Ухвала суду № 56339325, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/25467/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015

у справі № 826/19557/14

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Інспекції

про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 26.08.2014 № 17641-25 та рішення від 28.08.2014 № 1053/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу; визнано протиправними дії Інспекції в частині прийняття зазначених податкової вимоги та рішення.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що оскарження платником в судовому порядку визначених контролюючим органом грошових зобов'язань виключає їх узгодженість та, відповідно, правомірність застосування Інспекцією примусових заходів, спрямованих на погашення податкового боргу платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову СПД ОСОБА_1 На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкова вимога формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби, яка відображає дійсний стан розрахунків платника з бюджетом, що зумовлює законність оспорюваних дій та рішень податкового органу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведення Інспекцією документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, оформленої актом від 21.12.2012 № 2290/17-20/НОМЕР_1, та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.02.2013 № 202/17-20 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 46668,75 грн.; від 31.05.2013 № 865/17-20, за яким СПД ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 41501,50 грн.; від 31.05.2013 № 868/17-20 про визначення платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2283 грн.

За наслідками оскарження СПД ОСОБА_1 зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 у справі № 826/16521/13-а було визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 865/17-20, а також податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 № 202/17-20 в частині збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 46667,75 грн. та від 31.05.2013 № 868/17-20 - в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1866,33 грн. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову СПД ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що оспорювану за цим позовом податкову вимогу було надіслано платникові до часу набрання законної сили постановою апеляційного суду в адміністративній справі № 826/16521/13-а, що свідчить передчасність дій Інспекції з направлення платникові цієї податкової вимоги до моменту узгодження грошових зобов'язань.

Втім з таким висновком судів погодитися не можна.

Дійсно, за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (частина перша).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (частина четверта).

Пунктом 56.19 цієї ж статті Кодексу передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У той же час згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, аналізовані законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що протягом 10 календарних днів з часу отримання податкового повідомлення-рішення платник зобов'язаний або сплатити донараховану суму податкового зобов'язання до відповідного бюджету, або оскаржити суму донарахування в адміністративному чи судовому порядку. В інакшому випадку таке податкове зобов'язання перетворюється на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, на який надсилається податкова вимога та поширюються процедури примусового стягнення, незалежно від факту подальшого оскарження платником податкових повідомлень-рішень в судовому порядку у межах строку позовної давності.

А відтак для правильного вирішення даного спору судам слід було встановити, коли саме СПД ОСОБА_1 було одержано останнє рішення податкового органу, прийняте у процедурі адміністративного оскарження оспорюваних донарахувань, та визначити дату звернення позивачем до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 № 202/17-20, від 31.05.2013 № 865/17-20 та від 31.05.2013 № 868/17-20 і за наслідками встановленого з урахуванням висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі, визначити, чи набули грошові зобов'язання за цими податковими повідомленнями-рішеннями узгодженого характеру (як-от у випадку подання СПД ОСОБА_1 адміністративного позову після спливу 10-денного строку з дня одержання останнього рішення контролюючого органу у процедурі адміністративного оскарження) та на підставі цього дійти вмотивованого висновку про обґрунтованість (або незаконність) позовних вимог СПД ОСОБА_1

Таким чином, оскільки вирішення цього спору потребує установлення додаткових обставин, тоді як відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна інстанція позбавлена права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення зазначених процесуальних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 826/19557/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько