Рішення № 56341567, 16.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016Справа №910/30807/15

За позовомДочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" До Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Прозобов'язання вчинити дії Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:не з'явилися; Від відповідача: Лесик М.А., представник за довіреністю № 15-07/2015 від 15.07.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" звернулося до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі ліквідаційної комісії, що виявилося в ухиленні від розгляду кредиторських вимог позивача в сумі 5 886 089,39 грн. та зобов'язати визнати позивача кредитором та включити його вимоги в сумі 5 886 089,39 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 № 910/30807/15, яку призначено до розгляду на 19.01.2015.

У судовому засіданні 19.01.2015 представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі, яка була прийнята судом залучена судом до матеріалів справи та оголошено перерву у засіданні до 28.01.2016.

28.01.2016 представник позивача надав суду письмові пояснення у справі та письмово клопотав про відкладення її розгляду. Розгляд справи було відкладено до 09.01.2016.

08.02.2016 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою уточняється прохальна частина заявленого позову на наступну редакцію: "Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі ліквідаційної комісії щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" у сумі 5 886 089,39 грн. та зобов'язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати позивача кредитором та включити вимоги у сумі 5 886 089,39 грн. до проміжного ліквідаційного балансу".

У судовому засіданні, що відбулося 09.02.2016, судом здійснено перехід розгляду спору по суті, заслухано пояснення та обґрунтування правових позицій сторін та оголошено перерву у засіданні до 16.02.2016.

10.02.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його надіслання позивачеві.

У судове засідання, призначене на 16.02.2016, позивач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що правова позиція позивача у спорі була з'ясована судом при переходів до розгляду спору по суті, представник позивача мотивував заявлені вимоги і наводив обґрунтування позову, приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з прийняттям рішення по суті спору за відсутності представника позивача 16.02.2016.

Згідно з позовною заявою, усними та письмовими поясненнями представника позивача, Дочірнє підприємство "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" вбачає протиправність у бездіяльності ліквідаційної комісії відповідача, відносно якого уповноваженим органом було прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації. Така бездіяльність, на думку позивача, виявилася у ухиленні від розгляду заяви про визнання вимог кредитора, які підтвердженні судовим рішенням та від включення їх до проміжного ліквідаційного балансу. Направивши відповідну заяву ліквідатору відповідача, позивач не отримав у встановлені строки докази її розгляду та погодження, а також відомостей про включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів і проміжного ліквідаційного балансу.

На підтвердження описаних вимог суду було подано заяву банку про визнання вимог кредиторів з розрахунком і доказами її вручення відповідачеві, договір купівлі-продажу , за яким у відповідача виник борг, докази виконання цього договору, судове рішення про стягнення боргу тощо.

У заяві про припинення провадження у справі відповідач вказує на відсутність предмету спору між сторонами, оскільки відповідачем визнано грошові вимоги позивача, які складають суму основного боргу за договором купівлі-продажу з оплати вартості отриманої продукції в сумі 1 383 021,00 грн., а решта кредиторських вимог не підтверджена належними доказами та не може бути предметом судового розгляду.

Описана заява відповідача залишається судом без задоволення через відсутність правових підстав для вчинення такої процесуальної дії як припинення провадження у справі згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, адже мотиви подання такої заяви відповідачем є, фактично, його запереченнями проти позовних вимог, прийняття яких не тягне за собою припинення провадження у справі. Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів визнання частини заявлених позивачем кредиторських вимог в сумі 1 383 021,00 грн.

У ході розгляду спору по суті заперечення відповідача стосувалися неможливості уточнення позивачем позовних вимог, відсутності в законодавстві чітких строків для розгляду кредиторських вимог і складання проміжного ліквідаційного балансу в процедурі припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням уповноваженого органу, недоведеності єдиним, на думку відповідача, належним засобом доказування - судовим рішенням, факту спричинення відповідачем збитків позивачеві.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" в якості продавця та Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в якості покупця 31.03.2014 року уклали договір купівлі-продажу № 310314, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити спеціальні бланки нотаріальних документів загальною кількістю 1 000 000 шт., відвантаження яких відбувається згідно з повідомленнями покупця про замовлення бланків.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору його ціна становить 10 860 000,00 грн. і визначається із розрахунку сукупної вартості кількості бланків, що передаються, враховуючи, що ціна за один спеціальний бланк нотаріального документу складає 10,86 грн.

Оплата бланків здійснюється покупцем не пізніше дня, наступного за днем фактичного відвантаження згідно з рахунком, сформованим після отримання електронного замовлення необхідної кількості від покупця (п.п. 3.3).

Згідно з п.п. 2.4.3 договору до прав покупця віднесено право подати заявку та придбати бланки у кількості меншій, ніж передбачено у п. 1.1 цього договору, але у будь-якому випадку не менше ніж 500 000 шт.

Судом встановлено, що в ході виконання договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за фактично поставлені бланки в сумі 1 383 021,00 грн.

У зв'язку з простроченням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, а також 66 885,70 грн. пені, нарахованої за період з 31.07.2014 по 11.10.2014, 56 634,57 грн. 3 % річних, нарахованих з 04.04.2014 по 31.07.2015 та 1 008 53930 грн. інфляційних втрат з квітня 2014 року по червень 2015 року щодо кожного простроченого платежу окремо, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати. Також, позивач просив стягнути з відповідача 3 362 256,00 грн. за бланки, які відповідач зобов'язаний прийняти, оскільки відповідно до п.п. 2.4.3 договору покупець має право подати заявку та придбати бланки у меншій кількості, ніж передбачено у п. 1.1 договору, але у будь-якому випадку не менше ніж 500 000 шт. Оскільки позивач фактично поставив відповідачу товару у кількості 190 400 шт., відповідач, на його думку, зобов'язаний прийняти та оплатити решту бланків у кількості 309 600 шт. у сумі 3 362 256,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/19825/15 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України основний борг у розмірі 1 383 021,00 грн. пеню у розмірі 66 885,70 грн., 3 % річних у розмірі 56 500,82 грн. інфляційні втрати у розмірі 1 008 539,30 грн., судовий збір у розмірі 31 271,36 грн. У решті вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/19825/15 залишено без змін.

Відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що з 16.09.2015 Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває у стані припинення. У графі "відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог" вказано 21.11.2015, у графі "прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" вказано Нетишинську Олену Ігорівну як керівника і підписанта з 16.10.2014 (виконання обов'язків генерального директора припинено згідно з наказом Міністерства юстиції України "Про ліквідацію Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України" від 11.09.2015 № 258/7, а також Личова Олексія Валерійовича як голову комісії з припинення або ліквідатора.

16.10.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою від 16.10.2015 про визнання вимог кредитора, в якій просив включити його до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та задовольнити вимоги Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" у повному обсязі, шляхом перерахування на поточний рахунок грошові кошти в сумі 5 886 089,39 грн.

Розраховуючи суму грошових вимог станом на 16.10.2015, позивач включив до неї прострочену заборгованість з оплати вартості переданої, але не оплаченої продукції (1 383 021,00 грн.), вартість продукції, яку, на думку позивача, повинен прийняти і оплатити відповідач (3 362 256,00 грн.), 66 885,70 грн. пені, 65 387,39 грн. 3 % річних, 1 008 539,30 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява, адресовану Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України" Личову О.В., була отримана уповноваженою особою 19.10.2015, що підтверджується відомостями Українського державного підприємства зв'язку "Укрпошта", розміщеними на його офіційному сайті і які є загальнодоступними (витяг відстеження пересилань поштових відправлень в матеріалах справи).

За твердженнями позивача, станом на 03.12.2015 відповідач не повідомив його про наслідки розгляду заяви від 16.10.2015, оскільки відповіді на вказану заяву не надійшло, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, адже бездіяльність відповідача свідчить про ігнорування законних кредиторських вимог, що виникли з договору купівлі-продажу від 31.03.2014 № 310314.

У ході розгляду справи відповідач наголошував суду на тому, що вимоги позивача в розмірі 1 383 021,00 грн. визнано, на підтвердження чого надав копію листа від 18.12.2015 № 27414/01-08 на ім'я керівника Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" та документи, які мають свідчити про надіслання такого листа 22.12.2015.

В описаному листі йдеться про розгляд вимог, заявлених відповідно до ст.ст. 105, 111, 112 Цивільного кодексу України згідно з листом від 16.10.2015 та зазначено наступне: "Ліквідаційна комісія встановила, що визнанню підлягають 1 383 021,00 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку Держінформ'юсту. Грошові вимоги в іншій частині не знаходять документального підтвердження станом на 21.11.2015 р. У зв'язку з вищевикладеним, просимо надати згоду на задоволення та погашення вимог кредитора - Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату", що становлять 1 383 021,00 грн., що слугуватиме підставою для повного припинення зобов'язань між сторонами та підставою для повного припинення розгляду спорів у господарських справах стосовно сум, які перевищують погоджену сторонами суму погашення вимог кредитора. У випадку згоди, просимо надати для перерахування грошових коштів актуальні банківські реквізити Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату".

Також, відповідач подав суду довідку за підписом голови ліквідаційної комісії Личова О.В. від 19.01.2016 № 48/01-07, видану про те, що кредиторські вимоги Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату", викладені у заяві про визнання вимог кредитора від 16.10.2015, були розглянуті ліквідаційною комісією, за наслідком чого їх було визнано в розмірі 1 383 021,00 грн. та включено до реєстру вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ході розгляду спору по суті на вимогу суду та, зокрема, на стадії дослідження доказів представник відповідача не надав суду належних і допустимих доказів розгляду та визнання кредиторських вимог Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" у сумі, на яку посилається відповідач, оскільки реєстр вимог кредиторів та проміжний ліквідаційний баланс з розшифровкою по кредиторам до матеріалів справи або ж хоча б для огляду в судовому засіданні подано не було.

Слід зауважити, що суд враховує отримані від представника відповідача письмові пояснення відносно відсутності проміжного ліквідаційного балансу через незавершеність процедури ліквідації Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, але не вважає, що відповідач позбавлений можливості надати суду реєстр вимог кредиторів або ж витяг з нього, та, серед іншого, бухгалтерський баланс на останню поточну дату з розшифровкою по кредиторам для достеменного підтвердження визнання кредиторських вимог позивача в сумі 1 383 021,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог, які стосуються розгляду кредиторських вимог на суму 1 383 021,00 грн., адже дійсна відсутність предмету спору не доведена належними засобами доказування і спір між сторонами має місце.

На запитання суду уповноважені представники сторін підтвердили, що станом на час розгляду справи задоволення перерахування коштів від відповідача у зв'язку з простроченням за договором купівлі-продажу від 31.03.2014 не мало місця.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Заяву з кредиторськими вимогами від позивача відповідач отримав 19.10.2015, а тому, повинен був у строк до 19.11.2015 розглянути такі кредиторські вимоги, прийняти рішення за наслідками їх розгляду та надіслати позивачу відомості про результати розгляду.

В установлений законодавством строк відповідач покладений на нього законодавцем обов'язок не виконав, що свідчить про його бездіяльність, яка додатково підтверджується листом від 18.12.2015, що складний із значним простроченням та після звернення позивача до суду з даним позовом та порушення судом провадження у цій справі.

У ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача закінчився 21.11.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що станом на 21.11.2015, а також станом на час вирішення заявленого спору, проміжний ліквідаційний баланс Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не складено, що також свідчить про порушення наведених приписів законодавства.

Описані у поясненнях відповідача від 16.02.2016 причини, які перешкоджають складанню ліквідаційного балансу приймаються судом до уваги (неможливість проведення інвентаризації майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, зокрема, в Автономній республіці Крим, Луганській та Донецькій областях), проте вони не можуть слугувати підставами для порушенням прав позивача як особи, перед якою відповідач має невиконані грошові зобов'язання та не розглянуті по суті кредиторські вимоги. Тобто, описані відповідачем обставини не повинні стати на даний час перешкодою для включення у відповідний час до проміжного ліквідаційного балансу вимог позивача. Натомість, не включення цих вимог може мати наслідком визнання їх простроченими у подальшому. Також, суд враховує, що наявності форс-мажорних обставин не доведено, рішення уповноваженого органу про продовження процедури ліквідації Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не подано.

Зважаючи на відсутність станом на 16.02.2016 доказів належного виконання відповідачем положень до ч. 5 та ч. 6 ст. 105 та ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, позовні вимоги щодо визнання кредиторських вимог та їх включення до проміжного ліквідаційного балансу підлягають задоволенню на суму 2 555 971,00 грн. (1 383 021,00 грн. сума боргу з оплати вартості поставленого та неоплаченого товару, 66 885,70 грн. пені, 1 008 539,30 грн. інфляційної складової боргу, 62 253,64 грн. 3 % річних за розрахунок станом на 16.10.2015, 31 271,36 грн. судового збору у справі Господарського суду міста Києва № 910/19825/15).

Щодо решти грошових вимог, які позивач заявив відповідачеві у заяві про визнання вимог кредитора від 16.10.2015 в розмірі 3 362 256,00 грн., суд погоджується з відсутністю підстав для їх визнання, включення до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту надання відповідачем повідомлень про замовлення бланків у кількості 309 600 штук у межах строку дії договору від 31.03.2014 № 310314, тобто, на момент заявлення кредиторських вимог до відповідача, у позивача не виникло обов'язку поставити відповідачу вказану кількість бланків, а у відповідача, відповідно, не виникло обов'язку прийняти їх.

За наведених обставин, позов задовольняється судом частково, так як обставини бездіяльності відповідача були встановлені в ході з'ясування фактичних обставин справи та не можуть бути предметом судового розгляду саме як позовна вимога, адже до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати вимоги Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" (04116, м. Київ, вул. Василевської, 13, корп. 1, літера А, ідентифікаційний код 23704086) до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ідентифікаційний код 25287988) в розмірі 2 554 971 (два мільйони п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 00 коп. та зобов'язати Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ідентифікаційний код 25287988) включити вимоги Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" (04116, м. Київ, вул. Василевської, 13, корп. 1, літера А, ідентифікаційний код 23704086) в розмірі 2 554 971 (два мільйони п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 00 коп. до проміжного ліквідаційного балансу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

3. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ідентифікаційний код 25287988) на користь Дочірнього підприємства "Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату" (04116, м. Київ, вул. Василевської, 13, корп. 1, літера А, ідентифікаційний код 23704086) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку

подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.02.2016 р.