Рішення № 56337984, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016Справа №910/31429/15

За позовом: Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м.Києву

про стягнення 173 472,43 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Якимчук А.В. - дов.№223 «д» від 16.11.2015р.

від відповідача: Янушевський О.М. - дов.№б/н від 07.04.2015р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" про стягнення 72 753,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року порушено провадження у справі №910/31429/15, справу призначено до розгляду на 18.01.2016 року.

14.01.2016 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про збільшення позовних вимог, вирішення питання про прийняття якого судом відкладено в наступне судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2016 року надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2016 року надав усні пояснення по справі.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 01.02.2016.

14.01.2016 через канцелярію суду представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідача 173 472,43 боргу.

Представник позивача 01.02.2016 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 01.02.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 29.02.2016р. господарським судом прийнято до розгляду заяву №09/25 від 13.01.2016р. про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 173 472,43 грн. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Одночасно, відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи, що заява №09/25 від 13.01.2016р. Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України остання прийнята господарським судом.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2016 подав відзив на позовну заяву, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 01.02.2016, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.02.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2016 подав додаткові пояснення у справі, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Частиною 3 даної статті встановлено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Судом з власної ініціативи залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка. 50-Г).

У зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи ухвалою від 22.02.2016р. розгляд справи відкладено на 29.02.2016р.

29.02.2016р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву №2, відповідно до якого вказаним учасником висловлено заперечення проти задоволення позову.

У судовому засіданні 29.02.2016р. представник Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, що було задоволене судом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан» проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на втрату Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» статусу орендодавця за договором №7-98 від 10.12.1998р.

Третя особа у судове засідання 29.02.2016р. не з'явилась, представника не направила, правової позиції по суті спору не висловила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористалась. Проте, за висновками суду, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м.Києву було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом наявних у матеріалах справи документів місцем знаходження третьої особи на теперішній час є: 01032, м.Київ, бул.Т.Шевчека, 50-Г.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 22.02.2016 р. з метою повідомлення третьої про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою до господарського суду повернуто не було.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно змісту витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» судова кореспонденція була отримана третьою особою 25.02.2016р.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалою від 22.02.2016 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на неявку третьої особи у судове засідання 29.02.2016 р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.02.2016 р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що третя особа в процесі розгляду справи 29.02.2016 р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.1998 р. між Шляхово-екплуатаційною дільницею №639 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан» (орендар) було укладено договір №7-98 на оренду нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення площею 207 кв.м, вартістю 271 000 грн., що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі Державного підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця №639», розташовані за адресою: м.Київ, Харківське шосе, 46, і надаються у користування під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Відповідно до п.2.1 договору №7-98 від 10.12.1998р. розмір орендної плати за орендоване приміщення встановлюється на рівні 5% від експертної оцінки вартості майна і становить 1129,17 грн. за жовтень 1998р. В орендну плату не входить оплата комунальних послуг і податок на додану вартість.

За умовами п.2.2 орендар зобов'язується своєчасно проводити оплату орендних платежів на розрахунковий рахунок шляхово-експлуатаційної дільниці №639 шляхом щомісячних перерахувань до тридцятого числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній період на індекс інфляції за поточний місяць і доводиться до орендатора (п.2.3 договору №7-98 від 10.12.1998р.).

Згідно п.2.7 договору №7-98 від 10.12.1998р. експлуатаційні витрати, центральне опалення та комунальні послуги сплачуються орендарем окремо згідно з рахунками, пред'явленими орендодавцем.

Договір діє з 10.12.1998р. до 31.12.2001р. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.п.7.1, 7.3 договору №7-98 від 10.12.1998р.).

У додатку №1 до договору №7-98 від 10.12.1998р. контрагентами було погоджено план прилеглої території та нежитлових приміщень, переданих в оренду.

У додатковій угоді б/н від 01.01.2011р. орендодавець та орендар, керуючись п.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Постановою №75 від 19.01.2000р. Кабінету Міністрів України та п.2.4 договору №7-98 від 10.12.1998р. дійшли згоди змінити та доповнити правочин. Зокрема п.2.1 договору №7-98 від 10.12.1998р. сторонами викладено у наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою №75 від 19.01.2000р. Кабінету Міністрів України з врахуванням використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням і складає: 15 відсотків від експертної оцінки за оренду приміщення під авторемонтну майстерню, що становить за грудень 2000р. 2618,18 грн.; 10 відсотків від експертної оцінки за оренду приміщення під офіс і приміщення для зберігання транспортних засобів і номерних агрегатів, що становить за грудень 2000р. 1381,20 грн.; 12 відсотків від експертної оцінки за оренду приміщення під магазин продовольчих товарів підакцизної групи, що становить за грудень 2010 р. 838,75 грн.

Всього орендна плата за грудень 2010р. становить 4838,13 грн. В орендну плату не входить плата за комунальні послуги.

2.2. Перерахування орендної плати здійснюється орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 30 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції. 70 відсотків орендної плати - 3386,69 грн. залишається в розпорядженні орендодавця, 30 відсотків орендної плати - 1451,44 грн. перераховується орендодавцем до державного бюджету».

Одночасно, у наведеній додатковій угоді контрагентами погоджено, що орендодавець зобов'язаний надавати копії платіжних доручень на перерахування 30% орендної плати до бюджету регіональному відділенню Фонду державного майна по місту Києву до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За приписами ст.256 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ст.2 вказаного нормативно-правового акту (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За поясненнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, на виконання умов договору №7-98 від 10.12.1998р. Шляхово-екплуатаційною дільницею №639 було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан» прийнято у користування нежитлові приміщення, площею 207 кв.м, вартістю 271 000 грн., що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі Державного підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця №639», розташовані за адресою: м.Київ, Харківське шосе, 46, і надаються у користування під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Наразі, з огляду на здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Касан» користування вказаним вище нерухомим майном позивачем здійснювалось нарахування орендної плати на підставі умов договору №7-98 від 10.12.1998р.

Проте, за твердженнями заявника, орендарем свого обов'язку з внесення орендних платежів виконано не було, в результаті чого у останнього станом на 31.12.2015р. утворилась заборгованість в розмірі 173 472,43 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з наказом №518 від 01.08.2001р. Міністра транспорту України Шляхово-експлуатаційна дільниця №639 реорганізована шляхом приєднання до державного підприємства Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор).

Наказом №110 від 27.04.2004р. Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та наказом №3 від 18.06.2004 р. Державного підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» майно реорганізованого Дочірнього підприємства Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор) закріплено за філіями Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Зі змісту ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам. Підприємства, установи, організації можуть бути орендодавцями лише щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Одночасно, суд зауважує, що 01.01.2004р. набув чинності Господарський кодекс України. Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст.287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Тобто, з наведене вбачається, що фактично Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» втратило статус орендодавця майна, що передане у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Касан» на підставі договору №7-98 від 10.12.1998р., оскільки його загальна площа перевищує 200 квадратних метрів. Аналогічних висновків щодо особи, яка є орендодавцем державного майна загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів висловлено Вищим господарським судом у постанові від 16.12.2015р. по справі №910/6605/15-г.

Таким чином, за висновками суду у Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відсутні підстави, в якості орендодавця за спірним правочином, заявляти вимоги про стягнення з відповідача орендної плати.

При цьому, суд зауважує, що наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що Фондом державного майна України було уповноважено заявника на збір та отримання орендних платежів за користування державним майном, що є об'єктом оренди за договором №7-98 від 10.12.1998р.

Одночасно, посилання заявника на те, що власником майна, яке передане до статутного капіталу заявника є Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є доказово необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Посилання Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення від 29.08.2008р. господарського суду міста Києва по справі №35/380 також не вказують на обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за договором №7-98 від 10.12.1998р., заборгованість з якої, за твердженнями заявника, виникла у 2015 році.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.03.2016 р.

Суддя О.М. Спичак