Ухвала суду № 56339243, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/2838/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014

у справі № 820/1684/13-а

за позовом спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати: податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000710048 в частині збільшення платникові грошових зобов'язань з ПДВ на 16225 грн. за основним платежем та 423,29 грн. за штрафними санкціями, а також податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000720048, від 24.12.2012 № 0000730048 та від 24.12.2012 № 0000750048.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 ухвалені у справі судові рішення попередніх інстанцій скасовано частково; в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000750048 відмовлено; позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000710048 задоволено; в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000720048 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 зі спору.

За наслідками нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000720048 скасовано в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137 700 грн.; в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з неправомірності притягнення позивача до відповідальності поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, за порушення порядку здійснення розрахункових операції, скоєні до 01.01.2011, тоді як з огляду на підтверджений належними засобами доказування факт невиконання Товариством щоденного друку фіскальних звітних чеків після цієї дати застосування відповідної суми штрафних санкцій за кожний випадок виявленого правопорушення є правильним.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 назване рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000720048 на суму штрафу в розмірі 383 180 грн.; у цій частині позов задоволено; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 залишено без змін. Постанову мотивовано, зокрема, тим, що невиконання суб'єктом господарювання щоденного друку фіскального звітного чека є продовжуваним правопорушенням, за яке застосовується лише одна фінансова санкція, незалежно від кількості днів такого правопорушення.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у задоволенні даного позову.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що розмір застосованої до позивача штрафної санкції відповідає вимогам пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0000720048, згідно з яким Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді 521 220 грн. штрафних санкцій, було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, оформленої актом від 07.12.2012 № 549/48-1/30751167.

Під час перевірки Інспекцією виявлено, зокрема, невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків РРО на окремих реєстраторах розрахункових операцій у загальній кількості 1585 штук та незабезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що Товариством не роздруковано жодного фіскального Z-звіту на РРО з фіскальним № 2039007029 за періоди з травня по листопад 2010 року та з травня по липень 2011 року; на РРО з фіскальним № 2039007014 - за період з березня по червень 2010 року, а також протягом серпня-вересня 2010 року; на РРО з фіскальним № 2039007042 - протягом червня-липня, жовтня 2010 року, січня-лютого 2011 року, травня-липня 2011 року.

У постанові від 19.08.2014 з даної справи Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, наголосив, що розглядувані порушені були скоєні позивачем як до 01.01.2011, так і після цієї дати, тобто у періоди, коли штрафні санкції за ці правопорушення мали різну юридично-правову природу. Так, до 01.01.2011 штраф за порушення правил здійснення розрахункових операцій належав до адміністративно-господарських санкцій, що застосовувалися лише протягом визначеного статтею 250 Господарського кодексу України строку, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З 01.01.2011 року набрала чинності частина друга статті 250 Господарського кодексу України, в силу якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись наведеними вказівками касаційного суду, суди обох попередніх інстанцій визнали неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків РРО та незабезпечення їх зберігання у КОРО згідно з податковимповідомленням-рішенням від 24.12.2012 № 0000720048 за період з 01.07.2009 по 31.12.2010.

Відносно решти штрафних санкцій суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно виходив з такого.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в КОРО за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в КОРО.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у КОРО - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції цілком правомірно погодився із законністю застосування до Товариства штрафних санкцій лише у сумі 340 грн. за вказані правопорушення.

Норми права при вирішенні спору застосовані судом апеляційної інстанції правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування оскаржуваної постанови, не виявлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 у справі № 820/1684/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько