Рішення № 56337737, 23.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016Справа №910/28645/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Вітаміни"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРС"

про стягнення 912 135,10 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ялі К.А. - довіреність від 01.09.2015 року;

від відповідача: Грушковець Є.А. - довіреність від 02.11.2015 року, Грещенко В.В. - довіреність від 19.01.2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Вітаміни" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРС" про стягнення 912 135,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем товару, згідно умов Договору поставки №461 від 20.05.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 912 135,10 грн. - пені, 13 683,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року відкладено розгляд справи на 23.12.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою господарського суд міста Києва від 23.12.2015 року відкладено розгляд справи на 26.01.2016 року.

Ухвалою господарського суд міста Києва від 26.01.2016 року відкладено розгляд справи на 09.02.2016 року.

В судовому засіданні 09.02.2016 року оголошено перерву до 23.02.2016 року.

В судовому засіданні 23.02.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 23.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Вітаміни" (далі по тексту - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОРС" (далі по тексту - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки №461(далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) на умовах даного договору Продавець здійснює для Покупця поставку хімічних реактивів (далі - ТОВАР), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар на умовах цього договору.

Товар, що поставляється на замовлення Покупця: - «Хімічні реактиви. Покупець замовляє Товар за кількістю та ціною вказаною у рахунках-фактурах наданих на оплату Покупцю. Оплата рахунку буде вважатись замовленням Покупця» (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється у строгій відповідності до замовленої Покупцем партії Товару, яка по змісту відповідає пп 1.2. цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, поставка замовленої партії Товару здійснюється в строки 45 робочих днів з моменту оплати.

Поставка здійснюється на умовах ЕХW (згідно інкотермс 2010) - м. Київ, вул. -Маршала Гречка, 8-В; оф. 16 (п. 2.3. Договору).

На виконання умов договору відповідачем виставлені позивачу, а позивачем оплачені наступні рахунки на оплату товару: №22245 від 21.05. 2014, №22253 від 21.05. 2014, №22319 від 14.07. 2014, №22318 від 14.07. 2014, №22379 від 18.08. 2014, №22127 від 06.03. 2014, №2775 від 02.10. 2013, №22272 від 07.07. 2014, №22105 від 17.02. 2014, №22141 від 16.04. 2014, №2795 від 18.10.2013, №22118 від 27.02. 2014, №22420 від 17.09. 2014, №22377 від 20.08. 2014, №2736 від 09.08. 2013, №22459 від 14.10.2014, №2669 від 02.07. 2013, №2628 від 06.06. 2013, №22394 від 03.09. 2014, №22562 від 14.11.2014, №11 від 16.01. 2014, №22560 від 14.11.2014 , №22617 від 28.11.2014, №22554 від 07.11.2014, №22555 від 14.11.2014, №2533 від 13.05.2013, №2635 від 11.06.2013, №2662 від 27.06.2013, №2733 від 06.08.2013, №2762 від 12.09.2013, №22270 від 07.07.2014, №22400 від 08.10.2014, №22402 від 08.10.2014, №22475 від 13.10.2014, №22477 від 13.10.2014, №22509 від 22.10.2014, №22564 від 10.11.2014, №22629 від 08.12.2014, №22638 від 12.12.2014, №12 від 16.01.2014, №22077 від 06.02.2014, №22105 від 17.02. 2014, №14 від 21.01.2015, №15 від 20.01.2015, №34 від 23.01.2015, №37 від 23.01.2015, №68 від 16.02.2015, №123 від 16.03.2015, №167 від 10.04.2015, №175 від 22.04.2015, №188 від 12.05.2015, №196 від 15.05.2015, №204 від 21.05.2015, №218 від 9.06.2015, №223 від 11.06.2015, №233 від 22.06.2015, №246 від 01.07.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов'язання щодо вчасної поставки оплаченого товару, відповідно до умов Договору, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 912 135,10 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, розрахувався за товар згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору невчасно (з порушенням строків) поставив позивачу оплачений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а тому нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язання з вчасної поставки товару є правомірним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за затримку передачі Продукції; або затримку в заміні продукції неналежної якості, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 1% від ціни непереданої партії Продукції, за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 912 135,10 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРС" (03118, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГВАРДІЙСЬКА, будинок 80-А; код ЄДРПОУ 32589094) на користь Публічного акціонерного товариства "Вітаміни" (20300, Черкаська обл., місто Умань, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНСЬКОЇ ІСКРИ, будинок 31; код ЄДРПОУ 00480968) 912 135 (дев'ятсот дванадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 10 коп. - пені, 13 683 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 09.03.2016 року.