Рішення № 56342052, 10.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 р. Справа № 923/2064/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "Чаплинське", смт.Чаплинка Херсонської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Плюс", м.Херсон

до відповідача-2: Приватного підприємства "Юридична фірма "Правочин", м. Херсон

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 29.07.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув

Фермерське господарство "Чаплинське" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Плюс" (відповідач-1), до Приватного підприємства "Юридична фірма "Правочин" (відповідач-2) про визнання договору № 15/07 від 15.07.2015р. недійсним.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-1 в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. До суду повернулася ухвала про порушення справи від 28.12.2015р. з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до спеціального витягу з ЄДРПОУ, станом на 23.02.2016р. місцезнаходженням відповідача-1 є: 73000, Херсонська область, місто Херсон, Суворовський район, вулиця 21 січня, будинок 37, офіс 210. Дана адреса зазначена позивачем при поданні позовної заяви.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом. Зокрема, частиною четвертою цієї статті встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

За приписом пункту 1 статті 8 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідач-2 в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд, відповідно до ст..75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

15 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта Плюс" (відповідач-1, Первісний кредитор) та Приватним підприємством "Юридична фірма "Правочин" (відповідач-2, Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №15/07 (далі - договір).

За умовами п.1.3. договору за цим договором до Нового кредитора переходить право вимагати замість Первісного кредитора від Боржника (Фермерське господарство «Чаплинське») належного та реального виконання наступних обовязків:

1.3.1. повернення грошових коштів у сумі 388211,38 грн. на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 03.03.2015 р. у справі №923/1783/14, що складається з:

1.3.2.1. штрафу в сумі 72027,00 грн., стягнутих за рішенням суду;

1.3.2.2. збитків в розмірі 308572,40 грн., стягнутих за рішенням суду;

а також повернення витрат по оплаті судового збору в розмірі 7611,98 грн., стягнутих за рішенням суду.

Відповідно до п.1.4. договору до Нового кредитора переходять всі без винятку права та обовязки первісного кредитора за рішенням суду.

Згідно приписів ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2. правонаступництва;

3. виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4. виконання обовязку боржника третьою особою.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, передатися можуть лише такі права, які кредитор набув внаслідок укладення певного правочину.

Порядок та підстави заміни сторони у судовому провадженні за правилами господарського судочинства передбачені статтею 25 ГПК України, за якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Заміна кредитора у зобовязанні, як і саме зобовязання, є інститутом цивільного права, в той час, як відносини, повязані з виконанням судового рішення, не мають характеру цивільно-правових.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Разом з тим, укладаючи спірний правочин, відповідачі замінили стягувача на стадії виконання судового рішення.

Чинним законодавством уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди не передбачена.

Як вбачається з тексту спірного договору, його предметом є саме уступка права вимоги за рішенням господарського суду Херсонської області від 03.03.2015р. у справі №923/1783/14, за яким з боржника стягнуто не лише штрафні санкції, збитки, а й витрати по сплаті судового збору.

На думку суду, сторони при укладенні договору уступки права вимоги порушили вимоги законодавства, а саме ст.202 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Положенням ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із спірного договору уступки права вимоги витікає, що останній суперечить вимогам цивільного законодавства, а тому має бути визнаний судом недійсним.

Доводи відповідача-2, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати у справі покладаються солідарно на відповідачів згідно зі ст.49 ГПК України.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним договір від 15 липня 2015р. № 15/07 між ТОВ "Арта Плюс" (первісний кредитор) та ПП "Юридична фірма "Правочин" (новий кредитор) відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимагати від ФГ "Чаплинське" 388 211, 38 грн. на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 03.03.2015р. по справі № 923/1783/14.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арта Плюс» (73000, м.Херсон, вул.21 Січня, 37, офіс 210, код ЄДРПОУ 38386755) на користь Фермерського господарства «Чаплинське» (75200, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35686192) 609, 00 грн. судового збору.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Юридична фірма «Правочин» (73600, м.Херсон, пр.Ушакова, 57, офіс 302, код ЄДРПОУ 35028480) на користь Фермерського господарства «Чаплинське» (75200, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35686192) 609, 00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 11.03.2016 року

Суддя В.В.Литвинова