Постанова № 56338863, 02.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа № 920/57/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

апелянта ОСОБА_1, дов. №001190/15 від 14.01.2015

боржника не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського

апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа - Банк, м. Київ (вх.№ 454 С/2-8)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2016 року у справі №920/57/16

за заявою Публічного акціонерного товариства Альфа - Банк, м. Київ

до боржника ОСОБА_2 фірми Валентина, м. Суми

про порушення провадження у справі про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2016 року у справі №920/57/16 у прийнятті заяви ПАТ Альфа - Банк до боржника - ОСОБА_2 фірми Валентина про порушення справи про банкрутство відмовлено.

ПАТ Альфа - Банк з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2016 року у справі №920/57/16 скасувати та прийняти постанову, якою справу №920/57/16 передати на розгляд до господарського суду Сумської області на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зауважує на тому, що відмовляючи у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство суд першої інстанції безпідставно не надав правової оцінки обставинам щодо наявності ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.03.2013 року по справі №751/604/13-ц та від 20.05.2013 по справі №751/605/13-ц за якими було визнано факт наявності заборгованості ПФ «Валентина» та видано виконавчі листи №6-2965/13 від 20.05.2013 та №6-2965/13 від 20.05.2013 на примусове виконання рішення третейського суду. Видача компетентним судом виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, з прийняттям обовязкового до виконання на всій території України рішення у формі ухвали, на думку скаржника, свідчить про відповідність такого рішення третейського суду вимогам чинного законодавства. До того ж, ухвали місцевого районного суду про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду є судовим рішенням, яким підтверджується безспірність вимог. Вказані обставини, на думку скаржника, в сукупності з іншими доказами по справі, свідчать про безспірність грошових вимог ПАТ Альфа - Банк до ПФ «Валентина» в розмірі 15 474 553,15 грн. та, з урахуванням приписів, встановлених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 35 ГПК України, свідчать про наявність підстав для порушення справи про банкрутство ПФ «Валентина».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа - Банк прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2016 р.

Від ПФ «Валентина» відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання 02.03.2016 представник ПФ «Валентина» не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що ПФ «Валентина» свого представника у дане судове засідання не направила, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За вимогами ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника ПАТ Альфа - Банк, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2016 року ПАТ Альфа-Банк звернулось до господарського суду Сумської області із заявою про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 фірми Валентина.

Наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 фірми Валентина заявник обґрунтовував наявністю у боржника заборгованості перед ПАТ Альфа-Банк в розмірі 15680637,13 грн., яку підтверджував ухвалами Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.03.2013 року по справі №751/604/13-ц та від 20.05.2013 по справі №751/605/13-ц за якими було видано виконавчі листи №6-2965/13 від 20.05.2013 та №6-2965/13 від 20.05.2013 на примусове виконання рішення третейського суду.

В підтвердження безспірності заявлених вимог ПАТ Альфа-Банк до боржника, заявником були надані рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №880-12/223/12 від 29.10.2012 року та у справі № 897-12/226/12 від 15.11.2012 року.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою ПАТ Альфа-Банк посилався на те, що 08.11.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Рамкову угоду №SMERS00286 у відповідності до умов якої банк надає Позичальнику на умовах договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій кредитні продукти, в межах строку, що становить 180 місяців з дати укладання Рамкової угоди.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договорами про надання траншей, між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 фірмою «Валентина» був укладений Договір поруки №SMERS00286/5 від 12.08.2009 із змінами та доповненнями, у відповідності до п. 1.1., якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати за зобов'язаннями Позичальника, які виникають з Рамкової угоди та Договорів про надання траншу в повному обсязі цих зобов'язань, залежно від отримання або неотримання вимоги про погашення Кредитного договору.

30.08.2012 р. на адресу Позичальника та Поручителя була направлена вимога про дострокове повернення кредиту (вих. № 60437-11-б/б від 30.08.2012 року), сплату процентів за користуванням кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом 5 (п'яти) днів з дати направлення вимоги. Враховуючи, що вказана вимога залишена Позичальником та Поручителем без задоволення, ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду за захистом своїх порушених прав.

29.10.2012 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» (14000, м. Чернігів, пр -т Перемоги, 62) у справі №880-12/223/12 прийнято рішення за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 фірми «Валентина», ОСОБА_3 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договорами про надання траншу №SМЕ0005518 від 08.11.2007 та №SМЕ0006834 від 17.12.2007 р., яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволені в повному обсязі, зокрема, стягнуто солідарно з відповідачів, в тому числі з юридичної особи - ОСОБА_2 фірми «Валентина» на користь ПАТ «Альфа - Банк», заборгованість за Договором про надання траншу №SМЕ0005518 від 08.11.2007 та Договором про надання траншу №SМЕ0006834 від 17.12.2007, яка складається:

- за кредитом - 261 056,35 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 19.09.2012 року (799,30 грн. за 100 доларів становить 2 086 622,29 грн.; за відсотками - 2 504,42 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 19.09.2012 року становить 200017,86 грн.; пені - 13 348,82 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 19.09.2012 становить 106 697,11 грн., а також судові витрати по сплаті третейського збору в розмірі 400,00 грн.

За твердженням заявника, за вказаним рішенням третейського суду Новозаводським районним судом м. Чернігова було винесено ухвалу від 19.03.2013 у справі №751/604/13-ц про видачу виконавчих листів.

Як вбачається з наданих заявником до матеріалів справи документів, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.03.2013 у справі №751/604/13-ц заяву ПАТ «Альфа - Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» від 29.10.2012 по справі №880-12/223/12 - залишено без розгляду. (а.с. 39)

В матеріалах справи наявні виконавчі листи №6-2965/13 від 20.05.2013 Новозаводського районного суду м. Чернігова, видані на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» від 29.10.2012 (а.с. 41,43,45)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 26.11.2013 року відкрито виконавче провадження №ВП 40976788, №40977283, №40977429 на виконання виконавчих листів Новозаводського районного суду №6-2965/13 виданих 13.06.2013 року. (а.с. 42,44,46)

15.11.2012 року Постійно діючим Третейським судом при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» у справі № 897-12/226/12 прийнято рішення за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 фірми «Валентина» про стягнення заборгованості за Договорами про надання траншу №SME 0005518-1 від 16.01.2012, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволені в повному обсязі, а саме, стягнуто солідарно з відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_6 та юридичної особи - ОСОБА_2 фірми «Валентина» на користь ПАТ «Альфа - Банк», заборгованість а Договором про надання траншу №SME 0005518-1 від 16.01.2012 року, яка складається: за кредитом - 13 040 000,00 грн. ; за відсотками -302 013,00 грн.; по пені - 99 386,87 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Альфа - Банк» судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн.

Як зазначає заявник, за вказаним рішенням третейського суду ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.05.2013 було винесено ухвалу про видачу виконавчих листів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.02.2013 року у справі №751/605/13-ц, якою заяву ПАТ «Альфа - Банк» про видачу виконавчого документу задоволено та вирішено видати ПАТ «Альфа - Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» по справі № 897-12/226/12 Третейського суду від 15.11.2012. (а.с. 52-23)

21.02.2013 на виконання ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.02.2013 року у справі №751/605/13-ц оформлені виконавчі листи №6/751/605/13 від 21.02.2013 (а.с. 55, 57)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 26.11.2013 року відкрито виконавче провадження №ВП 40977025, №40977353 на виконання виконавчих листів Новозаводського районного суду №6/751/605/13 виданих 15.03.2013 року. (а.с. 56,58)

За таких обставин, заявник вважав, що наявність рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» у справі №880-12/223/12 від 29.10.2012 та рішення № 897-12/226/12 від 15.11.2012 про стягнення заборгованості, на примусове виконання яких ухвалами Новозаводського районного суду від 19.03.3013 та від 20.05.2013 було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження, є підставою для порушення справи про банкрутство відповідно до положень частини 3 статті 10 Закону України про банкрутство.

Відмовляючи у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд виходив з того, що вимоги заявника не є безспірними, оскільки підтвердженні рішенням третейського суду, обставини встановлені яким згідно положень ст. 35 ГПК України та Закону України "Про третейські суди" підлягають обов'язковому доказуванні при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, викладених у заяві ПАТ Альфа-Банк та апеляційній скарзі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до заяви про порушення справи про банкрутство додаються(зокрема): докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора. Згідно із ч.7 ст. 11 Закону, до заяви кредитора додається, зокрема, копія виконавчого документа.

Відтак, безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задовольнити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.

Разом з тим, зясовуючи правову природу заявлених грошових вимог ПАТ Альфа-Банк до боржника, як таких, що обґрунтовують підставність порушення справи про банкрутство, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004).

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди").

Разом з тим, згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з ст. 5 Закону України Про судоустрій і статус суддів , правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною пятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

У листі Верховного Суду України від 11.02.2009 "Практика застосування судами Закону України "Про третейські суд" зазначено, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.

Отже, з аналізу положень Закону України "Про третейські суди" випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 10 ст. 38 Закону України «Про третейські суди» обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

При цьому, пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справи про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом виключено з підвідомчості справ, які можуть розглядатися третейськими судами.

З огляду на таке правове регулювання, рішення третейського суду у справі про стягнення боргу між ініціюючим кредитором та боржником, незалежно від видачі на його виконання виконавчого документу, не має преюдиційної сили при здійсненні провадження у справі про банкрутство, не може обґрунтовувати обставини наявності безспірної заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором, оскільки, як вже зазначалось, відповідно до частини 10 статті 38 Закону України "Про третейські суди" такі обставини підлягають обов'язковому доказуванню в ході розгляду справи про банкрутство у господарському суді.

Виходячи з наведеного, рішення третейського суду по справі про стягнення боргу між ініціюючим кредитором та боржником не має преюдиційної сили відповідно до статті 35 ГПК України при доведенні обставин безспірності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором.

За таких обставин, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №880-12/223/12 від 29.10.2012 року та у справі № 897-12/226/12 від 15.11.2012 та видані згідно ухвали Новозаводського районного суду від 20.05.2013 по справі №751/605/13-ц (фактично по матеріалам справи від 21.02.2013) виконавчі листи на примусове виконання рішень Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі №880-12/223/12 від 29.10.2012 року та у справі № 897-12/226/12 від 15.11.2012 не є належними доказами в обґрунтування наявності безспірної заборгованості боржника ПФ Валентина перед ініціюючим кредитором - ПАТ Альфа-Банк, оскільки вони прийняті на виконання рішення третейського суду, яке не має преюдиційної сили в даній справі та не свідчить про безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Інших доказів безспірності вимог до боржника, що підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили ПАТ Альфа-Банк до суду не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, ухвала господарського суду Сумської області від 22.01.2016 року у справі №920/57/16 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа - Банк, м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2016 року у справі №920/57/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.