Рішення № 56337682, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №910/33158/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

від позивача: Гончар О.П. - за довіреністю від 05.01.2015 року;

від відповідача: Кость О.Г. - за довіреністю № 14-105 від 18.04.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - відповідач) про зобов'язання списати: 372 210,33 грн. - інфляційних втрат, 159 610,29 грн. - три відсотки річних, 305 979,87 грн. - пені, що підлягають стягненню на підставі Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року у справі № 922/3585/14 та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 12 567, 02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно не виконуються покладені на нього в силу приписів Закону України "Про засади функціонування ринку природно газу" обов'язки щодо списання стягнутих рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року у справі № 9223585/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.02.2016.

03.02.2016 позивач через відділ діловодства подав заяву про забезпечення позову, а відповідач відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

03.02.2016 в судовому засіданні оголошувалася перерва в розгляді справи до 17.02.2016, у відповідності до ст. 77 ГПК України.

17.02.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як продавцем) укладено дого вір купівлі-продажу природного газу №13/2576-ТЕ-32 (далі по тексту - Договір, договір №13/2576-ТЕ-32), за яким відповідач зобов'язався передати позивачу у 2013 році природний газ, а позивач прийняти та оплатити природний газ, який вико ристовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійни ми організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

На виконання умов договору №13/2576-ТЕ-32 відповідач передав позивачу природний газ на загальну суму 14630498,57 грн. Позивач в свою чергу за отриманий природний газ роз рахувався частково, у зв'язку з чим відповідач у серпні 2014 року звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з позивача суми основного боргу 852 522,18 грн., суми на яку збільшився борг в на слідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 372 210,33 грн., три відсо тки річних у сумі 159 610,29 грн. та пеню у розмірі 611 959,73 грн.

До прийняття рішенні по справі позивач перерахував відповідачу 852 522,18 грн. основної суми боргу за отриманий газ, повністю сплатив суму ос новну боргу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2014 у справі №922/3585/14 позов відповідача до позивача про стягнення заборго ваності за поставлений природний газ, штрафні та фінансові санкції за несвоєчасну оплату задоволено частково. З підприємства стягнуто 372 210,33 грн. суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 159 610,29 грн. три відсо тки річних, 305 979,87 грн. пені та 39 926,05 судового збору.

Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та Вищого господарського суду України від 23.02.2015р. рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2014р. залишено без змін.

На виконання рішення 25.11.2014 року судом першої інстанції було видано наказ № 922/3585/14.

25.12.2014 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду. Пеня, штрафні та фінансові санкції на загальну суму 837 800,49 грн. залишились не погашеними.

06.06.2015 року набрали чинності зміни до ст. 18 Закону України "Про засади функціону вання ринку природного газу", внесені Законом України "Про внесення змін до деяких за конів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Даною нормою встановлено, що за умови погашення теплопостачальним підприємством заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, підлягають списанню пеня, штрафні та фінансові санкції, нараховані на дану заборгованість та стяг нуті судовим рішенням.

07.09.2015 року позивач направив на адресу відповідача лист №454/1 від 07.09.2015 року, яким просив списати вищевказані штрафні та фінансові санкції.

Однак, відповідач листом від 12.11.2015 р. №26-7735/1.8-15 відмовив пози вачу у списанні штрафних та фінансових санкцій, мотивувавши це відсутністю законних підстав. На думку відповідача списання тепло генеруючим та/або теплопостачальним ор ганізаціям пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за при родний газ, може бути здійснене виключно у разі виконання усіх визначених в ч.13 ст.18 Закону умов, а саме: визначена заборгованість тепло генеруючих та/або теплопостачальних органі зацій за природний газ підлягала реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Крім того, на думку відповідача, ця реструктуризація повинна була здійснюватись за певної умови, а саме: погашення в тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації Фінансового стану Національної акціо нерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають списанню на підставі рішення суду), тобто в період з 06.06.2015 по 06.09.2015. Зазначені пеня, штрафні та фінансові санкції підлягали списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї статті.

Також в цьому листі відповідач зазначив, що з 1 жовтня 2015 року втратив чинність Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким була передбачена можливість реструктуризації та списання штрафних, фінансових санкцій.

Проте таке зауваження відповідача є безпідставним, оскільки позивач звернувся до нього листом про списання пені, штрафних та фінансових санкцій у вересні 2015 року, тобто в період дії приписів норм законодавства України, за якими у позивача існувало пра во, а у відповідача обов'язок щодо списання присуджених до стягнення су довими рішеннями 837 800,49 грн.

Таким чином, спір у справі стосується наявності правових підстав для зобов'язання відповідача списати нараховані позивачу штрафні та фінансові санкції за прострочення по оплаті поставленого згідно договорів купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта.

Підставою позову позивачем визначено невиконання відповідачем покладеного на нього приписами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання із списання нарахованої позивачу за прострочення по оплаті поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу штрафних та фінансових санкцій: 372 210,33 грн. - інфляційних втрат, 159 610,29 грн. - три відсотки річних, 305 979,87 грн. - пені, що підлягають стягненню на підставі Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року у справі № 922/3585/14.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансо вого стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" набрав чинності 25.12.2014 року.

Однак, як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 року, у позивача станом на дату набрання чинності цим Законом була відсутня заборгова ність перед відповідачем як за газ, спожитий до 01.01.2014 року, так і за газ, спожитий з 06.06.2015 року по 31.12.2014 року, копіями актів звіряння розрахунків і відповідно пози вачу немає чого реструктурувати або погашати.

Посилання відповідача на можливість застосування процедури списання лише за наявності заборгованості (її погашення та реструктуризація) суперечить принципу рівності пе ред законом.

Положення ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", підпункту 3 пункту 3 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафто газ України" не можна вважати такими, що спрямовані виключно на захист інтересів відповідача шляхом стимулювання теплопостачальних підприємств до ро зрахунків із даною компанією. Дані норми спрямовані також на захист інтересів теплопо стачальних підприємств шляхом звільнення їх від обов'язку сплачувати на користь ком панії штрафні та фінансові санкції за своєчасні розрахунки із нею.

Застосування положень вищезгаданого закону лише щодо осіб, що мали заборгованість і не застосування до осіб які погасили таку заборгованість означало б застосування дис кримінаційних підходів та стимулювання теплопостачальних підприємств не здійснювати оплату відповідачу та накопичувати борги з метою їх подальшого списання, реструктури зації та списання всіх фінансових санкцій.

Відтак, в силу приписів наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, у позивача існувало право, а у відповідача обов'язок щодо списання присудженої до стягнення за рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року у справі № 922/3585/14.

З огляду на викладене вбачається, що в силу приписів ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання позивача перед відповідачем по сплаті штрафних та фінансових санкцій, підлягають списанню.

Доказів проведення спірного списання відповідачем не надано.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) списати штрафні санкції Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, ГСП-2, м. Харків, вул. Роганська, 155; код ЄДРПОУ: 14085922) у розмірі 372 210 (триста сімдесят дві тисячі двісті десять) грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 159 610 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот десять) грн. 29 коп. - три відсотки річних, 305 979 (триста п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. - пені, що підлягають стягненню на підставі Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року у справі № 922/3585/14.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, ГСП-2, м. Харків, вул. Роганська, 155; код ЄДРПОУ: 14085922) судовий збір у розмірі 12 567 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 02 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.02.2016 року.