Рішення № 56341410, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.16р. Справа № 904/944/16

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення пені за прострочення сплати суми штрафу відповідно до рішення адміністративної колегії у загальному розмірі 4 800 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - завідувач юридичного сектору (довіреність №12 від 01.03.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта" (далі - відповідач) суму пені за несвоєчасну сплату штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 4 800 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач сплатив штраф, накладений на нього рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2015 № 80/03-р/к у справі № 38-03/03.15 з порушенням передбачених законодавством строків. Так, вказаним рішенням, внаслідок визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 06.02.2015 № 26-03/295 у встановлений головою Відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк, за вчинене порушення, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче об'єднання "Ер-Джі-Дейта" було накладено штраф у розмірі 40 000 грн. 00 коп. За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 в сумі 4 800 грн. 00 коп.

Разом з позовною заявою позивачем також було подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору. До вказаного клопотання позивачем було додано належні докази, які підтверджували наявність обставин, які є підставою для звільнення його від сплати судового збору (а.с.9-13).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 було задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та звільнено останнього від сплати судового збору; порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.03.2016.

У судове засідання 09.03.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.02.2016, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Мандриківська, будинок 137, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 18.02.2016 було повернуто 25.02.2016 Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" за зворотною адресою.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Суд наголошує на тому, що ухвала суду від 18.02.2016 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 09.03.2016 представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, що викладені ним у позовній заяві.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, а відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною 3 статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абзаців 2, 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас пунктом 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Так, 11.06.2015 адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 38-03/03.15 прийнято рішення "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 06.02.2015 № 26-03/295 у встановлений головою Відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк. За вчинене порушення, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче об'єднання "Ер-Джі-Дейта" накладено штраф у розмірі 40 000 грн. 00 коп. (а.с.14-15).

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення .

У вказаному рішенні відповідачу було також роз'яснено, що відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

У рішенні адміністративної колегії також зазначено, що рішення може бути оскаржено до господарського суду м. Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 38-03/03.15 від 11.06.2015 були отримано представником відповідача за довіреність 17.06.2015 нарочно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та оскаржив рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 38-03/03.15 від 11.06.2015 до господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/20355/15 від 05.10.2015 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче об'єднання "Ер-Джі-Дейта" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення у задоволенні позову відмовлено (а.с.16-19).

В подальшому, платіжним дорученням № 940 від 13.10.2015 відповідач сплатив штраф в сумі 40 000 грн. 00 коп. (а.с.20).

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач сплатив штраф, накладений на нього рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2015 № 80/03-р/к у справі № 38-03/03.15 з порушенням передбаченого законодавством двомісячного строку, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 в сумі 40 000 грн. 00 коп. Вказана пеня у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що і стало причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

З урахуванням вказаних норм відповідач зобов'язаний був сплатити штраф в сумі 40 000 грн. 00 коп. в строк по 17.08.2015 включно.

При цьому, з рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/20355/15 від 05.10.2015 вбачається, що провадження у вказаній справі було порушено 10.08.2015.

Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

У наведеній правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. У разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-яких застережень щодо набрання відповідним рішенням законної сили у статті 58 зазначеного Закону немає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 910/6762/13).

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що фактично відповідач сплатив штраф лише 13.10.2015, позивач нарахував пеню за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 в сумі 4 800 грн. 00 коп.

Так, доказів скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2015 № 80/03-р/к у справі № 38-03/03.15 сторонами суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання;

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу та відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Підстави та умови нарахування пені визначаються статтею 56 Закону, яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Відповідно до правової позиції, що міститься у підпункті 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2015 вручене відповідачу 17.06.2015.

Отже, суд вважає, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 17.08.2015 (17.06.2015 + 2 місяці).

При цьому, враховуючи оскарження вказаного рішення відповідачем до суду (ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2015) та прийняття рішення у вказаній справі судом 05.10.2015, пеня в період з 18.08.2015 по 05.10.2015 не нараховується з огляду на положення абзаців 3-5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якими передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Отже, враховуючи викладене, позивач правомірно здійснив нарахування пені в період з 16.10.2015 (дня, наступного за днем прийняття рішення судом) по 13.10.2015 (день сплати штрафу).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив також із наступного.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

У відповідності до статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 в сумі 4 800 грн. 00 коп. за прострочення сплати штрафу в сумі 40 000 грн. 00 коп., накладеного на відповідача рішенням від 11.06.2015.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 600 грн. 00 коп. (40 000 грн. : 100 х 1,5 = 600 грн.).

Позивач зазначає, що за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 відповідачем прострочено 8 днів сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 4 800 грн. 00 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що він здійснений вірно, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 800 грн. 00 коп. за період з 06.10.2015 по 13.10.2015 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною дев'ятою статті 56 Закону суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106.

Згідно з Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контролюючими органами справляння надходжень бюджету по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", є органи Державної податкової служби України.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 3 78 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 4 800 грн. 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 378 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати), а згідно з ухвалою суду від 18.02.2016 позивача було звільнено від сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача у повній сумі як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та стягується з останнього в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 12, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Мандриківська, будинок 137; ідентифікаційний код 37078685) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України у м. Дніпропетровську за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - пеню у розмірі 4 800 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ер-Джі-Дейта" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Мандриківська, будинок 137; ідентифікаційний код 37078685) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, площа Шевченка, будинок 7, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2