Рішення № 563405, 10.04.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" квітня 2007 р.

справа № 20-12/270

За позовом: Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі

Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61)

до: Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

Військової частині 34258 (99029, м. Севастополь, вул. Лукомського)

про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним використанням водних ресурсів у розмірі 63318,38 грн.,

Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача –Ястремська Н.В., довіреність №37 від 08.12.2006, юрисконсульт;

Від відповідача МО РФ - Осипов В.В., довіреність №45/120 від 27.03.2006, головний юрисконсульт юридичної служби;

Від відповідача в/ч 34258 – Белякова А.О., довіреність №3 від 09.01.2007, юрисконсульт першої категорії Екологічної служби ЧФ РФ;

Прокурор –Шульга А.М., посвідчення №438 від 20.02.2006;

Суть спору:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі з позовною заявою до Міністерства оборони Російської Федерації, Військової частині 34258 про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним використанням водних ресурсів у розмірі 63318,38 грн.

Відповідач Міністерства оборони РФ позовні вимоги не визнав, заперечення виклав згідно відзиву на позов (вх. №302 від 09.01.07), пояснив, що доводи прокурора відносно порушення вимог постанови КМУ “Про методику розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна” від 04.10.1995 №786 безпідставні, тому що вони не поширюються на відношення по сплаті економічної шкоди Чорноморським флотом по той причині, що вказана Методика поширюються лише на випадки, коли орендодавцем є Фонд державного майна України.

Розгляд справи відкладався, в розгляді справи оголошувалась перерва, строк вирішення спору продовжувався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні учасникам процесу роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав учасників процесу суд,

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 0804.99р. про офіційне тлумачення статті 2 ГПКУ визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме є порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовної заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним у частини другої статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 1, 14 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 11.08.00р. № 108, державне управління екології та природних ресурсів в м. Севастополі є територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України та входить до сфері його управління. Державне управління екології та природних ресурсів у м. Севастополі є юридичної особою.

31.08.2005 Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Севастополі була проведена перевірка військової частини 34258 дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до акту перевірки виявлено, що в/ч 34258 упродовж тривалого часу здійснювався забір підземних вод із каптажів без дозволу на спеціальне водокористування та дозволу на користування надрами, відповідачем у 2005 році самовільно видобуто 98,55 тис. м3 підземних вод, чим порушено право власності України на підземні води та заподіяно державі збитків згідно розрахунку позивача на суму 63318,38 грн.

Листом-претензією від 21.04.2006 позивач запропонував начальнику штаба Чорноморського флоту Російської Федерації відшкодувати заподіяні державі збитки у сумі 63318,38 грн. за використання природних ресурсів без відповідного дозволу, на що отримав відмову у задоволенні претензії з посилкою на те, що платежі за використання каптажів та відшкодування екологічної шкоди входять у склад щорічних компенсаційних виплат Російською Федерацією Україні, а питання тлумачення та застосування положень Угоди вирішуються Змішаною Українсько-Російською комісією, створення якої передбачено статтею 24 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російською Федерацією на території України від 28.05.1997.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За змістом статті 112 Водного кодексу України та 68 Кодексу України про надра якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені водним законодавством України та законодавством України про надра, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, передумовою застосування правил міжнародних договорів з зазначених питань є наявність в них інших, ніж передбачених законами України норм використання природних ресурсів.

Відповідно до статей 42, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, використувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Згідно статті 68 Кодексу України про надра порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації з питань забезпечення екологічної безпеки та екологічного контролю в місцях базування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі Угода) від 18.12.1998, до складу компенсаційних виплат Російської Федерації України входять тільки платежі за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів військовими формуваннями, суднами, підприємствами, організаціями та установами Чорноморського флоту Російської Федерації і відшкодування екологічної школи, крім аварійних випадків, пов’язаної з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Проте, жодною із статей Угоди та угод на виконання яких її вчинено будь-яких інших, ніж встановлених законами України правил використання природних ресурсів України для Російської Федерації не передбачено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення” підземні води є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Згідно з вимогами пункту 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод каптажі є водозабірною спорудою для забору підземних вод.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд та улаштувань, порушень правил їх експлуатації, затвердженої Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 №44/6332, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Севастополі був визначено розмір шкоди, заподіяної державі в сумі 63318,38 грн.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора про відшкодування шкоди, заподіяної Міністерством оборони Російської Федерації самовільним використанням водних ресурсів у розмірі 63318,38 грн. підлягаючими задоволенню.

Щодо вимог прокурора про стягнення з військової частини 34258 суми заподіяної державі шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно довідки Міністерства оборони Російської Федерації військова частина 34258 державну реєстрацію на території Росії та України не проходила та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації та України не вносилась, статусу юридичної особи не має.

Відповідно до статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У зв’язку з тім, що відповідач військова частина 34258 не є юридичною особою, провадження у справі в частині позовних вимог до нього підлягає припиненню в порядку п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача Міністерство оборони Російської Федерації витрати по сплаті в дохід Державного бюджету України державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 42, 49, 112 Водного кодексу України, ст. 68 Кодексу України про надра, ст. 49, 69, 77, п.1 ст. 80, ст. 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19, п/р 40105810700000010079, код ОКПО 08117629 в відселенні 1 Московського ГТУ Банка Росії м. Москва, БІК 044583001, ОКВЕД 75.22, КПП 770401001) на користь Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61, п/р 31511903600006 в ВДКУ у м. Севастополі, місцевий бюджет Гагарінського району, МФО 824509, ОКПО 24035598, код платежу 24035612 “Інші надходження у фонди навколишнього природного середовища”) суму збитків в розмірі 63 318,38 грн.

3. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19, п/р 40105810700000010079, код ОКПО 08117629 в відселенні 1 Московського ГТУ Банка Росії м. Москва, БІК 044583001, ОКВЕД 75.22, КПП 770401001) в доход Державного бюджету України (п/р № 31113095700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598) державне мито в сумі 633,18 грн.

4. Стягнути з Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19, п/р 40105810700000010079, код ОКПО 08117629 в відселенні 1 Московського ГТУ Банка Росії м. Москва, БІК 044583001, ОКВЕД 75.22, КПП 770401001) на користь ДП «Судовий інформаційний центр»(юридична адреса –м. Київ, пр. Оболоньський, 23-А; п/р 260020114180001 в ВАТ «Банк Універсальний»; МФО 325707; ОКПО 30045370) витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частини стягнення з Військової частині 34258 суми збитків –провадження у справі припинити.

Примірники рішення надіслати на адресу сторін та прокурора рекомендованою кореспонденцією.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

16.04.2007.