Ухвала суду № 56339635, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/13238/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а/0470/3459/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.09.2011 № 0000792302 та від 01.12.2011 № 0001102302.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги нормами матеріального права та обставинами, з яких податкова інспекція виходила при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводила судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року разом з розрахунком бюджетного відшкодування податку на додану вартість і заявою про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1443622 грн.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 01.08.2011 № 1765/235/32350660.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 200.1, 200.3, 2004, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (антрацит сорту АО фракції 25-50 мм) у ТОВ «Вісан» за договором від 14.07.2010 № 14-07/01.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Вісан» товарів, які не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому податковий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Вісан» існують розбіжності. Реальність операцій з придбання товарів поставлена податковим органом під сумнів також з огляду на висновки про відсутність у ТОВ «Вісан» складських приміщень, транспортних засобів, торгівельного обладнання, сировини, товарних запасів та трудових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності. Окрім того, податковий орган посилається на висновки актів перевірок ТОВ «Вісан» від 28.03.2011 та від 20.04.2011, в яких контролюючим органом викладено висновки про нікчемність правочинів останнього з іншими контрагентами.

На підставі акта перевірки від 01.08.2011 № 1765/235/32350660 складено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000792302 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 324391,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

За рішенням про результати розгляду скарги від 01.12.2011 № 34806/10/25-008 податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 № 0000792302 залишено без змін. Водночас вирішено збільшити зменшене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 1079210,29 грн., у зв'язку з чим складено податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 № 0001102302 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 1079210,29 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту, визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, повинен був діяти у відповідності до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Податкового кодексу України, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та обчислення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою такого податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем товару та контрагентами останнього вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами податкової дисципліни.

Допущені продавцем чи його контрагентами певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця чи цих контрагентів та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем господарських операцій в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки, первинні документи, а також інші докази, в результаті чого встановлено, що операції з придбання позивачем товару фактично вчинені, товар придбано з метою використання в господарській діяльності в оподатковуваних операціях.

Так, судами досліджено договір купівлі-продажу товару від 14.07.2010 № 14-07/01, за яким позивач придбав товару у ТОВ «Вісан», договір купівлі-продажу товару від 15.04.2010 № 201/10, за яким позивач поставив придбаний у ТОВ «Вісан» товар покупцю - ВАТ «Косогірський металургійний завод». Також досліджено договір транспортного експедирування від 02.02.2010 № 04/ТЕ-10, копії залізничних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача про оплату за придбаний товар, копії рахунків-фактур, копії актів приймання-передачі продукції від 31.03.2011, копії актів виконаних робіт від 30.11.2010, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011, копії журналів-ордерів, вантажно-митних декларацій.

В результаті оцінки таких доказів як належних судами встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про правомірне формування позивачем податкового кредиту, від'ємного значення з податку на додану вартість та заявлення бюджетного відшкодування з такого податку. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун