Рішення № 56341405, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.16р. Справа № 904/43/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ

2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків

3. Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, посвідчення № 090 від 21.05.2014, ордер ДП № 1378/000010 від 03.02.2016;

від 1-го відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність від 10.12.2015;

від 2-го та 3-го відповідачів: не з'явилися;

від 3-ї особи: начальник юридичного відділу ОСОБА_3, довіреність № 09-32/462 від 20.07.2015

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - 1-й відповідач), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - 2-й відповідач) та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - 3-й відповідач), у якій заявив вимоги про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними.

Ухвалою суду від 11.01.2016 залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої заявлені вимоги та надав пояснення до позову, якими, зокрема, роз'яснив стосовно необхідності залучення Національної комісії з цінних паперів та фонду ринку і Національного Банку України та яким саме чином рішення у цій справі може вплинути на їх права та обов'язки. Ухвалою від 28.01.2016 суд визнав відсутність підстав для залучення Національної комісії з цінних паперів та фонду ринку і Національного Банку України до участі у справі в якості 3-х осіб.

2-й та 3-й відповідачі участі своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили та витребуваних судом документів не надали.

Третя особа 28.01.2016 надала пояснення до позову, у яких проти позову заперечує посилаючись на безпідставність доводів позивача, тому просить суд припинити провадження у справі через відсутність предмету спору.

1-й відповідач 15.02.2016 надав клопотання про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м. Києва. Суд розглянувши клопотання 1-го відповідача, дійшов висновку, що його слід відхилити на підставі ч. 1 ст. 15 ГПК України, якою встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Враховуючи, що за договором поруки від 04.09.2012 позивач, тобто зобов'язана сторона, знаходиться в м. Дніпропетровську, то суд правомірно розглядає спір за територіальною підсудністю.

26.02.2016 до суду надійшли відзиви на позовну заяву від ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф", в яких вони підтримали заявлений позов.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2005 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (третя особа) та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (2-й відповідач) було укладено Кредитний договір № 15-93/17-7671/05 про відкриття кредитної лінії.

Також між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (3-й відповідач) були укладені кредитні договори № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007, № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, № 15-93/19-24/11 від 04.03.2011 та № 15-93/19-3/11 від 02.02.2011.

04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" укладений договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод" позичковий рахунок для обліку кредиту № 20630013005845.

05.09.2012 та 06.09.2012 двома траншами в сумі 7 163 186,48 доларів США та 2 197,74 доларів США 1-й відповідач надав 2-му відповідачу на його позичковий рахунок кредит на загальну суму 7 165 384,22 доларів США. Платіжними дорученнями № 30924345 від 05.09.2012 та № 31129703 від 06.09.2012 вказані суми були перераховані на поточний рахунок 2-го відповідача, відкритий там же - у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії".

04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" укладений договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило Приватному акціонерному товариству "Термолайф" позичковий рахунок для обліку кредиту № 20635013005873.

05.09.2012 та 06.09.2012 траншами на загальну суму 30 980 000,00 доларів США 1-й відповідач надав 3-му відповідачу на позичковий рахунок кредит платіжними дорученнями № 30926142 від 05.09.2012 на суму 7 163 274,13 доларів США, № 31130655 від 06.09.2012 на суму 2 149,02 доларів США та № 31130371 від 06.09.2012р. на суму 23 816 726,05 доларів США. Вказані кошти були в повному обсязі перераховані на поточний рахунок 3-го відповідача, відкритий там же - у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії".

04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (1-й відповідач) укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед 1-м відповідачем згідно з договорами про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Зі змісту п. 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 слідує: "Кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05, укладеним між позичальником (2-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20 вересня 2005 року".

Пунктом 1.5 Договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 передбачено, що "Кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007р., Кредитним договором № 15-93/19-24/11 від 04.03.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3/11 від 02.02.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, укладеними між Позичальником (3-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

Звернувшись до суду з цим позовом позивач зазначив, що на його думку, отримані 2-м відповідачем та 3-м відповідачем кредитні кошти не є кредитами відповідно до чинного законодавства України, а Договори про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 мають бути визнані судом недійсними з підстав недодержання 1-м відповідачем в момент його укладення вимог закону, встановлених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІП в редакції від 19.08.2012.

В свою чергу, договір поруки від 04.09.2012 між позивачем та 1-м відповідачем також є недійсним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність кредитних договорів спричиняє недійсність договору поруки.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Спеціальним законом, що регулює діяльність банків в Україні, та встановлює обмеження у сфері кредитування, що здійснюється установами банків, є Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІП. Зокрема, ч. 5 ст. 52 вказаного Закону в редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору-1 (редакція від 19.08.2012), встановлено, що банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку.

1-й відповідач надав кошти за кредитними договорами 2-му та 3-му відповідачам з метою погашення боргових зобов'язань останніх перед третьою особою, що є грубим порушенням цивільного та спеціального банківського законодавства України, оскільки на момент укладення кредитних договорів 1-й відповідач та третя особа були пов'язаними особами.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІП в редакції від 19.08.2012 визначено, що контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

На офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії" станом на 01.01.2013. Більш ранньої інформації з цього приводу Національним банком України не оприлюднено. Відповідно до вказаної інформації Відкритому акціонерному товариству "Сбербанк Росії" належить частка 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, Центральному банку Російської Федерації належить 50,000000004% статного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії".

Крім того, на офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на 01.01.2013. Більш ранньої інформації з цього приводу Національним банком України не оприлюднено. Відповідно до вказаної інформації Державній корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" належить частка 97,85% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, державі Російська Федерація належить 100% статного капіталу Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".

Згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012 істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Цією ж ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Відкрите акціонерне товариство "Сбербанк Росії" є афілійованими особами. З цієї ж підстави афілійованими особами є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".

За змістом ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Щодо спільних контролерів 1-го відповідача та третьої особи, то ними відповідно до загальнодоступних даних та публічної інформації є:

1)ОСОБА_4 - з 16.12.2011 і до теперішнього часу є Міністром фінансів Російської Федерації, Головою Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації , ОСОБА_5 Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності" (Зовнішекономбанк), ОСОБА_5 Безпеки Російської Федерації

2) ОСОБА_6 - з квітня 2004 року по червень 2013 року перший заступник голови Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013 і до теперішнього часу Міністр економічного розвитку Російської Федерації, член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з серпня 2013 року член Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності" (Зовнішекономбанк).

3)ОСОБА_7 з травня 2012 року по червень 2013 року Міністр економічного розвитку Російської Федерації, з червня 2012 року член Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності" (Зовнішекономбанк), з липня 2012 року член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013 і до теперішнього часу помічник Президента Російської Федерації.

Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що діяла на момент укладення Кредитних договорів (редакція від 19.08.2012), встановлений перелік осіб, які є пов'язаними особами для цілей цього Закону, а саме: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5} керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами. Все вищенаведене доводить той факт, що Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" були пов'язаними особами на дату укладення Кредитних договорів (04.09.2012) і є такими до теперішнього часу.

1-й відповідач - ПАТ "Сбербанк" у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечив та вказав, що згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом наведеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог у зв'язку з відсутністю факту порушення відповідного права.

При аналізі позовної заяви позивача вбачається відсутність будь-якого порушеного права чи законного інтересу позивача.

Станом на 04.09.2012, яке є датою укладання договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, вимоги ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-111 слід розглядати в чинній на 24.07.2012 редакції, а саме в редакції від 24.05.2012.

Відповідно до ст. 52 Закону №2121-111 банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку.

Відповідно до електронного повідомлення №В/26-0004/9667 від 27.01.2016 Національного банку України вбачається, що Національним банком України не приймались рішення станом на 04.09.2012 та на даний час щодо визнання пов'язаними ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно п.2 та 3 Глави 2 "Положення про визначення пов'язаних із банком осіб", затвердженого постановою від 12.05.2015 №315 Правління національного банку України, національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком, засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі. Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.

Отже, виходячи з вищезазначених норм ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" не є пов'язаними особами, оскільки відсутнє відповідне рішення Національного банку України.

Відповідно до "Положення про визначення пов'язаних із банком осіб" визначення фізичних та юридичних осіб пов'язаними з Банком, віднесено до компетенції Національного банку України, а не до компетенції суду.

Згідно вимог ст.52 Закону №2121-111 пов'язаними особами є:

1.керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2.особи, які мають істотну участь у банку;

3.керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4.керівники та контролери споріднених осіб банку;

5.керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6.афілійовані особи банку;

7.споріднені особи банку;

8.асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини;

9.юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

В Позовній заяві зазначається про те, що Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10 і більше відсотками їх статутного капіталу.

Зазначене твердження є безпідставним з огляду на наступне:

Згідно визначень ст. 2 Закону України №2121-111 споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Станом на 04.09.2012 власниками істотної участі відповідача були:

-пряме володіння: 100% статутного капіталу відповідача належало Відкритому акціонерному товариству "Сбєрбанк Росії" (згідно діючої редакції статуту 1-1-го Відповідача станом на 29.07.2009);

-опосередковане володіння: 50,000000004% статутного капіталу відповідача належало Центральному банку Російської Федерації.

Станом на 04.09.2012 за інформацією у Річній консолідованій звітності за 2011 рік Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПІБ) власником істотної участі в третій особі були:

пряме володіння: Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)" із долею володіння 97,85%;

опосередковане володіння: Державі Російська Федерація належало 100% статутного капіталу Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)".

Центральний банк Російської Федерації не є органом державної влади Російської Федерації. Таким чином, твердження Позивача про те, що ПАТ "Сбєрбанк" та ПАТ "Промінвестбанк" є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10 і більше відсотками статутного капіталу, не відповідає дійсності.

Опосередкованими власником ПАТ "Сбєрбанк" та ПАТ "Промінвестбанк" є дві різні особи, а саме: опосередкованим власником ПАТ "Сбєрбанк" є ЦБ РФ, а опосередкованим власником ПАТ "Промінвестбанк" є держава Російська Федерація.

У зв'язку із вищезазначеним, держава Російська Федерація не є власником істотної участі Відповідача.

З огляду на зазначене вище, ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" не є спорідненими особами, оскільки не мають спільних власників істотної участі (прямих або опосередкованих).

01.03.2016 1-м відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій він зазначив, що оскаржувані Договори про відкриття кредитної лінії були укладені у вересні 2012 року, тому строк звернення до суду закінчується у вересні 2015 року, тому товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" пропустило строк на звернення до суду, подавши позовну заяву в січні 2016 року.

Відповідно до абз. к) п. 3.1. Договору поруки від 04.09.2012 Поручитель заявляє, гарантує і зобов'язується на користь ПАТ "Сбербанк", що на момент укладення Договору поруки він ознайомлений зі змістом Основних договорів (Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та Договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012) до моменту укладення Договору поруки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У справі, яка розглядається, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236 ЦК України).

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Позивач заперечив проти заяви 1-го відповідача про застосування строку позовної давності та вказав, що ТОВ "Коксотрейд" не мав та не має жодних повноважень щодо визначення та контролю пов'язаності Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Також ТОВ "Коксотрейд" не мав та не має жодних повноважень щодо визначення або встановлення будь-яким чином власників істотної участі Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що має ключове значення для визначення їх пов'язаності.

До того ж ТОВ "Коксотрейд" не мало та не має жодних повноважень та інструментів щодо здійснення нагляду та контролю за дотриманням банками вимог банківського та іншого законодавства України. Однак, такі повноваження та інструменти мають Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Не зважаючи на норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо пов'язаних осіб банків та встановлені законодавчі обмеження на здійснення деяких операцій з пов'язаними особами, Національний банк України лише у 2015 році затвердив відповідне положення про визначення пов'язаних з банком осіб. Так Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 315 "Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб" від 12.05.2015р.

Вказане положення ще не було прийняте на момент укладення та виконання оспорюваних договорів про відкриття кредитної лінії.

В той же час Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015р. №1082, №1078, №1090 та №1087, які очевидним чином підтверджують доводи позовної заяви, також були прийняті лише "24" липня 2015р. При цьому структура власників істотної участі Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не змінилася в порівнянні з датою укладення та оспорюваних договорів про відкриття кредитної лінії - 04.09.2012.

Таким чином, ТОВ "Коксотрейд" не тільки не було безпосередньо обізнанане про порушення його прав станом на 04.09.2012, а й навіть не мало об'єктивної можливості знати про обставини порушення його прав до дати прийняття Рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 №1082, №1078, №1090 та №1087.

Відтак, ТОВ "Коксотрейд" пов'язує початок перебігу позовної давності з датою 24.07.2015, яка є днем, коли ТОВ "Коксотрейд" могло довідатися про порушення свого права. В будь-якому випадку початок перебігу позовної давності не може розпочинатися раніше дати 01.01.2013, яка є датою, на яку було складено Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" інформацію про власників істотної участі, та яка в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України і використовується як доказ у справі.

До того ж ТОВ "Коксотрейд" безпосередньо не є стороною оспорюваних ним договорів про відкриття кредитної лінії. Оспорювані договори про відкриття кредитної лінії порушують його права, як поручителя і солідарного боржника, оскільки згідно з ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

2-й та 3-й відповідачі у відзивах на позов підтримали заявлені позовні вимоги.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Звернувшись до господарського суду з цим позовом ТОВ "Коксотрейд" позивач обгрунтовує тим, що 04.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (1-й відповідач) укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед 1-м відповідачем згідно з договорами про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Зі змісту п. 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 слідує: "Кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05, укладеним між Позичальником (2-м Відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20 вересня 2005 року".

Пунктом 1.5 Договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 передбачено, що "Кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007р., Кредитним договором № 15-93/19-24/11 від 04.03.2011р., Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3/11 від 02.02.2011р., Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007р., укладеними між Позичальником (3-м Відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Зазначені кредитні договори позивач вважає такими, що протирічать положенням ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і тому мають бути визнані недійсними. Уклавши договір поруки, він поручився за виконання зобов'язань позичальниками за договорами, які протирічать чинному законодавству України, що може вплинути на його права та інтереси, тому відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність кредитних договорів спричиняє недійсність договору поруки. Враховуючи ці доводи суд вважає, що позивач мав підстави вважати наявним порушення свого права та мав право звернутись до суду за захистом прав.

Суд приймає до уваги доводи позивача про дотримання ним строку давності для звернення до суду, оскільки він не був стороною кредитних договорів від 04.09.2012, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність у позивача раніше ніж за три роки до звернення до суду з цим позовом інформації, яка дала йому підстави вважати, що ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є пов'язаними особами.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Спеціальним законом, що регулює діяльність банків в Україні, та встановлює обмеження у сфері кредитування, що здійснюється установами банків, є Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІП. Зокрема, ч. 5 ст. 52 вказаного Закону в редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору-1 (редакція від 19.08.2012р.), встановлено, що банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІП в редакції від 19.08.2012 визначено, що контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

На офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії" станом на 01.01.2013. Відповідно до вказаної інформації Відкритому акціонерному товариству "Сбербанк Росії" належить частка 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, Центральному банку Російської Федерації належить 50,000000004% статного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Сбєрбанк Росії".

Крім того, на офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на 01.01.2013. Відповідно до вказаної інформації Державній корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" належить частка 97,85% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, державі Російська Федераціія належить 100% статного капіталу Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".

Згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012 істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Цією ж ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Відкрите акціонерне товариство "Сбербанк Росії" є афілійованими особами. З цієї ж підстави афілійованими особами є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".

Відповідно до рішення Національної комісіїз цінних паперів та фондового ринку № 1078 від 24.07.2015 прямим власником ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з часткою у статутному капіталі банку 100 відсотків обноосібно є ВАТ "Сбербанк Росії". Опосередкованим власником ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з істотною участю у розмірі 50 % є Центральний банк Російської Федерації, який зареєстрований за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України та є прямим власником ВАТ "Сбербанк Росії" з часткою у розмірі 50,000000004% статутного капіталу цього банку.

Таким чином, особи Російської Федерації - ВАТ "Сбербанк Росії" та Центральний банк Російської Федерації, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1087 від 24.07.2015 визначено, що прямим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з часткою у статутному капіталі банку 99,0854% є Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", яка зареєстрована за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України.

Опосередкованим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з істотною участю у розмірі 99,0854% є Російська Федерація - держава, що здійснює збройну агресію проти України.

Таким чином, особи Російської Федерації - Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Наведене дає підстави для висновку про пов'язаність між собою 1-го відповідача та 3-ї особи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тому суд вважає, що має підстави та право зробити власний висновок про пов'язаність між собою 1-го відповідача та 3-ї особи навіть без відповідного рішення Національного Банку України та враховуючи заперечення 1-го відповідача з цього приводу, керуючись обставинами справи та наданими до справи матеріалами.

Таким чином матеріали справи свідчать, що 1-й відповідач при укладанні кредитних договорів №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 порушив вимоги ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з якою банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобовязань перед повязаною з банком особою; придбання активів повязаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних повязаною з банком особою, що є підставою для визнання цих договорів недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У зв'язку з цим договір поруки від 04.09.2012 між позивачем та 1-м відповідачем також підлягає визнанню недійсним, оскільки недійсність кредитних договорів спричиняє недійсність договору поруки у відповідній частині.

На підставі викладеного, позовні вимоги, зазначені в пунктах 8 , 9, 10 позовної заяви, підлягають задоволенню в повному обсязі (решта пунктів позову містять в собі клопотання, вирішені під час розгляду справи).

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає усі судові витрати в сумі 3654 грн на 1-го відповідача, оскільки в ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" міститься пряма заборона саме для банку укладати такі договори, які є предметом цього спору, і банк не дотримався вимог закону.

Згідно ст. 10571 Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

01.03.2016 1-й відповідач (Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") подав заяву в порядку ст. 10571 Цивільного кодексу України, у якій просить суд:

у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України;

у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, накласти арешт на майно, яке передане в забезпечення виконання зобов'язань.

Судом з цього питання винесено окремо від рішення ухвалу про накладення арешту на майно, яке було передано для забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам, та перелік якого 1-й відповідач зазначив у своїй заяві. Стосовно застосування зазначених 1-м відповідачем в заяві наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, то згідно положень ст. 10571 ЦК України вони підлягають застосуванню за заявою сторони. Суд був позбавлений можливості застосувати такі наслідки через відсутність у справі необхідних документів. Предмет спору не стосувався розрахунків за кредитними договорами, тому у справі відсутні документи, які б свідчили про розмір погашених кредиту, відсотків, штрафних санкцій, розмір залишку заборгованості. Заява про застосування наслідків 1-м відповідачем була подана в останнє судове засідання, не містила в собі чітких вимог та розрахунку зобов'язань, строк розгляду справи практично закінчився, суд не мав можливості відкласти розгляд справи, або оголосити перерву через відсутність у судовому засіданні представників 2-го та 3-го відповідачів. Таким чином заява 1-го відповідача в цій частині не розглядається, оскільки ні ГПК України ні ст. 10571 ЦК України не містить вказівок щодо процесуальних наслідків вирішення такої заяви у разі неможливості це здійснити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 257, 548, 10571 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність", ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати Договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784), недійсним.

3.Визнати Договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784), недійсним.

4.Визнати Договір поруки від 04.09.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (ідентифікаційний код 30962083) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784) недійсним в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за:

-Договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784);

-Договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784).

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Дніпропетровськ, Катеринославський бульвар, 2, офіс 510А, код 30962083 витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.03.2016.

Суддя В.Д. Воронько