Ухвала суду № 56339383, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 березня 2016 року м. Київ К/800/4383/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Київська міська державна адміністрація, Виконавчий орган Київської міської ради, Голова Київської міської ради (на час звернення ОСОБА_2, Голова Київської міської державної адміністрації (на час звернення ОСОБА_2), ОСОБА_3, про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Позивач просить суд визнати незаконним, нечинним з дати прийняття та скасувати Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради від 30 вересня 2014 року №1078, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо».

Згідно із частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем оскаржується Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради №1078 від 30 вересня 2014 року, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за №381/10661 (далі - Порядок №34/5), після підписання Міністром юстиції України наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта Управління заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Державний реєстр) (додаток 2 до Положення).

Згідно із пунктом 5.4 Порядку №34/5, нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Судом встановлено, що Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконавцям цих послуг по кожному будинку окремо» від 30 вересня 2014 року №1078, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року за №42/1095, набирає чинності з дня його оприлюднення.

Відповідно до інформації, розміщеної ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2014, ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2014, судом було встановлено, що Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконавцям цих послуг по кожному будинку окремо» від 30 вересня 2014 року №1078, зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року за №42/1095, було опубліковано в періодиці «Хрещатик», 2014, 10, №158.

Саме з жовтня 2014 року позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач лише 14 вересня 2015 року подала адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва для захисту своїх порушених прав та інтересів, тобто понад 11 (одинадцять) місяців з дня, коли повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Вищевикладене свідчить про правомірність прийнятого судом рішення.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Київська міська державна адміністрація, Виконавчий орган Київської міської ради, Голова Київської міської ради (на час звернення ОСОБА_2, Голова Київської міської державної адміністрації (на час звернення ОСОБА_2), ОСОБА_3, про скасування розпорядження.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін