Постанова № 56336876, 23.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2016 року № 826/22145/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0003332202 від 06.05.2015 р. та № 0003342202 від 06.05.2015 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що податкові повідомлення - рішення є неправомірними, позаяк прийняті за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛІ КОН Д» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 20.04.2015 №168/26-59-22-01/31282883.

В ході перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, п. 140.2 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 175 139,00 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 913 109,00 грн., за 2014 рік на суму 262 031,00 грн.;

- пп. 14.1.36, п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 407 482, 23 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2013 на суму 8 889,98 грн., травень 2013 р. на суму 74 617,74 грн., вересень 2013 року на суму 1 874,92 грн., жовтень 2013 р. на суму 27 068,82 грн., листопад 2013 р. на суму 1 288,18 грн., грудень 2013 р. на суму 2 597,39 грн., лютий 2014 р. на суму 113 365,79 грн. березень 2014 р. на суму 44 554,98 грн., травень 2014 р. на суму 77 430,80 грн., липень 2014 на суму 1551,82 грн., серпень 2014 р. на суму 11 302,76 грн., вересень 2014 р. на суму 26 068,32 грн., жовтень 2014 р. на суму 3 852,08 грн., листопад 2014 р. на суму 10 619,28 грн., грудень 2014 р. на суму 2 399,45 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києві 06.05.2015 винесені податкові повідомлення - рішення №№ 00033322, 0003342202.

Так, вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з наступних платежів (податків), зокрема: - з податку на додану вартість на суму 509 352 (п'ятсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп., (в тому числі 407 482 грн. - за основним платежем та 101 870-за штрафними санкціями); з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 468 924 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. (в тому числі - 1 175 139 грн. за основним платежем та 293 785 - за штрафними санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень №№00033322, 0003342202, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно положень ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛІ КОН Д», в ході якої виявлено здійснення господарських операцій останнього з наступними контрагентами: ТОВ «МК - ТЕХНОЛОДЖИ» (код за ЄДРПОУ 38328080), ТОВ «БІАР-ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 38271364) та ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 37450960).

Так, перевіркою встановлено відсутність реального характеру вчинюваних позивачем із названими контрагентами господарських операцій, зокрема, відсутність факту поставки від ТОВ «ЛІ КОН Д» товарів на користь вказаних контрагентів; первинні документи, виписані від імені ТОВ «ЛІ КОН Д» по зазначеним операціям складені з порушенням вимог діючого законодавства України, відтак не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, не є документами, які можуть бути підставою для відображення даних в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки містять недостовірні дані.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, суд звертає увагу на наступне.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Фактичні обставини справи свідчать, що ТОВ «ЛІ КОН Д» (Постачальник) уклало з ТОВ «МК-Технолоджи» (Покупець) договори № 513 від 30.04.2013 р. та № 663, 665 від 05.05.2013 р., згідно яких Постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціювання повітря), а Покупець зобов'язувався оплатити та прийняти Товар, згідно з умовами, викладеними в цьому Договорі.

Товар за вищезазначеними Договорами був поставлений позивачем на адресу ТОВ «МК-Технолоджи» належним чином і у повному обсязі, що підтверджується поданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № 336 від 30.04.2013 р. на суму 699 942,65 грн., № 343 від 07.05.2013 р. на суму 2 163,35 грн., №443 від 05.06.2013 р. на суму 300 000, 36 грн., № 444 від 05.06.2013 р. на суму 298 468,33 грн.

При цьому, оплата за отриманий ТОВ «МК-Технолоджи» Товар була здійснена ним у повному обсязі, а саме на загальну суму 1 300 574,69 грн.

Також у перевіряємому періоді, ТОВ «ЛІ КОН Д» (Постачальник) уклав з ТОВ «БІАР-ТРЕЙД» (Покупець) договори № 360 від 01.04.2013 року та №478 від 24.04.2013 року, згідно яких Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціонування повітря), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар згідно з умовами, викладеними у цих Договорах. Оплата по Договорам здійснювалась Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% загальної вартості.

На виконання вказаного договору сторонами оформлені: видаткові накладні: №223 від 03.04.2013р. на суму 508 499,52 грн.; № 224 від 04.04.2013р. на суму 380 859,16 грн.; №225 від 04.04.2013р. на суму 311 673,48 грн.; № 339 від 07.05.2013р. на суму 62 715, 54 грн.; № 411 від 29.05.2013р. на суму 174 701, 46 грн, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до платіжних доручень та картки рахунку 361 по контрагенту ТОВ «БІАР-ТРЕЙД» в 2013 році надійшли кошти від ТОВ «БІАР-ТРЕЙД» в сумі 1 438 449,16 грн. (що підтверджується матеріалами справи).

Також фактичні обставини справи свідчать, що позивач (Постачальник) уклав з ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» (Покупець) договори № 669 від 06.06.2013р.; №746 від 14.06.2013р.; №745 від 14.06.2013р.; №744 від 14.06.2013р.; №742від 14.06.2013р., згідно яких Постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціонування повітря), а покупець зобов'язувався оплатити та прийняти Товар згідно з умовами, викладеними у цих Договорах. Оплата по Договорам здійснювалась Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% загальної вартості.

Виконання вказаних договорів виписані, зокрема, видаткові накладні: №461 від 10.06.2013р. на суму 307 309,10 грн.; №485 від 14.06.2013р. на суму 200 283,42 грн.; №511 від 20.06.2013р. на суму 304 364,16 грн.; №516 від 20.06.2013 р. на суму 358 299,66 грн.; №557 від 02.07.2013 р. на суму 314 870,16 грн. (копії яких містяться у матеріалах справи).

Разом з тим, згідно платіжних доручень та картки рахунку 361 по контрагенту ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» в 2013 році надійшли кошти від ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» в сумі 1 485 126, 50 грн.

Проте, зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем без належного ґрунтовного аналізу первинної документації, оформленої за наслідками проведених позивачем господарських операцій з контрагентами, висновки щодо нереальності таких операцій будуються виключно на відомостях, що відображені у актах інших контролюючих органів, складених за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача.

Зокрема, доводи відповідача щодо неналежності оформлення первинної документації по контрагентам - ТОВ «МК- ТЕХНОЛОДЖИ», ТОВ «БІАР-ТРЕЙД», ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» та відповідно відсутності її доказовості відносно змісту операцій, ґрунтуються на інформації, що міститься у: - акті ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві № 448/26-51-22-03/38328080 від 12.11.2013 р. про неможливість зістрічної звірки ТОВ «МК-Технолоджи» за період діяльності з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 р.; - акті № 15/26-57-22-03-10/38271364 від 13.01.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біар-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2013 по 31.07.2013р.; - податкової інформації ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві № 381/26-59-22-04/37450960, та інформації наявної у інформаційних ресурсах ДФС України, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.03.2011 р. по 28.02.2015 р.

Також відповідач покликався на пояснення засновника та директора ТОВ «МК -Технолоджи» - ОСОБА_1 та засновника та директора ТОВ «Біар-Трейд» ОСОБА_2, які в своїх поясненнях зазначали проте, що ніяких підприємств з метою здійснення господарської діяльності не реєстрували та нікому доручень з цього приводу не давали, необізнаність про господарські операції зазначеного підприємств.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, у відповідності до вимог діючої редакції Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 62 Конституції України (від 28.06.1996р., №254к/96-ВР) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Однак, на час вирішення справи, відповідачем до суду не надано відповідний вирок суду, який би встановлював вину допитаних директорів ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «Біар-Трейд» (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) в умисному веденні незаконної господарської діяльності ТОВ «МК- Технолоджи» та ТОВ «Біар-Трейд», або фіктивність ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «Біар-Трейд», незаконність державної реєстрації зазначених товариств, або іншу вину зазначених осіб.

Відтак, апелювання відповідача на допити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «Біар-Трейд», є наразі передчасними, та не узгоджуються з приписами законодавства.

Також суд зазначає про необґрунтованість посилань відповідача на акти № 448/26-51-22-03/38328080 від 12.11.2013 р., №15/26-57-22-03-10/38271364 від 13.01.2014р., та податкової інформації № 381/26-59-22-04/37450960, зважаючи про таке.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі №826/19730/13-а, адміністративний позов ТОВ «МК-Технолоджи» задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві: - щодо складання Акту № 448/26-51-22-03/38328080 від 12.11.2013 р.; щодо встановлення порушень ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МК-Технолоджи» при придбанні та продажу товарів (послуг) та зобов'язано ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві поновити у всіх електронних системах, в т.ч. в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенти на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених ТОВ «МК-Технолоджи» податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р. залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2014 р. по справі № 826/3125/14, адміністративний позов ТОВ «Біар-Трейд» задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на підставі акту №15/26-57-22-03-10/38271364 від 13.01.2014р. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в інформаційній системі «Податковий блок», зокрема в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відтак, доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 20.04.2015 №168/26-59-22-01/31282883, ґрунтуються на актах перевірки контрагентів - ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «Біар Трейд», висновки яких спростовані у судовому порядку, за наслідками розгляду справ №826/19730/13-а, №826/3125/14, що у свою чергу не відповідає критерію законності та не може сприйматись судом до уваги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем при здійсненні перевірки не встановлено дефектності первинної документації та не зазначено яким саме нормам законодавства остання не відповідає.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Водночас, щодо доводів відповідача про безпідставність повернення Покупцями (ТОВ «Еколенд», ТОВ «ЛД- Крим», ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Формал») на адресу ТОВ «ЛІ КОН Д» товарів, поставлених за договорами, суд зазначає про таке.

Як було встановлено судом, та не заперечується сторонами, у перевіряємому періоді, позивачем також були укладені наступні договори: № 134 від 01.03.2011 р. з ТОВ «Еколенд»; № 437 від 30.05.2012 р. з ТОВ «ЛД-Крим»; № 1314 від 10.12.2012 р. з ТОВ «Промтех Сервіс»; № 122 від 11.02.2013 р. з ТОВ «Формал».

Відповідачем встановлено подібність умов укладених договорів.

Суд не погоджується з таким, з огляду на наведене.

Так, договір № 134 від 01.03.2011 р. між ТОВ «ЛІ КОН Д» (Постачальник) та ТОВ «Еколенд» (Покупець) є договором поставки, згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених Договором та протягом строку його дії, поставляти (передавати у власність) Покупцю окремими партіями системи кондиціонування повітря (надалі - Обладнання), а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати Обладнання за ціною, в асортименті та у кількості, що погоджується Сторонами у даному Договорі та накладних, які є невід'ємними частинами Договору.

Натомість договір № 437 від 30.05.2012 р. між ТОВ «ЛІ КОН Д» (Постачальник) та ТОВ «ЛД-Крим» (Дилер) є дилерським договором, згідно п. 1.1., якого постачальник поставляє, а дилер оплачує та приймає на себе обов'язки з реалізації кліматичного обладнання, іменованого надалі «Обладнання», виробництва компаній «Daikin» та «Ноval», на території АР Крим та Херсонської області, надалі - «Територія» для юридичних та фізичних осіб, що надалі іменуються «Клієнти», які знаходяться на Території.

Пунктом 4.3. укладених Договорів, право власності на Обладнання переходить від Постачальника до Покупця (Дилера) з моменту передачі Обладнання та за умови сплати Покупцем (Дилером) ціни Товару.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що Обладнання, яке поверталось позивачу від його контрагентів, а саме від ТОВ «Еколенд», ТОВ «ЛД-Крим», ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Формал», не було оплачено ними на момент повернення.

Зокрема, Обладнання за вищезазначеними Договорами, укладеними між ТОВ «ЛІ КОН Д» та ТОВ «Еколенд», ТОВ «ЛД-Крим», ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Формал» поверталось: - за згодою Постачальника та Покупців (Дилерів), що не заборонено нормами діючого законодавства України; - на момент повернення Обладнання, оплату за нього Постачальником (ТОВ «ЛІ КОН Д») отримано не було.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про помилковість твердження відповідача щодо безпідставності повернення Обладнання, контрагентами позивача - та ТОВ «Еколенд», ТОВ «ЛД-Крим», ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Формал».

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0003332202 від 06.05.2015 р. та № 0003342202 від 06.05.2015 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «ЛІ КОН Д» судовий збір у розмірі 29 674, 14грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур