Рішення № 56341399, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.16р. Справа № 904/10695/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 140 860 грн. 18 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 25.11.14р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 04/08 від 11.08.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в розмірі 140 860 грн. 18 коп. в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8638/15 від 10.11.2015р. встановлено обставини, які свідчать про невиконання ПАТ "ЦГЗК" обов'язків за основним договором поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р., укладеного із ТОВ "Санторин"; визнано обов'язок ТОВ "Макрокурсор", як поручителя за договором поруки № 15/09/14 від 15.09.2014р., укладеного із ТОВ "Санторин" в забезпечення виконання ПАТ "ЦГЗК" основного договору, та стягнуто з ТОВ "Макрокурсор" на підставі вказаного договору поруки заборгованість в сумі 138 778 грн. 50 коп. та 2 081 грн. 68 коп. судового збору. Оскільки згідно платіжного доручення № 47 від 04.12.2015р. ТОВ „Макрокурсор виконало солідарний обовязок перед кредитором у повному обсязі, позивач в порядку ст. 544 ЦК України звернувся до господарського суду зі зворотною вимогою до відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що договір поруки №15/09/14 від 15.09.2014р., укладений між позивачем та ТОВ „Санторин в забезпечення належного виконання зобов'язань ПАТ "ЦГЗК" за договором поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р., повинен бути визнаний судом недійсним згідно п.1 ст. 83 ГПК України, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства. Так, вказаний договір поруки безпосередньо впливає на права та обовязки позивача, а відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобовязання не створює обовязку для третьої особи; у випадках встановлених договором зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Оскільки зазначеною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобовязанні, не можна без згоди особи покласти на неї обовязок вчинити якусь дію або утриматись від вчинення такої дії, а оспорюваний договір поруки укладено без згоди відповідача. В подальшому у додаткових запереченнях відповідач просив суд скористатись правом, визначеним п. 1 ст. 83 ГПК України, та визнати недійсними п. п. 3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки, мотивуючи це тим, що вказаними пунктами фактично передбачена заміна кредитора у основному зобовязанні, але п. 10.10 договору поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р. чітко визначена заборона сторонам договору передавати свої права та обовязки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони. Просив у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 09.02.2016р. по 18.02.2016р., з 18.02.2016р. по 01.03.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. у справі № 904/8638/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторин" до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138 778 грн. 50 коп., позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача заборгованість в розмірі 138 778 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 081 грн. 68 коп., в частині вимог до відповідача-1 провадження у справі припинене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, зазначеним судовим рішенням встановлено порушення Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" умов договору поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р., укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Санторин" в частині своєчасної оплати поставленого останнім обладнання на суму 75 478 грн. 40 коп., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 56 302 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 6 997 грн. 35 коп. Крім того, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" умов договору поруки № 15/09/14 від 15.09.2014р., укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Санторин" в забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" зобовязань за договором поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р., в частині своєчасної оплати заборгованості боржника за основним договором на вимогу кредитора від 15.07.2015р. № 57.

Як вбачається з вищенаведеного рішення, провадження у справі в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" припинене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із наявністю в договорі поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р. узгодженого сторонами третейського застереження.

Як встановлено судом, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. у справі № 904/8638/16 набрало чинності та на його виконання господарським судом видано наказ від 27.11.2015р., який виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" у добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 04.12.2015р., згідно якого ТОВ „Макрокурсор перерахувало на рахунок ТОВ „Санторин грошові кошти в сумі 140 860 грн. 18 коп. із призначенням платежу: „оплата заборгованості на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. та наказу від 27.11.2015р. по справі № 904/8638/16 (а.с. 35).

Позивач просить стягнути з відповідача сплачену ним суму боргу у розмірі 140 860 грн. 18 коп., в тому числі 2 081 грн. 68 коп. судового збору, в порядку регресу на підставі ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Крім того, частиною 1 ст. 544 Цивільного кодексу України унормоване право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

Так, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. у справі № 904/8638/16 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторин" заборгованість в розмірі 138 778 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 081 грн. 68 коп.

Доказів повернення погашеної позивачем суми боргу у розмірі 138 778 грн. 50 коп. відповідачем не надано, позовні вимоги не спростовано, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення заборгованості у розмірі 138 778 грн. 50 коп. підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове їх задоволення, з огляду на наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 2 081 грн. 68 коп..

Суд зазначає, що сплата вказаних судових витрат є обов'язком як позивача, так і відповідача, оскільки саме з їх вини спір про стягнення 138 778 грн. 50 коп. доведений до суду, та зазначеним судовим рішенням встановлено порушення як позивачем, так і відповідачем умов укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Санторин" правочинів (договору поставки та договору поруки).

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

За вказаних підстав, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" має відшкодувати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" судові витрати на користь позивача у частці, яка припадає на нього, а саме в розмірі 1 040 грн. 84 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсними п. п. 3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки № 15/09/14 від 15.09.2014р., скориставшись правом визначеним п. 1 ст. 83 ГПК України, як на цьому наполягає відповідач, оскільки не вбачає невідповідності оспорюваних пунктів договору поруки нормам діючого законодавства та умовам основного договору (договору поставки технологічного обладнання №2089-08-01 від 31.08.2012р.).

Решта заперечень відповідача спростовується матеріалами справи або не впливає та не спростовує вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не може бути прийнята господарським судом.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, код ЄДРПОУ 00190977) Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" (50049, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, буд. 1д, код ЄДРПОУ 33874110) 139 819 грн. 34 коп. (сто тридцять девять тисяч вісімсот девятнадцять грн. 34 коп.) заборгованості, 2 097 грн. 29 коп. (дві тисячі девяносто сім грн. 29 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 09.03.16р.