Постанова № 56342286, 01.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа№ 910/28568/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Абросімов С.С.,

від відповідача: Вітер В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі №910/28568/15 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок"

до Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери"

про стягнення 664511,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 338232,11 грн. за оренду приміщення згідно договору від 01.02.2009р. до моменту його розірвання в період з 01.07.2014р. по 21.05.2015р. та 326279,64 грн. неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 25.05.2015р. по 24.09.2015р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 338232,11 грн. заборгованості та 5073,48 грн. судового збору.

Рішення обґрунтоване тим, що укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 1 січня 2009 року є розірваним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 910/20548/14, яке набрало законної сили з прийняттям постанови Київським апеляційним господарським судом від 21.05.2015. Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009р. в сумі 338232,11 грн. за період з 01.07.2014р. по 21.05.2015р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимога про стягнення з Відповідача неустойки в сумі 326279,64 грн., заявленої за період з 25.05.2015р. по 24.09.2015р. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України задоволенню не підлягає з наступних підстав. Спірним договором оренди порядок повернення об'єкта з оренди у випадку його припинення (розірвання) не врегульований. Як вже зазначалось судом, договір оренди розірваний у судовому порядку та зобов'язано Відповідача повернути об'єкт оренди за актом прийому - передачі, тому підстави для стягнення неустойки за ст.785 ГПК України відсутні. Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015р., прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи №910/24210/15 за позовом Відповідача до Позивача про визнання договорів оренди недійсними судом було встановлено відсутність у договорі найму нежитлового приміщення від 28.08.2007р. та у договорі оренди від 01.01.2009р. істотної умови - об'єкту оренди, що є підставою вважати такий договір неукладеним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 16.02.2016р.

В судовому засіданні 16.02.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 01.03.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

01.09.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Барвінок", правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у тимчасову оренду й користування нежиле приміщення загальною площею 150 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А.

Відповідно до п.1.2. договору об'єкт оренди передається в оренду для використання з метою розміщення офісу.

Згідно з п.3.1-3.4. договору розмір місячної орендної плати за 1 кв. м. сторони встановили в розмірі, еквівалентному 10 доларів США, в тому числі ПДВ 20%, відповідно до курсу НБУ на день розрахунку, крім орендної плати Відповідач сплачує за спожиту електроенергію, орендна плата сплачується Позивачеві наперед, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014р. по справі №910/20548/14 позов Позивача до Відповідача задоволено, розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р., укладений між Позивачем та Відповідачем, зобов'язано Відповідача повернути Позивачеві за актом приймання-передачі об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 150 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а, у стані, обумовленому у договорі оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014р. по справі № 910/20548/14 залишене без змін.

Позивач направляв неодноразово на адресу Відповідача акти здачі-прийняття робіт (послуг та рахунки-фактури за період липень 2014р. - травень 2015р., проте відповіді від Відповідача не надходило.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з п.5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. №12 застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Таким чином, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014р. по справі №910/20548/14 розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009р., зобов'язано Відповідача повернути Позивачу за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а, проте дане рішення не виконано Відповідачем, тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2014р. по травень 2015р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 338232,11 грн. заборгованості.

Також обґрунтованим є висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки, оскільки згідно з системним тлумаченням норм ст.785, 795 Цивільного кодексу України обов'язок зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати виникає у наймача у разі не повернення майна після припинення договору найму, який припиняється з моменту підписання сторонами акту повернення майна, який сторонами у даній справі не підписаний.

Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва у справі №910/24210/15 за позовом Відповідача до Позивача про визнання договорів оренди нежитлового приміщення від 28.08.2007 року та 01.01.2009 року недійсними, з наявного в матеріалах справи договору №000469/30 від 31.01.1996р. (посвідчений державним нотаріусом першої Київської нотаріальної контори Барановою Т.І. 31.01.1996р. зареєстрований в реєстрі за №11-168), що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та організацією орендарів орендного підприємства «Барвінок» (покупець), продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Барвінок», який знаходиться за адресою: 254052, м. Київ, вул. Кудрявська, 23. Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, будівлі та споруди, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з протокол інвентаризації. У свідоцтві про власність №758 від 02.04.19996 року зазначено, що це свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Барвінок», яке розташоване за адресою: 254052, м. Київ, вул. Кудрявська, 23. Також, реєстраційним посвідченням на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 28.08.1998 року, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що домоволодіння №23 по вулиці Кудрявська в місті Києві в цілому зареєстровано за організацією орендарів орендного підприємства «Барвінок» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ою Київською держнотконторою 31.01.96р. №11-168.

Відповідно до договору №756 купівлі-продажу нежитлового будинку комунальної власності від 22.03.2001 року укладеного між Фондом державного майна України по м. Києву (продавець) та ЗАТ «Барвінок» (покупець), продавець продав, а покупець купив нежилий будинок загальною площею 149,9 кв.м, який розташований в місті Києві за адресою: вул. Кудрявська, 23 літера «А». Проте, з наданих відповідачем технічних документів та акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 000469/30 від 31.01.1996 року не можливо встановити, яке саме з приміщень (літера А, Б, В, Г, Д, Ж ) передано ним позивачу в оренду та яка його площа. Наданими відповідачем документами спростовано твердження позивача щодо відсутності права власності на об'єкт оренди.

При цьому господарський суд міста Києва у своєму рішенні зазначив, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, а тому враховуючи висновок місцевого суду у справі №910/24210/15 та встановлені судами обставини, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що у договорі оренди від 01.01.2009р. відсутня істотна умова - об'єкт оренди, що є підставою вважати такий договір неукладеним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі №910/28568/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі №910/28568/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.03.2016р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун