Ухвала суду № 56330631, 03.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 630/731/15к Головуючий 1 інстанції: Демяненко І.В.

Провадження № 11кп/790/516/16 Доповідач: Задніпровський О.О. Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді -Задніпровського О.О.,

суддів -Люшні А.І., Каплієнко І.І.,

при секретарі -Євглевській В.В.,

за участю прокурора -Криворучко І.І.,

обвинуваченого -ОСОБА_1,

захисника -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року,

встановила:

Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року,

ОСОБА_1, 13 травня 1965 року

народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, українець, з середньою

освітою, розлучений, не працюючий,

проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

с.Байрак Люботинський район Харківська область,

раніше судимий:

У 2014 році Люботинським міським судом

Харківської області за ч.ч.2, 3 ст.185, ст.70

КК України до 3 років позбавлення волі з іспитом

строком на 2 роки,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання, призначене за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, остаточно визначивши покарання за сукупністю вироків у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за виконання експертизи №9114 від 18 вересня 2015 року у сумі 246 гривень.

Як встановив суд, ОСОБА_1 16 вересня 2015 року близько 16год. 45хв., діючи повторно, маючи прямий злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, підійшов до залишеного без нагляду власником ОСОБА_3 біля входу до магазину ПП «Макаренко» по вул.Караванській, 70а, велосипеду «Україна». Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, таємно взяв велосипед та поїхав на ньому до перехрестя вул.Одеської та ОСОБА_4 в м.Люботин, але був помічений власником велосипеду та ОСОБА_5, які раптово почали наздоганяти ОСОБА_1, кричати з вимогою зупинитися та про повернення велосипеду. Але ОСОБА_1, усвідомлюючи злочинність своїх дій продовжував свою злочинну діяльність, утримував велосипед, продовжуючи їхати на ньому. В подальшому він був зупинений свідком ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_3

ОСОБА_1 розпорядився велосипедом на свій розсуд, як своїм майном, здійснюючи поїздку на ньому. Водночас усвідомлював, що його дії помічені іншими особами ОСОБА_3 і ОСОБА_6, але ігнорував це.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій збитків на 640 гривень, викравши велосипед, який був для потерпілої засобом пересування.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок та призначити йому більш мяке покарання із застосуванням ст.69 КК України, а потім на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування своїх вимог обвинувачений послався на визнання своєї провини та щире каяття у вчиненому злочині.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Оскільки висновки суду про фактичні обставини справи, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Доводи апеляції на суворість призначеного обвинуваченому покарання колегія суддів визнає необґрунтованими.

Постановляючи вирок в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані що характеризують особу, а також помякшуючі та обтяжуючі обставини покарання.

Так, суд врахував, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, за місцем мешкання характеризується задовільно, має середню освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_1 суд визнав щире каяття обвинуваченого та визнання вини. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочину.

За таких обставин, підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є несправедливим в наслідок суворості, у колегії суддів не має.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.376, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: