Рішення № 56341885, 02.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2016 р.Справа № 916/61/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Одесагаз";

До відповідача: ОСОБА_1 національного політехнічного університету

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 21/17-8 від 04.01.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 03.02.2015р.

СУТЬ СПОР: Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 національного політехнічного університету про стягнення 390082,79грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2016р. порушено провадження по справі №916/61/16.

У судовому засіданні 27.01.2016р. від ОСОБА_1 національного політехнічного університету надійшли заперечення на позовну заяву відповідно до яких позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.03.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.03.2015р. року між Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (Постачальник) та ОСОБА_1 національним політехнічним університетом (Споживач) був укладений договір № 000215-БТ на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до умов договору Позивач зобовязується надати Споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін, а Відповідач зобовязується сплатити вартість послуги з постачання та розподілу природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку передбаченими умовами Договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2015 року. Даний договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2015 р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3 (п.11.1 Договору № 000215-БТ)

Згідно пункту п.5.1.Договору № 000215-БТ Розрахунки за реалізований природний газ здійснюються за цінами встановленими НКРЕ.

Відповідно до п. 5.5 Договору № 000215-БТ розрахунковим періодом за Договором є один місяць, а п.5.6 встановлює, що оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на разрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100 % вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний разрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний разрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за разрахунковим на підставі рахунка-фактури.

Позивач зазначає, що на момент звернення до господарського суду Одеської області заборгованість Відповідача відсутня, але протягом періоду постачання та розподілу природного газу Споживачем несвоєчасно проводились розрахунки за про транспортований природний газ, чим останній порушив п. 5.5 та 5.6 Договору № 000215-БТ.

Відповідно до положень п. 7.2.1 Договору № 000215-БТ у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідно до Договору № 000215-БТ, Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" нараховано пеню у розмірі 113426,93грн.

Крім цього позивачем нараховано три проценти річних у сумі 6126,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 270529,69 грн.

Отже, через неналежне виконання Відповідачем грошового зобовязання з оплати за транспортування природного газу, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що правовідносини, на які росповсюджуються умови Договору між сторонами розпочались ще до підписання Договору № 000215-БТ, а саме 01.01.2015р. (п.11.1 Договору № 000215-БТ)

ОСОБА_1 національний політехнічний університет не заперечує факт отримання послуг з постачання природного газу до укладення договору про що зазначено у запереченнях на позовну заяву, так як для укладення на постачання природного газу університету необхідно пройти процедуру закупівлі у одного виконавця. Крім цього з боку відповідача не заперечується факт прострочення виконання зобовязань, а лише акцентується увага на відсутності вини ОСОБА_1 національного політехнічного університету за несвоєчасні розрахунки.

Одночасно відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У своїх запереченнях ОСОБА_1 національний політехнічний університет зазначає, що у звязку з проведенням тривалої процедури закупівлі Договір № 000215-БТ на постачання природного газу було укладено лише 02.03.2015р., без якого казначейство операції по сплаті спожитого газу не проводить.

Судом не приймається до уваги наданий відповідачем рахунок №1 від 18.05.2015 як доказ належного виконання зобов'язання перед ПАТ "Одесагаз" в силу положень п.5.6 Договору № 000215-БТ відповідно до яких "оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на разрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний разрахунковий період.

При цьому суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, з огляду на положення частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 національним політехнічним університетом прийнятих на себе зобовязань за умовами договору № 000215-БТ від 02.03.2015р. щодо своєчасної та повної сплати отриманого газу а саме, ОСОБА_1 національний політехнічний університет в повному обсязі розрахувався за постачання природного газу лише 20.05.2015р.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до положень п. 7.2.1 договору у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені у розмірі 113426,93грн., трьох відсотків річних у сумі 6126,17 грн., та інфляційних втрат у розмірі 270529,69 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 5851,24 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 національного політехнічного університету (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 1; код 02071045; р/р 35219002001204, № 3522420200204 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код 03351208; р/р 26001121611 у ПАТ „Марфін Банк, МФО 328168) пені у розмірі 113426,93грн., трьох відсотків річних у сумі 6126,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 270529,69 грн. та 5851,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 березня 2016 р.

Суддя О.Ю. Оборотова