Рішення № 56341347, 09.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2016 р. Справа № 903/33/16

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькагрохім"

про стягнення 292 616,84 грн.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 29.02.2016р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учаснику судового процесу.

В судовому засіданні 02.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькагрохім" 292 616,84 грн. заборгованості .

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.01.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 02.03.2016р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.03.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.03.2016р. не з`явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних ухвалою суду документів не надав, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень №4563000168962 - 31.01.2016р. та №4301033783757 - 18.02.2016р. (а.с.27,32).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

в січні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькагрохім" 292 616,84 грн. заборгованості, з яких: 155 584,00 грн. - основного боргу, 123 938,21 грн. - інфляційних нарахувань та 13 094,63 грн. - 3 % річних .

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобовязань щодо повної та своєчасної поставки товару (мінеральних добрив) на суму 3 874 361,00 грн.

Факт перерахунку відповідної суми коштів позивачем на рахунок відповідача підтверджується платіжними дорученнями - №177 від 01.02.2013р. на суму 671 161,00 грн. та №398 від 04.03.2013р. на суму 3 203 20,00 грн. (а.с.14,15).

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач на підставі видаткових накладних №5 від 11.03.2013р. на суму 755 040,00грн., №6 від 14.03.2013р. на суму 755 040.00 грн., №7 від 17.03.2013р. на суму 223 720.00 грн., №9 від 21.03.2013р. на суму 384 384.00 грн., №11 від 30.03.2013р. на суму 1 153 152.00 грн. та №12.від 30.03.2013р. на суму 447 441.00 грн. передав позивачу товар на загальну суму 3 718 77,00грн., в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 155 584,00 грн.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 02.03.2016р. передача та отримання товару (мінеральних добрив) іншими документами не оформлялась.

У відповідності із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу спрощеним способом - шляхом підписання видаткових накладних №5 від 11.03.2013р. на суму 755 040,00грн., №6 від 14.03.2013р. на суму 755 040.00 грн., №7 від 17.03.2013р. на суму 223 720.00 грн., №9 від 21.03.2013р. на суму 384 384.00 грн., №11 від 30.03.2013р. на суму 1 153 152.00 грн. та №12.від 30.03.2013р. на суму 447 441.00 грн. та платіжними дорученнями щодо проплат позивачем - №177 від 01.02.2013р. на суму 671 161,00 грн. та №398 від 04.03.2013р. на суму 3 203 20,00 грн.

Ці видаткові накладні містять підписи уповноважених представників сторін, і є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку покупця розрахуватися за отриманий товар.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

27.11.2015р. за №746 позивач листом-претензією просив відповідача погасити основну суму заборгованість - 155 584,00грн. та попереджав відповідача, що в разі несплати боргу буде подана позовна заява до суду (а.с. 21-22).

З огляду на викладене, враховуючи не проведення при цьому відповідачем в повному обсязі передачі товару позивачу (мінеральних добрив), суд прийшов до висновку про підставність предявленого позову в стягненні суми основної заборгованості у розмірі 155 584,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 094,63 грн. за період з 01.04.2013р. по 20.01.2016р. прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних зазначає, що проведений позивачем розрахунок за визначений період про стягнення 3% річних підлягає до повного задоволення в сумі 13 094,63 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 123 938,21грн. за період з квітня 2013р. по грудень 2015р. прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 123 938,21 грн. підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення позивача, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість предявленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 292 616,84 грн. заборгованості, з яких: 155 584,00 грн. - основного боргу, 123 938,21 грн. - інфляційних нарахувань та 13 094,63 грн. - 3 % річних .

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4 389,25 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього

Керуючись ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 34, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькагрохім" (45632, Волинська обл., Луцький р-он, с. Зміїнець, вул. Вереснева, 4 код ЄДРПОУ 38400533) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" (44100, Волинська обл., смт. Ратне, вул. Нова, 2 код ЄДРПОУ 37236628) 292 616,84 грн. заборгованості, з яких: 155 584,00 грн. - основного боргу, 123 938,21 грн. - інфляційних нарахувань, 13 094,63 грн. - 3 % річних та 4 389,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

09.03.2016

СуддяВ. О. Кравчук