Ухвала суду № 56339318, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м.Київ К/800/40762/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Руськоіванівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держземагентства в Одеській області, третя особа - Руськоіванівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в розробці проекту землеустрою, зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 25 га для ведення селянського фермерського господарства, яка знаходиться за межами с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відмова відповідача, викладена в листах від 21 жовтня 2014 року №19-15-0.9-9746/2-14 та від 05 січня 2015 року №19-15-0.9-24/2-15 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, є неправомірною та протиправною, рішення прийняті з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

При винесення рішень суди попередніх інстанцій виходили із правомірності дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення позивачу земельної ділянки.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства в Одеській області із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 33 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Одеської області Білгород-Дністровського району за межами села Руськоіванівка у зв'язку з тим, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за призначенням позивач не використав.

Листом від 21 жовтня 2014 року №19-15-0.9-9746/2-14 Головне управління Держземагентства в Одеській області відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що: заявлений розмір земельної ділянки не відповідає розміру, передбаченому п.1 ст.21 Земельного Кодексу України, оскільки відповідно до наданої інформації Відділом Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області розмір середньої земельної частки (паю) на території Руськоіванівської сільської ради становить 4,20 га; в наданих додатках до клопотання відсутня графічна частина, на якій можна визначити місце розташування земельної ділянки відповідно до навколишнього середовища з урахуванням комплексного розвитку території; земельна ділянка, орієнтованою площею 33 га складається з двох масивів, а відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом; земельна ділянка одного з масивів площею 6,9 га відноситься до земель колективної власності, тому жодний орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади не має повноважень щодо розпорядження нею.

03 грудня 2014 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держземагенства в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства площею 25,8 га та площею 6,9 га для освоєння по цільовому призначенню на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Листом від 05 січня 2015 року №19-15-0.9-24/2-15 Головне управління Держземагентства в Одеській області повторно відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наступних підстав: право оренди на земельну ділянку площею 25,80 га виставлено на земельні торги, тому згідно з ч.3 ст.136 Земельного Кодексу України, вона не може надаватися у користування до завершення торгів; земельна ділянка площею 6,90 га відводиться за рахунок земель колективної власності, тому жодний орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади не має повноважень щодо розпорядження нею.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 121 Земельного Кодексу України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.121 Земельного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо невідповідності поданих заявником документів для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Руськоіванівської сільської Одеської області вимогам ст.118, п.1 ч.1 ст.121 Земельного Кодексу України, ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» у зв'язку з відсутністю в додатках до клопотання ОСОБА_2 графічної частини з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, невідповідності розміру земельної ділянки встановленим розмірам безоплатної приватизації (4,20 га), належності частини земельної ділянки площею 6,90 га до земель колективної власності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді