Ухвала суду № 56339429, 26.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 лютого 2016 року м. Київ К/800/5020/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у справі за позовом Арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до виконуючого обов'язки начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Безсмертної Вікторії Володимирівни, головного спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Панфілової Анастасії Олександрівни, начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пономарчука Олексія Олександровича, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся з позовом до виконуючого обов'язки начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Безсмертної Вікторії Володимирівни, головного спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Панфілової Анастасії Олександрівни, начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пономарчука Олексія Олександровича, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо порушення порядку складання відносно нього акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 31 липня 2015 року № 22 (далі - спірний акт).

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що дії відповідачів щодо складання спірного акту не узгоджуються з вимогами законодавства, чинного в період спірних правовідносин, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправними дії службових осіб Головного територіального управління юстиції в Одеській області Безсмертної В.В. та Панфілової А.О. щодо складання спірного акту. В решті позову відмовлено.

Третя особа, подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відсутність арбітражного керуючого під час проведення перевірки у час та у місці, визначених органом державного контролю в наказі про проведення перевірки пов'язана з об'єктивними обставинами, за яких проведення перевірки у встановлений строк є неможливим, а відтак підстави для складання спірного акту у відповідачів були відсутні.

Як правильно встановлено судами, позивач є арбітражним керуючим і призначений ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод «Центролит».

22 липня 2015 року позивач одержав повідомлення від 16 липня 2015 року № 22 про проведення у період з 31 липня по 3 серпня 2015 року позапланової виїзної перевірки його діяльності, як арбітражного керуючого, а також запит про надання документів для проведення цієї перевірки.

31 липня 2015 року, у зв'язку з відсутністю позивача у час та на місці, визначеному органом контролю у повідомленні про проведення перевірки, складено спірний акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

Водночас, з встановлених судами обставин на підставі наявних у справі даних, підтверджених доказами, які досліджені в судовому засіданні під час її розгляду, позивач у період з 29 липня по 4 серпня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні у Кодимській центральній районній лікарні.

Окрім цього, про перебування позивача на стаціонарному лікуванні було повідомлено і відповідачів, що також встановлено судами і підтверджено наявними у справі доказами.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII, в редакції спірного періоду) і Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15 січня 2013 року № 113/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 року за № 140/22672 (далі - Порядок).

Також, згідно з підпунктом 41 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

В свою чергу, за змістом пункту 1.4 Порядку, такий встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Пунктом 2.7 Порядку також встановлено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки, яке повинно бути надіслано органом контролю не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки, з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках.

При цьому, за визначенням абзацу другого пункту 4.7.1 Порядку відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначених органом державного контролю в наказі про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки.

Однак, згідно з приписами пунктів 2.15.2 - 2.17 Порядку арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком, незалежно від дати ознайомлення арбітражного керуючого з цим повідомленням, крім випадків відсутності арбітражного керуючого протягом тривалого часу з об'єктивних підстав (перебування на лікарняному, у відпустці, у відрядженні тощо). Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною Довідки.

Дата проведення перевірки може бути перенесена у разі неможливості її проведення з підстав, незалежних від органу контролю чи арбітражного керуючого, про що орган контролю видає наказ, у якому зазначаються підстава та термін перенесення.

Проведення перевірки може бути перенесено за рішенням органу контролю, оформленим відповідним наказом, до початку проведення перевірки виключно у виняткових випадках, якщо з об'єктивних підстав проведення перевірки у встановлений строк є неможливим.

Проведення перевірки може бути продовжено понад строки, зазначені в пункті 2.4 цього розділу, за рішенням органу контролю, оформленим відповідним наказом, виключно у виняткових випадках, якщо для проведення перевірки необхідно отримати в інших фізичних чи юридичних осіб додаткову інформацію, без отримання якої завершення проведення перевірки є неможливим.

Таким чином, перебування арбітражного керуючого на стаціонарному лікуванні є випадком відсутності арбітражного керуючого протягом тривалого часу з об'єктивних підстав і об'єктивною підставою, за якої проведення перевірки у встановлений строк є неможливим, а тому висновки судів про протиправність дій відповідачів щодо складання спірного акту є правильними.

Наведені висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до виконуючого обов'язки начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Безсмертної Вікторії Володимирівни, головного спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області Панфілової Анастасії Олександрівни, начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пономарчука Олексія Олександровича, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій, за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк