Ухвала суду № 56339681, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/6878/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі №2а-7035/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Еланда Астра»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ спільне підприємство «Еланда Астра» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.03.2010 № 490 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.04.2010 № 0006541540/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 провадження в частині позовних вимог щодо визнання нечинним акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.03.2010 № 490 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0006541540/0 задоволено.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2010 № 0006541540/0 податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальній сумі 659111,85 грн., в т.ч.: 627725,57 грн. за основним платежем та 31386,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки камеральної перевірки, викладені в акті від 30.03.2010 № 2403-15/19256073, про порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV.

Вчинення позивачем порушення вказаної норми Закону України «Про оренду землі» податковий орган пов'язує з такими обставинами.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 977/1638 ТОВ підприємство «Еланда Астра» передано у тимчасове користування строком на 5 років для експлуатації та обслуговування виробничої бази і складських приміщень земельну ділянку площею 1,12 га, розташовану за адресою: вул. Алма-Атинська, 14-А у м. Києві.

Між Київською міською радою та ТОВ «Еланда Астра» 21.03.2008 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (далі - договір), згідно з п.п. 1.1 якого Київська міська рада на підставі рішення від 26.06.2007 № 977/1638, за актом приймання-передачі передає ТОВ «Еланда Астра» в оренду земельну ділянку.

Державну реєстрацію договору проведено 04.04.2008 у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книгу записів державної реєстрації договорів внесено запис № 66-6-00467.

Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки складено 04.04.2008.

У відповідності до п. 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 4.3 договору у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради від 26.06.2007, розмір орендної плати, визначений у п. 4.2 договору, на період, аналогічний періоду прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковий орган вважає, що позивачем занижено орендну плату за земельну ділянку за 2008 рік в сумі 627725,57 грн. в поданих позивачем уточнюючих розрахунках від 24.04.2008 № 35446 та від 04.06.2008 № 52042.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем прострочено на 117 днів встановлений п. 4.3 договору п'ятимісячний термін підписання договору оренди землі, який обчислюється з моменту прийняття рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду. Прострочення строку підписання договору позивачем допущено у період з 25.11.2007 (дата закінчення строку, протягом якого позивач та Київська міська рада зобов'язувались укласти договір оренди земельної ділянки) по 21.03.2008 (дата укладення договору оренди земельної ділянки) ТОВ «Еланда Астра». Тому позивач зобов'язаний задекларувати та сплатити орендну плату за користування земельними ділянками у п'ятикратному розмірі визначеної договором плати, який передбачено п. 4.3 договору.

Податковий орган також посилається на те, що рішенням в господарській справі підтверджено дійсність п. 4.3 Договору.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2010 у справі № 36/224, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010, у задоволенні позову ТОВ СП «Еланда Астра» до Київської міської ради про визнання п. 4.3 Договору недійсним відмовлено.

При цьому господарські суди виходили з того, що умови, визначені в п. 4.3 Договору, фактично дублюють умови, передбачені в п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 977/1638 про передачу ТОВ підприємство «Еланда Астра» у тимчасове користування земельної ділянки. Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 977/1638 є чинним, не було оскарженим до суду, зміни до вказаного рішення, зокрема до п. 7 ст. 28, не вносились, тому вимоги про визнання недійсним п. 4.3 Договору від 21.03.2008 є необґрунтованими.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0006541540/0, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на оренду земельної ділянки та, відповідно, зобов'язання за цим договором у позивача виникли після державної реєстрації договору оренди з Київською міською радою та факту передачі такої ділянки в користування, тобто, з 04.04.2008.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 161-XIV) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з ст. 18 Закону № 161договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок землекористувача зі сплати орендної плати виникає з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2535-ХІІ розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Положення ч. 2 ст. 21 Закону № 161-XIV кореспондують наведеним вище положенням ст. 19 Закону № 2535-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 161-XIV орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Таким чином, підставою для виникнення в орендаря обов'язку здійснювати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої ділянки, який набирає чинності з моменту його державної реєстрації та в якому визначається розмір орендної плати.

Зважаючи на те, що державна реєстрація договору оренди від 21.03.2008 відбулася 04.04.2008, суди правильно встановили, що такий договір набрав чинності з 05.04.2008.

Така істотна умова договору оренди землі як розмір орендної плати визначена сторонами договору в п. 4.2 договору і становить 4 % нормативної грошової оцінки такої ділянки.

Зважаючи на наведені положення законодавства, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача обов'язку зі сплати орендної плати у передбаченому п. 4.2 договору розмірі з 05.04.2008 - дня державної реєстрації договору та виникнення права користування земельною ділянкою.

До 05.04.2008 у сторін договору не виникло прав та обов'язків, пов'язаних з умовами такого договору, що виключає висновок про порушення позивачем умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не наводились аргументи щодо прострочення визначеного рішенням Київської міської ради строку підписання договору оренди земельної ділянки з вини позивача та доказів цьому не надавалося.

Укладення договору з простроченням вказаного строку не з вини позивача виключає висновок про виникнення у позивача зобов'язання щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному п. 4.3 договору.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2008 рік за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун