Рішення № 56338482, 10.03.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.2016 Справа № 920/39/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго, м.Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альпи, м.Суми

про стягнення : 25524,71 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.06.2015р., № 10-19/17-Д/69

Від відповідача: не зявився

За участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору: позивач у позовній заяві від 31.12.2015р. № 57-06/10543 просить суд стягнути з відповідача на рахунок № 26001060500505 в СФ ПАТ КБ Приватбанк, МФО 337546, код 24000329 пеню в сумі 5822,04 грн., інфляційні втрати в сумі 18 456,17 грн., 3 % річних в сумі 1246,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

25.01.2016р. та 22.02.2016р. представник позивача подав клопотання , в яких зазначив, що оскільки відповідачем станом на 15.01.2016р. та на 15.02.2016р. було сплачено відповідно 206,00 грн. та 150,00 грн. втрат з рахуванням встановленого індексу інфляції, що підтверджується банківськими виписками станом на 25.01.2016р. та станом на 15.02.2016р. заборгованість відповідача становить всього 25169,86грн., в тому числі: 5822,04 грн. пені, 18101,32 грн. інфляційних втрат та 1246,50 грн. 3% річних.

Зазначені заяви подані позивачем з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, тому суд приймає заяви до розгляду.

08.02.2016 року позивач подав суду копії рахунків по пені, збитках з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних: № 11/3704 від 14.06.14., № 11/2412 від 14.07.14, № 11/5907 від 19.05.15, № 11/5921 від 19.05.15, № 11/5923 від 19.05.15,№ 11/3107 від 13.06.15, № 11/3108 від 13.06.15, № 11/2465 від 14.09.15, № 11/3734 від 16.11.15, № 11/3736 від 16.11.15. Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Ухвалами суду від 08.02.2016р. та від 22.02.2016р. позивач був зобовязаний подати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних збитків, з урахуванням вимог, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Позивач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 08.02.2016р. та від 22.02.2016р. не виконав, витребуваних документів не надав.

Ухвали суду від 11.01.2016р. про порушення провадження у справі № 920/39/16 та від 25.01.2016р. про відкладення розгляду справи , які були направлені канцелярією суду на адресу відповідача вказану позивачем в позовній заяві, а саме АДРЕСА_1, повернуті відділенням поштового звязку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідач тричі в судове засідання не зявився, відзив на позов не подав.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу. Таким чином , відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача , оцінивши надані докази, суд встановив:

18.10.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1871 про постачання електричної енергії.

Згідно п. 1 зазначеного договору, позивач (постачальник) постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

В абзаці 1 розділу 2 договору № 1871 сторони домовились керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 року № 28 ( ОСОБА_2), під час виконання умов цього договору.

Пунктом 2.2.3 договору визначено що відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п.1 додатку № 4 до договору в редакції від 28 листопада 2013 року, розрахунковим періодом вважається період з 14 числа місяця до 13 числа наступного місяця включно.

Згідно п. 2 додатку № 4 до договору, споживач до початку розрахункового періоду (до 14 числа), здійснює платіж на найближчий розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 6.1 ОСОБА_2 розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку .

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 1871 про постачання електричної енергії визначено, що в разі неповної передоплати за минулий розрахунковий період , різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2 ОСОБА_2 споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих ОСОБА_2 та умов договору.

Відповідача (споживач) сплачує позивачу (постачальнику) вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку, інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ (п. 4.2.3. договору № 1871 про постачання електричної енергії).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Як зазначає позивач, відповідач договірні зобовязання належним чином не виконав, сплатив заборгованість за отриману електроенергію з порушенням строків, встановлених договором. Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 користування електричною енергією та умов договору № 1871 від 18.10.2004р. про постачання електричної енергії , представниками позивача було складено Акт про порушення № 069702 від 31.01.2014р., на підставі якого відповідачу було виставлено рахунок на оплату електричної енергії, яка була спожита відповідачем та не врахована лічильником електричної енергії на суму - 41699,46 грн. Зазначений рахунок було отримано представником відповідача 09.04.2014р. ( а.с.22). Оплата вказаного рахунку була проведена відповідачем 08.05.2015р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 5822,04 грн., інфляційні втрати в сумі 18 456,17 грн., 3 % річних в сумі 1246,50 грн.

Зважаючи на те, що позивач подав клопотання від 25.01.2016р. та від 22.02.2016р. в порядку ст.22 ГПК України, в яких повідомляє , що оскільки відповідачем сплачено відповідно 206,00 грн. та 150,00 грн. втрат з рахуванням встановленого індексу інфляції, що підтверджується банківськими виписками станом на 25.01.2016р. та станом на 15.02.2016р. заборгованість відповідача становить всього 25169,86грн., в тому числі: 5822,04 грн. пені, 18101,32 грн. інфляційних втрат та 1246,50 грн. 3% річних.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовою укладеного договору, а саме пунктом п.6 додатку № 4 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня , від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, згідно якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, як зазначено вище, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як досліджено судом, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5822,04 грн. за період з 14.05.2014р. по 14.10.2015р.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми пені без врахування зазначеного, пеня нарахована з 14 травня 2014р. по 14 жовтня 2015р. , судом самостійно здійснено перерахунок пені за період з 10 травня 2014р. по 09 листопада 2014р. , тобто за 184 дні, згідно з яким загальний розмір пені становить 4789,16 грн., які суд і стягує з відповідача на користь позивача. В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь пені в розмірі 1032,88 грн. суд відмовляє на підставах викладених вище за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р., у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, згідно з яким розмір інфляційних нарахувань складає 18188,54 грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 18188,54 грн. та 1246,50 грн. 3% річних.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 1173,38 грн. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпи», м.Суми ( 40035, АДРЕСА_2, код 32602345) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м.Суми ( 40024, м.Суми, вул.Прокофєва,9, код 24000329) 18188,54 грн. інфляційних втрат, 4789,16 грн. пені, 1246,50 грн. 3% річних, 1173,38 грн. витрат по сплаті судового збору

3. В частині стягнення 1032,88 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2016року.

Суддя ОСОБА_3