Рішення № 56341525, 03.03.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.2016 Справа № 907/37/16

За позовом За позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк, м. Дніпропетровськ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТА ФЧ, с. Велика Копаня Виноградівського району

про стягнення суми 90751,30 грн. в т.ч. 20597,07 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року та 70154 ,23 грн. пені.

Суддя господарського суду В.В.Мокану

представники:

Позивача ОСОБА_1, довіреність № 2304-К-Ю від 11.07.2014 року

Відповідача не брав участі

СУТЬ СПОРУ: публічним акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк, м. Дніпропетровськ заявлено позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТА ФЧ, с. Велика Копаня Виноградівського району про стягнення суми 90751,30 грн. в т.ч. 20597,07 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року та 70154 ,23 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, які обґрунтовано посиланням на факт порушення відповідачем умов договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року в частині повної та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

Надіслані відповідачеві рекомендованими листами ухвала про порушення провадження у справі від 29.01.2016 року та про відкладення розгляду справи від 16.02.2016 року на адресу, зазначену в позовній заяві та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, повернуті на адресу господарського суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою „за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, порядок повідомлення сторони за практикою Вищого господарського суду України вважається дотриманим. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

07.07.2003 року закритим акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТА ФЧ був укладений кредитний договір № 043-03V/ПКЛ, за умовами якого банк (позивач) зобовязався надати позичальнику (відповідачеві) кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом 60000 грн. на термін до 07.07.2004 року, а позичальник (відповідач) зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки та комісійні винагороди, передбачені договором.

Термін дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами зобовязань за договором.

Кредит надається для закупівлі паливно мастильних матеріалів, мінеральних добрив та насіння, шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника в межах суми визначеного договором кредитного ліміту (п.п. 1.2., 2.1.2.); для надання кредиту банк зобовязався відкрити позичальнику позичковий рахунок та особовий рахунок по відсотках (п. 2.1.)

Строк повернення кредиту згідно умов п. 1.3. договору 07.07.2004 року. Додатковою угодою від 08.07.2004 року сторони внесли зміни до договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року в частині кінцевого терміну повернення кредиту та визначили його 01.10.2004 року.

Порядок розрахунків сторонами погоджено в п. 4 договору, яким, зокрема, передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, позичальник сплачує відсотки в розмірі 21 % річних; при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 42 % річних. Датою сплати відсотків є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, при несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими. Розрахунок відсотків провадиться до повного погашення кредиту, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків за користування кредитом провадиться на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

За умовами п. 2.2.5. договору позичальник (відповідач) зобовязався здійснити повну сплату відсотків за користування кредитом не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії та видачі кредитних кошів у сумі 60000 грн. 10.07.2003 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року належним чином не виконав не здійснив повного погашення наданого кредиту ні у визначений договором строк (07.07.2004 року) ні у продовжений строк (01.10.2004 року) та не провів повного погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Зокрема, як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи виписок за рахунками відповідача за період дії договору та розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року, відповідачем здійснено повне погашення заборгованості по кредиту тільки 04.07.2007 року. Разом з тим, в порушення умов п. 2.2.5. договору відповідачем при здійсненні повного погашення заборгованості за кредитом не здійснено повного розрахунку по нарахованих відсотках за користування кредитом, а саме, у дату (04.07.2007 року) повного погашення заборгованості по кредиту відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за нарахованими відсотками, залишок несплаченої заборгованості з нарахованих відсотків склав суму 20597,07 грн.

У зв'язку з порушенням строків сплати відсотків за користування кредитом відповідачу надіслана вимога від 28.12.2015 року про погашення заборгованості з відсотків в сумі 20597,06 грн. та 69781,78 грн. пені, яка останнім залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення вищевказаних сум.

Станом на день розгляду спору в матеріалах справи відсутні будь які докази погашення відповідачем суми 20597,07 грн. заборгованості за нарахованими відсотками в добровільному порядку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином. Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь суми 20597,07 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання зобовязань за договором щодо повної та своєчасної сплати нарахованих відсотків, та умову п. 5.1. договору, позивач просить стягнути з відповідача суму 70154,23 грн. пені., нарахованої за період з 29.08.2003 року по 12.01.2016 року.

Порушення відповідачем зобов'язань згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 Господарського кодексу України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, як спеціальної норми закону, яка встановлює наслідки при порушенні умов кредитних зобов'язань, передбачено, що боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно приписів ч. 1 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В свою чергу п. 5.1. договору встановлено, що при порушенні позичальником будь якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, позивачем неправомірно вимагається стягнення з відповідача суми 70154,23 грн. пені., нарахованої за період з 29.08.2003 року по 12.01.2016 року; в даному випадку стягненню підлягає сума пені, нарахована з врахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України.

У звязку із здійсненим судом перерахунком суми пені на підставі частини шостої статті 232 ГК України, а саме, з 01.10.2004 року по 01.04.2005 року, та з огляду на поданий позивачем на вимогу суду розрахунок суми пені за вказаний період, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 5409,55 грн.

Решта суми заявленої позивачем до стягнення пені, нарахована безпідставно, стягненню не підлягає, в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 394,89 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТА ФЧ, с. Велика Копаня Виноградівського району (90330, Закарпатська область, Виноградівський район, с. Велика Копаня, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 31481223) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 26006 (двадцять шість тисяч шість) грн. 62 коп., в т.ч. 20597 (двадцять тисяч пятсот девяносто сім) грн. 07 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору № 043-03V/ПКЛ від 07.07.2003 року та 5409 (пять тисяч чотириста девять) грн. 55 коп. пені, а також суму 394 (триста девяносто чотири) 89 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.03.2016 року

Суддя В.В. Мокану