Рішення № 56338027, 24.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016Справа №910/32169/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСТУР" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРИЛС» про стягнення 960 000,00 грн., за участю представників позивача - Тума О.В., довіреність №19/08/15 від 20.08.2015 року, відповідача - Пухальської Н.С., довіреність №0202/16-1 від 02.02.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 800 000,00 грн. попередньої оплати та 160 000,00 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди №2 від 23.04.2014 року до договору поставки №2203/12 від 02.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.01.2016 року.

18.01.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові.

27.01.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 03.02.2016 року.

03.02.2016 року позивачем в судовому засіданні надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 100,00 грн. штрафу, яка прийнята судом до розгляду.

03.02.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 24.02.2016 року.

15.02.2016 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСТУР" (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕРИЛС» (постачальник) було укладено договір поставки №2203/12 (далі - договір).

Пунктом 1.2. договору постачання товару здійснюється згідно графіку, узгодженого сторонами, та в разі своєчасної оплати покупцем, але не пізніше 90 робочих днів з попередньої оплати згідно даного договору.

На виконання умов договору позивачем було здійснено передплату у розмірі 2 249 427,30 грн.

Відповідачем здійснено поставку товару та виконано роботи на суму 437 627,54 грн.

23.04.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки, відповідно до якої сторони домовились, що сума коштів, яку відповідач зобов'язується повернути на поточний рахунок позивача становить 800 000,00 грн., за наступним графіком: - 1-й платіж у розмірі 400 000,00 грн. до 30 квітня 2014 року; - 2-й платіж у розмірі 400 000,00 грн. до 25 травня 2014 року.

Поясненнями позивача, відповідача та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, підтверджується факт того, що Відповідачем 30.04.2014 року було повернуто на рахунок позивача кошти в розмірі 400 000,00 грн. та 27.05.2014 року - 400 000,00 грн.

Отже, відповідачем було порушено умови додаткової угоди №2 щодо строків сплати другої частини коштів в сумі 400 000,00 грн., а саме на один день, оскільки 25.05.2014 року є вихідним днем.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 додаткової угоди №2 до договору поставки сторони визначили, що у разі прострочення постачальником сплати платежів, що встановлені п. 3 даної угоди строків, постачальник сплачує штраф у розмірі 5% розміру простроченого платежу.

На підставі викладених норм закону та умов договору позивач просив стягнути з відповідача 100,00 грн. штрафу за прострочення постачальником сплати другого платежу у розмірі 400 000,00 грн. на один день.

Відповідачем у відзиві від 03.02.2016 року заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 258, 261 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність у один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, пунктом 3 додаткової угоди №2 визначено строк до якого відповідач мав здійснити другий платіж, а саме до 25.05.2014 року. Відповідно, строк протягом якого позивач міг звернутись до суду з позовом про стягнення штрафу за прострочення сплати другого платежу за вказаною додатковою угодою №2 закінчився 26.05.2014р. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 22.12.2015р., тобто після спливу строку позовної давності.

Частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин в позові про стягнення з відповідача 100,00 грн. штрафу слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 29.02.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна