Ухвала суду № 56341670, 10.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10.03.2016Справа № 910/81/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта

Банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Екомерс"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2) Національний банк України

про визнання правочину нікчемним

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача : Шутов О.О. (за дов.)

Мединський М.М. (за дов.)

Від відповідача: Флінт В.І. (за дов.), Богушко О.В. (за дов.)

Від третьої особи 1: Цуканова С.Г. (за дов.)

Від третьої особи 2: ОСОБА_1 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання нікчемним договору застави майнових прав № Д-5/2014 від 04.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі № 910/81/16 та призначено до розгляду на 26.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено розгляд справи на 11.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову та відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання щодо застосування норм ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, розгляд справи відкладено на 25.02.2016.

В судовому засіданні 25.02.2016 судом в порядку ст. 77 оголошувалась перерва до 03.03.2016.

03.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла позовна заява про визнання правочину недійним, в якій Національний банк України просить суд:

- прийняти позов до розгляду та допустити Національний банк України до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

- здійснити розгляд справи у закритому судовому засіданні;

- визнати недійсним договір застави майнових прав № Д-5/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Екомерс";

- покласти на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Екомерс" витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання 03.03.2016 представники сторін та третіх осіб з'явилися.

Представник Національного банку України повідомив суду, що ним через відділ канцелярії господарського суду подана позовна заява в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання договору недійсним.

З метою вирішення питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення судом в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 10.03.2016.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

В п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 зазначено, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 57 ГПК України - до позовної заяви, підписаної представником не додано документів, що підтверджують повноваження представника позивача.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що позовна заява подається до господарського суду в письмові формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно ч. 3 ст. 28 ГПК України представником юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Позовну заяву підписано ОСОБА_1, з посиланням на те, що вона є представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору за довіреністю № 18-02025/105756 від 30.12.2015.

Матеріали позовної заяви містять довіреність № 18-02025/105756 від 30.12.2015, відповідно до якої ОСОБА_1 надається право, зокрема, представляти інтереси Національного банку України в судах України загальної юрисдикції з усіма повноваженнями учасників (сторін, третіх осіб) процесу згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, за винятком прав: відмовлятися від позову, зменшувати розмір позовних вимог, визнавати позов повністю або частково, змінювати підставу або предмет позову, укладати мирові угоди, приймати рішення про примирення в адміністративному процесі.

Вищевказаною довіреністю Національний банк України не наділив свого представника ОСОБА_1 правом підписання позовних заяв.

Вищевказаною довіреністю представнику надано права учасника судового процесу, проте відсутні підстави ототожнювати наведене формулювання із наданням представнику права підписувати позовні заяви, оскільки наразі (на стадії вирішення питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення) Національний банк України ще не є учасником судового процесу, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, суд приходить до висновку про недотримання позивачем вимог п. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.09 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Матеріали позовної заяви надісланої суду в якості доказів відправки відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами містять оригінал фіскального чеку № 648 від 02.03.2016 та список рекомендованих листів, поданих в поштове відділення від 02.03.2016, і при цьому не містять опису вкладень у цінні листи із яких суд міг би достеменно пересвідчитись що відповідачам та іншим учасникам процесу були направлена саме копії позовної заяви № 18-0012/18885 від 02.03.2016 з доданими до неї документами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано при поданні позовної заяви до суду вимог ст. 56 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: не подано доказів надсилання відповідачам копій позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 ГПК України).

Керуючись п. 1, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Національного банку України про визнання правочину недійсним № 18-0012/18885 від 02.03.2016 і додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток: Позовна заява Національного банку України про визнання правочину недійсним № 18-0012/18885 від 02.03.2016 і додані до неї документи.

Суддя Л. Д. Головатюк