Постанова № 56342339, 09.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р.Справа № 916/4454/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників процесу:

від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м.Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", м.Одеса - Ющенко Н.М. - за довіреністю від 01.12.2015 року №184;

від Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса - не з'явився;

від Фермерського господарства "Сади Градениці", с. Градениці Біляївського району Одеської області - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м.Одеса - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області - не з'явився;

від Дочірнього підприємства "Маккенлі", м.Одеса - не з'явився;

від Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м.Одеса - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м. Одеса - Назаренко Д.Б. - за довіреністю від 17.12.2015 року;

від ОСОБА_4, м.Одеса - не з'явився;

від ОСОБА_5, м.Одеса - не з'явився;

від ОСОБА_6, м.Одеса - ОСОБА_7 - за довіреністю від 01.12.2014 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", м. Київ - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка

на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року

по справі №916/4454/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м.Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", м.Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса;

3.Фермерського господарства "Сади Градениці", с. Градениці Біляївського району Одеської області;

4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса;

5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м.Одеса;

6.Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області;

7.Дочірнього підприємства "Маккенлі", м.Одеса;

8.Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ;

9.Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м.Одеса;

10.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м. Одеса;

11.ОСОБА_4, м.Одеса;

12.ОСОБА_5, м.Одеса;

13.ОСОБА_6, м.Одеса;

14.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", м. Київ

про визнання недійсними додаткових угод до іпотечного договору

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" за участю третіх осіб та прокуратури, в якому просило:

- визнати недійсним нікчемний додатковий договір від 18.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим номером 4081;

- визнати недійсним нікчемний додатковий договір від 19.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим номером 4081;

- визнати недійсним нікчемний договір про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 20.12.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим номером 4081.

- застосувати наслідки недійсності вищезазначених нікчемних правочинів та встановити спосіб виконання рішення суду шляхом внесення відомостей про обтяження іпотекою, у якості забезпечення за кредитними договорами, як це було передбачено іпотечним договором від 28.12.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим номером 4081 нерухомого майна: нежитлового приміщення підвалу та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16 625,3 кв. м., які складаються в цілому з зазначених у Витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 7652754, що виданий на передачу в іпотеку комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 21.12.2012 року за №36873699: з нежитлових приміщень підвалу та третього поверху в цілому.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014 року у справі 916/4454/14 позовну заяву прийнято до розгляду, а також залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну реєстраційну службу Головного управління юстиції в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса, Фермерське господарство "Сади Градениці", с.Градениці Біляївського району Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грааль", м. Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області, Дочірнє підприємство "Маккенлі", м. Одеса; Дочірнє підприємство "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м. Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м. Одеса, ОСОБА_4, м. Одеса, ОСОБА_5, м. Одеса, ОСОБА_6, м. Одеса.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2014 року у справі №916/4454/14 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс», м. Київ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року у справі № 916/4454/14 (суддя Желєзна С.П.) припинено провадження у справі в частині встановлення способу виконання рішення шляхом внесення відомостей про обтяження іпотекою, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року у справі №916/4454/14 скасовано, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка задоволено частково: визнано недійсним нікчемний додатковий договір від 18.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; визнано недійсним нікчемний додатковий договір від 19.12.2013 року про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; визнано недійсним нікчемний договір від 20.12.2013 року про розірвання (відмову) від іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081; застосовано наслідки недійсності вищезазначених нікчемних правочинів, повернувши сторони у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів. У задоволенні вимоги про встановлення способу виконання рішення суду - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року у справі №916/4454/14 (головуючий суддя Демидова А.М. судді Акулова Н.В., Шевчук С.Р.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року та рішення господарського суду Одеської області у справі №916/4454/14 скасовано та передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року у справі №916/4454/14 (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Також у рішенні суду зазначено про відсутність підстав для залучення до участі у справи прокуратури Одеської області з посиланням на відповідні листи прокуратури.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м.Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року по справі №916/4454/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99.

Через канцелярію суду 23.02.2016 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", м. Одеса надано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією залучено до матеріалів справи.

Представником позивача 03.03.2016 року через канцелярію суду було подано клопотання про долучення доказів, а саме: виписки з лицьового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса до матеріалів справи. Судова колегія, розглянувши клопотання, дійшла висновку про його відхилення з огляду на те, що в даному клопотанні не наведено жодного обґрунтування можливості долучення таких документів до матеріалів справи у відповідності до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України з підстав неможливості подання цих доказів суду першої інстанції. При цьому, виписка з лицьового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса підлягає поверненню скаржнику.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники позивача та відповідача підтримали доводи та заперечення з мотивів, викладених письмово, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м.Одеса та ОСОБА_6 у засіданні суду надали усні заперечення на апеляційну скаргу. Представники Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса, Фермерського господарства "Сади Градениці", с. Градениці Біляївського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області, Дочірнього підприємства "Маккенлі", м.Одеса, Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м.Одеса, ОСОБА_4, м.Одеса, ОСОБА_5, м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", м. Київ в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстри вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та інших учасників судового процесу не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами, а повний текст постанови направляється всім учасникам судового процесу в установленому порядку.

В судовому засіданні 09.03.2016 року представники відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", м. Одеса та ОСОБА_6 зазначили про можливість закінчення апеляційного провадження за відсутності позивача та інших третіх осіб, оскільки у попередньому судовому засіданні були висловлені всі доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, явка учасників судового процесу не була визнана обов'язковою, інших додаткових пояснень або клопотань на час судового засідання до суду не надійшло. Копії ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року про відкладення розгляду справи, у відповідності до норм статті 87 Господарського процесуального кодексу України, було направлено учасникам процесу 26.02.2016 року. Позивачу по справі копію ухвали направлено на адресу вул. Пушкінська, 10, м. Одеса, 65029.

Відповідно до Наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 року №958 «Про затвердження нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень» із змінами і доповненнями нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Таким чином, рекомендоване поштове відправлення повинно було бути отримане банком не пізніше 03.03.2016 року. З роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти» вбачається, що об'єктом поштового зв'язку Одеса29 з індексом 65029 09.03.2016 року адресату (Публічному акціонерному товариству «Порто-Франко») повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 6505807438600 (штриховий ідентифікатор поштового відправлення ухвали суду від 24.02.2016 року). Тому у суду апеляційної інстанції є належні докази повідомлення позивача та інших третіх осіб про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а бути присутніми в судовому засіданні, яке відкладалося, є правом, а не обов'язком учасників судового процесу.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/4454/14 та наданих присутніми учасниками судового процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Браво», Дочірнім підприємством „Дирекція Єдиного Замовника", Дочірнім підприємством „Маккенлі", Товариством з обмеженою відповідальністю „Балтік Контрол Україна", Фермерським господарством „Сади Градениці", Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінвест СК", Товариством з обмеженою відповідальністю „Нотлексінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль", ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю „Калімера", ОСОБА_6 протягом 2007 - 2012 років було укладено кредитні договори з додатковими угодами до них.

Між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір від 28.12.2012 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим номером 4081.

Договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитними договорами: 1) від 27.12.2012 року № 924/2-12, укладеним між Іпотекодержателем та Дочірнім підприємством „Маккенлі", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 39 245 000 грн., строк повернення 26.04.2013 року, відсотки 20,2% річних; 2) від 05.08.2008 року № 1365/1-08, укладеним між Іпотекодержателем та Дочірнім підприємством „Дирекція Єдиного Замовника", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 8 625 000грн., строк повернення 24.06.2013 року, відсотки 17% річних; 3) від 27.12.2012 року № 925/4-12, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Браво", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 24 000 000 грн., строк повернення 25.01.2013 року, відсотки 20% річних; 4) від 08.09.2008 року № 1556/2-08, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Браво", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 11 052 709 грн. 80 коп., строк повернення 09.10.2013 року, відсотки 19% річних; 5) від 16.09.2008 року № 1620/2-08, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Балтік Контрол Україна", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 12 934 050 грн., строк повернення 08.05.2013 року, відсотки 18% річних; 6) від 26.01.2011 року № 32/2-11, укладеним між Іпотекодержателем та Фермерським господарством „Сади Градениці", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 836 000 євро, строк 25.01.2016 року, відсотки 8,8% річних; 7) від 09.03.2011 року № 94/01-11, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроінвест СК", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 500 000 доларів США, строк повернення 07.03.2013 року, відсотки 10% річних; 8) від 29.10.2012 року № 759/4-12, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нотлексінвест", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 000 000 доларів США; строк повернення 03.03.2014 року, відсотки 9%; 9) від 27.12.2007 року №3172/8-07, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 14 756 484 грн. 09 коп., строк повернення 06.02.2013 року, відсотки 18% річних; 10) від 29.10.2007 року № 2767/2-07, укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_4, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1 111 000грн., строк повернення 22.08.2013 року, відсотки 12% річних; 11) від 01.08.2007 року №1919/1-07, укладений між Іпотекодержателем та ОСОБА_5, а також усі додаткові угоди які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 255 000 доларів США, строк повернення 22.08.2013 року, відсотки 12% річних; 12) від 24.07.2008 року № 1285/2-08, укладеним між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Калімера", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 741 250 доларів США; строк повернення 11.11.2013 року, відсотки 10% річних; 13) від 21.03.2006 року № 534/1-06, укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_6, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 3 013 500грн., строк повернення 14.03.2014 року, відсотки 19,9% річних забезпечуються предметом іпотеки, яким є нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16625,3 кв. м., які складаються в цілому з зазначених у Витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 7652754, що виданий на передачу в іпотеку комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" /далі- КП „ОМБТІ та РОН"/ 21.12.2012 року за №36873699: з нежитлових приміщень підвалу та третього поверху в цілому, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім", виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, 23.09.2004 року, зареєстрованого 28.09.2004 року КП „ОМБТІ та РОН" номер запису: 56 в книзі: 35неж-199, номер витягу 4884211. Балансова вартість предмету іпотеки становить 25401564 грн., заставна вартість - 330 596 175 грн. (пункти 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 Іпотечного договору).

Додатковим договором від 18.12.2013 року внесено зміни до Іпотечного договору від 28.12.2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим номером 4081. Зокрема, цим додатковим договором було припинено запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотлексінвест».

Додатковим договором від 19.12.2013 року внесено зміни до Іпотечного договору від 28.12.2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим номером 4081, а саме припинено запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Дочірнього підприємства «Маккенлі», Дочірнього підприємства «Дирекція Єдиного Замовника», Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво», ОСОБА_5, ОСОБА_6

20.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» було укладено договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, посвідченого Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим №4081. За даним договором у відповідності з пунктом 2 статті 214 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди щодо розірвання (відмови) від Іпотечного договору, а також домовились про те, що відмовляючись (розриваючи) Іпотечний договір, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за Іпотечним договором.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014 року № 103, що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014 року № 610 „Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Порто-Франко" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 29.09.2014р. процедуру виведення АТ АБ „Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 29.09.2014 року по 29.12.2014 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ „Порто-Франко" ОСОБА_1.

В ході проведення перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ „Порто-Франко" ОСОБА_1 був виданий наказ від 17.11.2014 року №52 про виявлену нікчемність вищезазначених угод, в тому числі, договору про розірвання (відмову) від Іпотечного договору відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі повторного розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку що рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року є правомірним та обгрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З урахуванням вищенаведених законодавчих положень, судова колегія визнає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та не погоджується з доводами позивача, що, уклавши Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору від 20.12.2013 року, банк відмовився від власних майнових вимог по цьому договору, що на думку останнього, свідчить про нікчемність такого правочину, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов'язання (статті 1, 3 Закону України "Про іпотеку", статті 546, 575 Цивільного кодексу України). Отже, виходячи з правової природи забезпечувальних договорів, апеляційний господарський суд доходить висновку, що Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, укладений сторонами 20.12.2013 року є оспорюваним, і позивач має довести його нікчемність та/або недійсність на момент вчинення, тобто є спір про наявність або відсутність такого факту.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1.20 Розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладанням. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності. У разі отримання повідомлення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, ані норми статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані пункти 1.18 та пункт 1.20 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 не передбачають при здійсненні обов'язку уповноваженої особи провести перевірку правочинів на нікчемність, оформлювати такий висновок своїм наказом, а, навпаки, містять обов'язок направити письмове повідомлення про нікчемність контрагента за правочинами, що є нікчемними, витребувати у сторони правочину майно та у разі неповернення майна застосувати наслідки недійсності нікчемного договору в судовому порядку. Доказів направлення письмового повідомлення матеріали справи не містять. Посилання позивача на нібито таке повідомлення відповідача у вигляді звернення до суду з позовом не приймається судовою колегією до уваги, оскільки направлення стороні копії позову є обов'язковим додержанням норм чинного процесуального законодавства України при зверненні до суду, а не доказом дотримання позивачем норм матеріального права України при здійсненні ним дій, наслідком яких стало звернення до суду з конкретним позовом.

Щодо визнання оспорюваних договорів недійсними, судова колегія зазначає наступне.

За приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 року № 9 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абзаці 4 підпункту 2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, положеннями статей 202, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Необхідно, з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

За змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемними правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

В обґрунтування нікчемності договору про розірвання (відмову) від іпотечного договорів від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року, 20.12.2013 року, позивач посилався на пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, на час укладення додаткових договорів до Іпотечного договору від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року та договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 20.12.2013 року, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діяв в редакції від 16.05.2013 року.

Відповідно до частин 1-3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

На час укладення додаткових договорів до Іпотечного договору від 18.12.2013 року, 19.12.2013 року та договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору від 20.12.2013 року, діяла редакція статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка не передбачала визнання такого договору нікчемним в силу вимог закону, як передбачено означеною статтею в редакції закону, на яку посилається позивач при зверненні з даним позовом.

Таким чином, позивач не довів належними доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що саме в момент вчинення вказаних правочинів стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, наслідком чого є неможливість визнати їх нікчемними з огляду на відсутність встановлення зворотньої дії в часі норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка була прийнята пізніше.

Судова колегія, зазначає, що встановити ознаки нікчемності спірних договорів, передбачених частинами 1 - 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» по даній справі засобами господарського судочинства не вбачається можливим з огляду на те, що можлива неправомірність дій посадових осіб банку та інших учасників спірних правовідносин або інші обставини порушення майнових прав банку встановлюються тільки вироком суду загальної юрисдикції в кримінальному провадженні. У випадку встановлення будь-яких обставин, що мають ознаки кримінального правопорушення при укладанні спірних угод, позивач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до норм статей 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду їх необґрунтованість та недоведеність.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеного в рішенні.

Зокрема, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом рішення всупереч позиції Конституційного Суду України, оскільки положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, як це зазначено в Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), стосуються лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Що стосується посилань позивача на наявність існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса, Фермерського господарства "Сади Градениці", с. Градениці Біляївського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області, Дочірнього підприємства "Маккенлі", м.Одеса, Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м.Одеса, ОСОБА_4, м.Одеса, ОСОБА_5, м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", м. Київ, ОСОБА_6, на момент укладення оспорюваних угод заборгованості за основними (кредитними) договорами, що має вказувати на відмову банку від власних майнових вимог, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Станом на дату укладення оспорюваних договорів, майнові вимоги у позивача існували лише за основними кредитними договорами, та строки, на які надавались кредити за цими договорами, на момент укладання оспорюваних угод не сплинули. При цьому, станом на дати укладання оспорюваних угод Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Порто-Франко" не заявляло претензій з приводу порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво", м.Одеса, Фермерського господарства "Сади Градениці", с. Градениці Біляївського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК", м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера", м. Герца Чернівецької області, Дочірнього підприємства "Маккенлі", м.Одеса, Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника", м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна", м.Одеса, ОСОБА_4, м.Одеса, ОСОБА_5, м.Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", м. Київ, ОСОБА_6 основних зобов'язань і не ставило питань щодо задоволення своїх майнових вимог по погашенню кредитів та процентів по ним за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, у т.ч., шляхом надання до суду відповідних позовних заяв.

Таким чином, позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування, що станом на дати укладення оспорюваних договорів у позивача існували майнові вимоги саме до відповідача по договору іпотеки від 28.12.2012 року № 4081 або за іншими кредитними зобов'язаннями інших учасників судового процесу.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року у справі №916/4454/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко", м. Одеса в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб І.І. Красюка залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 року у справі №916/4454/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська В.А. Лисенко