ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2016 року м. Київ К/800/10481/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015
у справі № 826/17446/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Інспекції з призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 16.07.2014 № 625/26-55-22-01/37118680, а також визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 № 105626552201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано; в решті позову відмовлено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит за реальними господарськими операціями з придбання товарів та робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» (далі - ТОВ «Вербена-Н»), тоді як оспорювану перевірку було проведено Інспекцією з дотриманням законодавчо визначених підстав та умов її здійснення.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що постачальником було протиправно виписано декілька податкових накладних за однією поставкою з метою уникнення обов'язку з реєстрації цих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також відповідач посилається на неможливість виконання задекларованих поставок спірним постачальником, який не володіє необхідними трудовими та технічними ресурсами для досягнення результатів будь-якої господарської діяльності, тоді як формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, і просить залишити останні без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, оформлену актом від 16.07.2014 № 625/26-55-22-01/37118680.
Під час перевірки Інспекція дійшла висновку про фіктивний характер операцій з придбання платником товарів у названого контрагента; наведений висновок слугував підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 386 991 грн. (у тому числі на 257 994 грн. за основним платежем та на 128 997 грн. за штрафними санкціями).
На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на обставини, викладені в акті Інспекції від 03.04.2014 № 1016/26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014», щодо неперебування цього суб'єкта господарювання за місцезнаходженням, відсутності у нього майна, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності. Також Інспекція зазначає про протиправне виписування спірним постачальником за однією операцією за один день декілька податкових накладних на суму 10000 грн. з метою уникнення обов'язку з реєстрації цих накладних в Єдиному реєстрі.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди обох попередніх інстанцій сформували цілком об'єктивну правову позицію про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування про оцінці господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вербена-Н», суди встановили, що за договором поставки від 20.12.2012 № 20/20-12 названий постачальник зобов'язався поставляти покупцеві (позивачу у справі) замовлений ним товар (одяг, взуття, аксесуари) за результатами проведеної акції з одержання замовлень від кінцевих споживачів на веб-сайті Товариства.
На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано одержані ним замовлення від кінцевих споживачів, сформовані на їх підставі замовлення товару у ТОВ «Вербена-Н», податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.
Судами також з'ясовано, що одержаний товар зберігався позивачем в орендованих ним складських приміщеннях та у подальшому передавався кінцевим покупцям шляхом пересилання поштових відправлень.
Наведені обставини та докази були цілком об'єктивно розцінені судами як належне свідчення товарності спірних операцій, що зумовлює правомірність податкової вигоди, на яку претендує позивач.
Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.
Так, власне висновки податкового органу, відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника, стосуються діяльності ТОВ «Вербена-Н» як самостійного платника податків та не можуть бути ознакою недобросовісності позивача у сфері оподаткування. До того ж, ці висновки не підтверджені належними доказами та не можуть виступати беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.
Адже відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Інспекцією не наведено, які саме ресурси та в яких обсягах необхідні для виконання розглядуваних операцій з урахуванням видів придбаних товарів, їх габаритів тощо.
Не можуть обґрунтовувати правомірність оспорюваного нарахування й доводи Інспекції про штучне подрібнення постачальником операцій для оформлення декількох податкових накладних на суму не більше 10000 грн. Адже, по-перше, Інспекцією не наведено переліку та змісту таких операцій, не зазначено критеріїв, виходячи з яких відповідачем зроблено висновок про те, що у дійсності відбулася одна поставка, а не декілька однотипних поставок. А по-друге, податкова накладна виписується постачальником, у зв'язку з чим покупець не може нести відповідальність за порушення порядку її складення.
За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.
В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.
Норми матеріального права було правильно застосовано судами, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/17446/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько
Судове рішення № 56339268, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 24.02.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/17446/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: