Рішення № 56337713, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016Справа №910/32556/15

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" доПриватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Арвел" простягнення 87592,47 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Каленюк Д.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Коновалов М.А. - директор.

СУТЬ СПОРУ :

Державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Арвел" (надалі - відповідач) заборгованості в загальному розмірі 87592,47 грн., в т.ч. 56190,69 грн. - основний борг та 31401,78 грн. - пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/05-13 від 03.05.2013 та Договору надання комунальних експлуатаційних та інших витрат на утримання орендованого нерухомого майна №06/05-13 від 03.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 порушено провадження у справі №910/32556/15, розгляд справи призначено на 25.01.2016.

В судовому засіданні 25.01.2016 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.02.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2016 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 15.02.2016 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 29.02.2016.

29.02.2016 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача 6952,19 грн. заборгованості, з якої: 5332,13 грн. - основний борг; 1332,78 грн. - пеня; 102,08 грн. - 3% річних та 185,20 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 29.02.2016 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено в абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 6952,19 грн., з яких: 5332,13 грн. - основний борг; 1332,78 грн. - пеня; 102,08 грн. - 3% річних та 185,20 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 29.02.2016 позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог.

У свою чергу, представник відповідача в засіданні господарського суду позов визнав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.05.2013 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» (орендодавець) та Приватним підприємством «Науково-виробниче підприємство «Арвел» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/05-13, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 40,87 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Бориспільська,181, а саме:

- нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 32,6 кв.м.;

- нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 8,27 кв.м., що знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва», вартість якого визначена за експертною оцінкою станом на 08 квітня 2013 року в сумі:

- нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 32,6 кв.м. - 144000,00 грн.;

- нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 8,27 кв. м. - 37000,00 грн.

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (Додаток №1).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць (травень) 2013 року 1918,02 грн. (Додаток №2). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, значеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за кожний наступний місяць (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% відповідно пропорцій розподілу: 70% орендної плати - 1342,61 грн. перераховується орендарем не пізніше 10 наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на розрахунковий рахунок ДП МО України „КУМіБ"; 30% орендної плати - 575,41 грн. перераховується орендарем до державного бюджету.

Згідно з п.п. 3.4., 5.13 договору понад орендну плату за нерухоме майно орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати на його утримання згідно наданих рахунків. Плата за експлуатаційні витрати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місяця.

Цей договір припиняє дію 22 червня 2015 року (п. 10.1 договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 22.06.2015).

Крім того, 03.05.2013 між сторонами було укладено Договір надання комунальних експлуатаційних та інших витрат на утримання орендованого нерухомого майна №06/05-13, за умовами якого балансоутримувач (ДП "Київське управління механізації і будівництва") забезпечує обслуговування, експлуатацію споруд, які знаходяться за адресою м. Київ вул. Бориспільська, 181 загальною площею: нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 32,6 кв.м., нежилі приміщення в адміністративної будівлі площею - 8,27 кв.м., а також утримання території, а орендар (ПП "НВП "Арвел") приймає участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаній території та площі (п. 1.1 договору).

Як передбачено в п.п. 2.1, 2.2 договору №06/05-13 балансоутримувач нерухомого майна зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням, утриманням споруд і території, створення необхідних умов для діяльності орендаря, в тому числі прибирання території, надання комунальних послуг та інші послуги; допуск на територію орендаря клієнтів згідно встановлених правил балансоутримувача.

У свою чергу орендар зобов'язується, зокрема, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок балансоутримувача на суму згідно розрахунку, якій є невід'ємною частиною договору (Додаток №1).

Умови цього договору зберігають силу протягом дії договору оренди нерухомого майна (п. 4.1 договору №06/05-13).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/05-13 від 03.05.2013 та Договором надання комунальних експлуатаційних та інших витрат на утримання орендованого нерухомого майна №06/05-13 від 03.05.2013, орендні платежі та витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна за період з травня 2015 року по червень 2015 року належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 4109,46 грн., а також заборгованість за комунальні послуги в розмірі 1222,67 грн.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Арвел" своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних та комунальних платежів підтверджений матеріалами справи і не заперечується відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 5332,13 грн. (4109,46 грн. заборгованості по орендній платі + 1222,67 грн. заборгованості за комунальні послуги = 5332,13 грн.).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.5 договору оренди сторони визначили, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Також, відповідно до п. 2.2 Договору надання комунальних експлуатаційних та інших витрат на утримання орендованого нерухомого майна №06/05-13 від 03.05.2013 при несвоєчасній сплаті за надані послуги, сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення з оплати орендних та комунальних платежів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1332,78 грн. за період з 16.06.2015 по 10.01.2016.

Крім того, оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 102,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 185,20 грн. за період з 16.06.2015 по 29.02.2016.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

За результатом перевірки наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Арвел" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 3-А, квартира 15/1, ідентифікаційний код 33443284) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 44-А, ідентифікаційний код 08259275) 5332 (п'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 13 коп. основного боргу, 1332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 78 коп. пені; 102 (сто дві) грн. 08 коп. 3% річних, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2016.

Суддя О.А. Грєхова