсот сорок чотири грн. коп. 11 ) допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) ( код ЄДРПОУ - 00034045) у дохід держави судовий збір за стягнення заробітної плати у сумі 1284 грн. 23 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л. О. Трегубенко