Ухвала суду № 56340715, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/5702/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2014

у справі № 817/2670/14

за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 24.07.2012 №0003152342, №0003162342, №0003172342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Управління КБ ВК Рівненської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, складено акт № 269/23-100/05517742 від 16.07.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, що зумовило заниження валових доходів на суму 1 018 693 грн. та податку на прибуток на суму 236 010 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25 Декларації) на загальну суму 359 482 грн. та завищено значення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації з податку на додану вартість на загальну суму 46 235 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003152342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 244 010,75 грн., у т.ч.: 236 010 грн. основного платежу та 8 000,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003162342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 476 147,75 грн., в т.ч.: 359 482 грн. основного платежу та 116 665,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003172342 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 46 235 грн.

Так, перевіркою податкового органу встановлено, що за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 Управління КБ ВК Рівненської міської ради задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 38 256 792 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 встановлено його заниження на суму 1 018 693 грн. (в т.ч. за І кв. 2011 року на суму 237 823 грн., ІІ кв. 2011 року на суму 240 316 грн., ІІІ кв. 2011 року на суму 233 829 грн., IV кв. 2011 року на суму 154 350 грн., І кв. 2012 року на суму 152 375 грн.). Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника рядка 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01 по 31.03.2011 в сумі 269 539 грн. на підставі таких документів: аналіз рахунків 311, 36, 703, банківських виписок, видаткових накладних, актів виконаних робіт податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників на суму 237 823 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника рядка 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на підставі таких документів: узагальнений перелік документів (додаток № 4 до акта перевірки) податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників на суму 780 870 грн. (в т.ч. за ІІ кв. 2011 року на суму 240 316 грн., ІІІ кв. 2011 року на суму 233 829 грн., IV кв. 2011 року на суму 154 350 грн., І кв. 2012 року на суму 152 375 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду Управління КБ ВК Рівненської міської ради надавало послуги технагляду за будівництвом об'єктів та виступало замовником будівництва, яке здійснюється на земельних ділянках, переданих йому в оренду Рівненською міською радою.

Договорами (угодами) на виконання будівельно-монтажних робіт, укладених між Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради («Замовник») та Інвесторами передбачено, що об'єкти будівництва розміщуються на земельних ділянках, які рішеннями Рівненської міської ради надані Управлінню КБ ВК Рівненської міської ради в оренду для будівництва житлових будинків та обслуговування кварталів житлових забудов з приміщеннями громадського призначення, де Замовник делегує Інвесторам функції замовників та передає статус забудовників, а Інвестори зобов'язуються виконати ці функції щодо власних об'єктів інвестування, в т.ч. здійснювати фінансування будівельно-монтажних робіт та фінансування інших витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта інвестування за рахунок власних та залучених коштів. Зокрема, фінансування будівництва об'єкта інвестування здійснюється Інвестором шляхом компенсації Замовнику плати за землю пропорційно частці Інвестора в загальній площі всіх Об'єктів інвестування.

На думку податкового органу Управління КБ ВК Рівненської міської ради занижено валові доходи від надання послуг оренди (суборенди) на суму 1 018 693 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 236 010 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі»).

За договорами оренди землі, які укладені позивачем протягом березня 2005 року - листопада 2011 року між Рівненською міською радою (орендодавець) та Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради (орендар) передбачено, що у порядку передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податку на прибуток є помилковим, з огляду на те, що в перевіряємому періоді останнім не укладались договори оренди (суборенди) з інвесторами, а заключались виключно угоди щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

Крім того, Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради з врахуванням усіх уточнюючих та звітних декларацій за 2011 рік задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 677 256,97 грн., а не 866 318,28 грн. як зазначено в акті перевірки відповідачем.

За 2012 рік Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради з врахуванням всіх уточнюючих та звітних декларацій за І кв. 2012 р. задекларовано до сплати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 148 962,73 грн., а не 152 375,15 грн. як зазначено в акті перевірки відповідачем.

В судовому порядку встановлено, що зворотний бік облікової картки платника податку по орендній платі за 2011 рік, І кв. 2012 року свідчить, що уточнюючі декларації з плати за землю від 18.04.2011, 17.06.2011, 03.10.2011, 14.12.2011, 21.12.2011, 24.04.2012 (за 2011 рік), 17.05.2012 (за 2012 рік) розцінювалися податковим органом як сплата податкового боргу з орендної плати, а дата прийняття таких уточнюючих декларацій розцінювалася відповідачем як дата фактичної сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, подання уточнюючих розрахунків, якими зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не являється платою боргу за землю за рахунок майна платників податків, подання уточнюючих розрахунків тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв'язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

Також, податковий орган, встановлюючи факт порушення формування Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради валових доходів за 2011 рік у розмірі 591 907,95 грн. та І кв. 2012 рік у розмірі 110 539,09 грн. щодо сплати орендної плати за землі до бюджету у розмірі 591 907,95 грн. за 2011 рік, у розмірі 110 539,09 грн. за І кв. 2012 року, що безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємства.

Вказані обставини спростовуються бухгалтерською довідкою Управління КБ ВК Рівненської міської ради від 23.10.2014 № 01-19/621.

На основі викладеного, суди попередніх інстанцій прийшли вірного висновку про відсутність порушень Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено валові доходи на суму 1 018 693 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 236 010 грн. (в т.ч. за: I кв. 2011 року на суму 59 456 грн., II кв. 2011 року на суму 55 273 грн., III кв. 2011 року на суму 53 781 грн., IV кв. 2011 року на суму 35 501 грн., I кв. 2012 року на суму 31 999 грн.).

Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 податковим органом встановлено їх заниження всього на суму 203 738 грн., оскільки Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради не нараховувався та не сплачувався до бюджету податок на додану вартість з операцій по наданню послуг здавання в оренду (суборенду) земельних ділянок.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом..

Згідно з п. 187.1 ст. 187 зазначеного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, зокрема, операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Договорами про будівництво об'єктів (інвестиційними договорами), укладеними між Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради (замовник) та Інвесторами передбачено, що об'єкти будівництва розміщуються на земельних ділянках, які рішеннями Рівненської міської ради надані Управлінню КБ ВК Рівненської міської ради в оренду для будівництва житлових будинків та обслуговування кварталів житлових забудов з приміщеннями громадського призначення, де Замовник делегує Інвесторам функції замовників та передає статус забудовників, а Інвестори зобов'язуються виконувати ці функції щодо власних Об'єктів інвестування, в т.ч. здійснювати фінансування будівельно-монтажних робіт та фінансування інших витрат, пов'язаних з будівництвом Об'єкта інвестування за рахунок власних та залучених коштів. Зокрема, фінансування будівництва Об'єкта інвестування здійснюється Інвестором шляхом компенсації Замовнику плати за землю пропорційно частці Інвестора в загальній площі всіх Об'єктів інвестування.

Таким чином, умови договорів про будівництво об'єктів нерухомості (інвестиційних договорів), укладених між Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради (замовника) та інвесторами не підпадають під визначення договорів оренди, або договорів про надання послуг.

Тобто, податковий орган дійшов помилкового висновку, що компенсація замовнику орендної плати інвесторами за користування частиною земельної ділянки має оподатковуватись податком на додану вартість, оскільки договори про будівництво об'єктів нерухомості (інвестиційні договори) за своєю правовою природою не є договорами оренди у буквальному розумінні, а договори суборенди земельної ділянки Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради із інвесторами не укладалися, що також підтверджено висновками акту перевірки, в результаті чого судами обох інстанцій вірно застосовані положення пп. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Щодо завищення податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 201 979 грн., то перевіркою відображених показників у рядку 10.1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 відповідач посилався на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011 року відображено суму податку на додану вартість 201 978,93 грн. від постачальника ППФ «Асканіт» по податковій накладній від 31.10.2010 № 113001 на загальну суму 1 211 873,60 грн., яка не була надано до перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2011 Управлінням КБ ВК Рівненської міської було подано до податкового органу за місцем обліку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у Розділі ІІ. Податковий кредит серед операцій з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту зазначено: постачальник (індивідуальний податковий номер) - 330821117160; період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податкових кредит - 11.2010; обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 1 009 894,67 грн.; сума податку на додану вартість - 201 978,93 грн. В реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011 року відображено суму податку на додану вартість 201 978,93 грн. від постачальника ППФ «Асканіт» по податковій накладній від 31.10.2010 № 113001 на загальну суму 1 211 873,60 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виписки податкової накладної, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, податкова накладна від 31.11.2010 № 113001 відповідає всім вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В судовому порядку встановлено, що податковим органом не було виявлено розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді. Відповідач не повідомляв платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагента - ППФ «Асканіт».

З пояснень головного бухгалтера Управління КБ ВК Рівненської міської ради ОСОБА_3 встановлено, що під час проведення перевірки податковому органу були надані всі бухгалтерські та податкові документи, в т.ч. і податкова накладна від 31.11.2010 № 113001.

Також судами встановлено, що у податкового органу відсутні докази письмового звернення до Управління КБ ВК Рівненської міської ради щодо надання під час проведення перевірки податкової накладної від 31.11.2010 № 113001 та докази того, що від керівництва Управління КБ ВК Рівненської міської ради вимагалися будь-які письмові пояснення щодо вказаної обставини, а посадові особи позивача, в свою чергу, відмовлялись від надання таких пояснень.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Слід зазначити, що обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного передбачено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, в даному випадку, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 201 979 грн., в результаті чого судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про відсутність порушень норм податкового законодавства в частині формування податкового кредиту позивача.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний