Ухвала суду № 56342369, 10.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" березня 2016 р. Справа № 906/1778/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Грязнов В.В. ,

судді Петухов М.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка"

на рішення господарського суду Житомирської області від "11" лютого 2016 р.

у справі № 906/1778/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут передових технологій "Агрофарм", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка", с.Радулин, Баранівський р-н, Житомирська обл.

про стягнення 486056,09грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2016 року у справі №906/1778/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут передових технологій "Агрофарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" про стягнення 486056,09грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут передових технологій "Агрофарм" 231224,32 грн. боргу; 245747,50 грн. перерахунку; 9084,27 грн. 3% річних, 7290,84 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Біріт імені Шевченка" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2016 року у справі №906/1778/15 та задовольнити клопотання про призначення експертизи. Разом з тим, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, як вбачається із апеляційної скарги, скаржником не надано доказів сплати судового збору та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями) клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Водночас, звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником в обґрунтування зазначено, що станом на дату звернення до суду у нього на розрахунковому рахунку значиться сума в розмірі більше, ніж 75 тис. грн., однак у зв'язку з введенням НБУ ліквідації ПАТ КБ "Преміум" немає можливості в строки, передбачені для звернення з апеляційною скаргою, сплатити суму судового збору. Інші кошти на рахунках відсутні.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься копія договору від 07.05.2014р. №50/14-3 (а.с. 11-14) та копія довіреності на представництво інтересів товариства, виданої на ім'я ОСОБА_1 від 20.10.2015р. (а.с. 41) (аналогічна довіреність додана скаржником до апеляційної скарги), де у реквізитах зазначено про наявність у ТОВ "Біріт імені Шевченка" рахунку у ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_1".

Проте, доказів на спростування наявності коштів на рахунку у вищевказаному банку скаржник не надав.

Разом з тим, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку із вищевикладеним, клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги колегією суддів не розглядається.

Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до частини четвертої статті 97 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Повернути апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" без розгляду.

3. Справу №906/1778/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.