Ухвала суду № 56339316, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/7310/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015

у справі № 2а/1770/3409/2011

за позовом приватного підприємства "Холод-Плюс" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого зменшення позовних вимог) просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2011 № 0000412341 та № 0000422341.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 № 0000422341 та податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 № 0000412341 в частині зменшення платникові суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року на 536 747 грн.; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що митна вартість імпортованого товару не підлягає використанню для визначення бази оподаткування ПДВ з операцій з реалізації товарів на митній території України, тоді як Інспекцією не доведено порушення платником правил застосування звичайних цін; також суди визнали правомірним виправлення платником самостійно виявлених помилок за минулі звітні періоди шляхом включення до залишку від'ємного значення відповідних звітних періодів сплачених митним органам, однак невідображених у податкових деклараціях, сум ПДВ.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Підприємства, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні, березні, травні, липні, жовтні 2010 року.

Результати перевірки висвітлені в акті від 17.02.2011 № 97/23/33627554, в якому відображено висновок Інспекції про заниження платником бази оподаткування ПДВ внаслідок реалізації на митній території України імпортованої м'ясопродукції за ціною нижчою, ніж її митна вартість. Також в акті перевірки зазначено про протиправне збільшення платником залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду, шляхом подання уточнюючого розрахунку за періоди, які вже були перевірені податковим органом.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією: податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 № 0000412341, згідно з яким платникові визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 628 089 грн. із застосуванням 314 044,50 грн. штрафних санкцій; податкового повідомлення-рішення від 11.05.2011 № 0000422341 про зменшення Товариству розміру від'ємного значення з ПДВ за листопад 2010 року на 3678 грн. із накладенням на позивача 1839 грн. штрафу.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Слід зазначити, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни з посиланням на наявність достовірної інформації про укладені платником на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Однак, як вбачається з установлених судами обставин справи, у розглядуваному випадку вказаний обов'язок контролюючим органом не виконано, оскільки в акті перевірки відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін.

До того ж, як вірно зазначили суди, факт реалізації товарів за ціною нижчою їх митної вартості не має у даному випадку правового значення, оскільки митна вартість застосовується виключно для митних цілей (зокрема, для обчислення митних платежів, включаючи ПДВ) та не може бути використана як орієнтир ринкової ціни. Також вона не застосовується для обчислення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за операціями з реалізації товарів на митній території України. Порівняння договірної ціни з митною вартістю товарів є некоректним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також судами враховано та не заперечується Інспекцією, що Підприємство реалізовувало імпортований товар з націнкою з метою одержання прибутку; перевіркою не встановлено наявності у платника збитку в результаті здійснення спірних операцій. А відтак підстави для висновку про штучне заниження платником бази оподаткування за розглядуваними операціями з метою мінімізації податків відсутні.

Також суди об'єктивно погодилися із законністю коригування платником даних податкової звітності за минулі періоди. Так, за правилами абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Наведена норма не містить будь-яких застережень стосовно можливості виправлення виявлених помилок за періоди, які вже були перевірені податковим органом.

Таким чином, Підприємство, виявивши невраховані у складі податкового кредиту минулих звітних періодах суми ПДВ, сплачені митним органам, цілком правомірно відкоригувало відповідні дані податкового обліку шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні доводам, які були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття касаційним судом відсутні. Крім того, вказані доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин і прийнятих ними доказів, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі № 2а/1770/3409/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько