Рішення № 56330562, 01.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/153/16 Головуючий 1-інст. - Золотарьова Л.І.

Справа № 640/7541/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія: сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретарів - Пруднікової О.В.,Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спільно нажиті у шлюбі грошові кошти, поділ та стягнення коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання за ним права власності на грошові кошти та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просила визнати право власності на спільно нажиті грошові кошти в сумі 45000,00 грн, поділити їх: стягнути на її користь з відповідача 22500,00 грн.

У серпні 2015 року позовні вимоги уточнила і просила в порядку поділу спільно нажитих з відповідачем грошових коштів стягнути з нього на її користь 39500,00 грн.

В обгрунтування позову посилалась на те, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 19 жовтня 1974 року, мають двох дорослих синів, які проживають окремо.

Під час шлюбу вели спільне з відповідачем господарство, на даний час отримують пенсію, а відповідач також працює на Харкіському державному виробничому авіаційному підприємстві. На його ім"я в ПАТ КБ "ПриватБанк" і АТ "Банк"Фінанси та кредит" відкриті рахунки, на яких накопичились значні грошові кошти.

Нещодавно їй стало відомо, що у відповідача з"явилася інша жінка і він має намір звернутися з позовом про розлучення, витрачає значні кошти на подарунки цій жінці і перераховує на її рахунок їх спільні кошти.

Відповідач проти позову не заперечував , 10.06.2015 року звернувся із зустрічним позовом про розірвання шлюбу і поділ спільного майна, в якому просив розірвати шлюб між ним і ОСОБА_3, зареєстрований 19 жовтня 1974 року Київським відділом реєстрації актів цивльного стану і в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на грошові кошти в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування вимог, заявлених у зустрічному позові ОСОБА_4 зазначав, що протягом останніх двох років між ним і ОСОБА_3 відсутнє порозуміння, виникали сварки та суперечки з різних приводів, і такі відносини призвели до втрати почуття любові та поваги. Вони фактично припинили сімейні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Під час шлюбу ними було придбано автомобіль, меблі, телевізори, холодильник, інша побутова техніка на суму 60000,00 грн. та накопичені грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банках як на його ім.»я, так і на ім.»я ОСОБА_3

Він запропонував дружині добровільно поділити набуте майно, виділивши йому автомобіль і грошові внески на його ім.»я в розмірі 45000,00 грн., а їй залишити вклади на її ім»я в сумі 50000,00 грн. та все інше майно, проте вона відмовилась від такої пропозиції, почала порушувати його права на користування спільним майном, у його відсутність вивезла невідомо куди автомобіль, утримує у себе реєстраційні документи на нього.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 червня 2015 року роз»єднані позовні вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом: вимоги про розірвання шлюбу виділені в окреме провадження, в частині поділу спільного сумісного майна - позов залишено без руху, а ухвалою від 16.07.2016 року,- його прийнято до провадження і об»єдано з первісним позовом.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., які є банківським депозитом за договором від 11.09.2014 року в ПАТ " КБ " ПриватБанк". Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12500,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити повністю, стягнути на її користь з відповідача 39500,00 грн. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення просить залишити без змін.

В обгрунтування скарги посилається на те, що рішення суду в частині вирішення її позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, оскільки відповідач під час розгляду справи не заперечував проти знаходження на його рахунках грошових коштів саме у таких розмірах, які вона зазначала в позові і визнавав її вимоги на суму 22500,00 грн., а також заборгованість підприємства перед ним по заробітній платі в сумі 29000,00 грн.

Рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_4 не оскаржено і апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи , колегія суддів доходить висновку, що скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 1974 року.

Згідно із ч. З ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України ( який діє з 01.01.2004 року) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» (далі - Постанова) судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як вже зазначено, ОСОБА_3 заявила вимоги про поділ грошових коштів, що знаходяться на депозитних рахунках відповідача в ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Банк» «Фінанси та кредит» і грошових коштів у вигляді заборгованості підприємства перед відповідачем з виплати заробітної плати.

У квітні 2015 року вона подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на рахунки ОСОБА_4 в ПАТ КБ « ПриватБанк» і в ПАТ «Банк « Фінанси та кредит», яка ухвалою суду від 13.05.2015 року була задоволена частково: в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 22500,00 грн. в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Між тим, як вже зазначено, ОСОБА_4 не заперечував наявності у нього грошових коштів на депозитних рахунках у зазначених ОСОБА_3 банківських установах, у тому числі і в ПАТ «Банк « Фінанси та Кредит», проте вказані обставини, які мають значення для справи судом були з»ясовані неповно , посиланн в рішенні на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України має формальний характер.

Всупереч вимогам ч.1ст.61 ЦПК України, якою визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено за недоведеністю.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України колегія суддів за клопотанням ОСОБА_3 та її представника витребувала відомості щодо наявності грошових коштів у відповідача на рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк» та прийняла до розгляду наданий нею договір депозитного вкладу на його ім»я в ПАТ Банк « Фінанси та кредит».

Як вже зазначено, ОСОБА_4 не заперечував , що всі грошові вклади внесені ним під час шлюбу з ОСОБА_3, а також пояснив, що вклад, який знаходився в ПАТ « Банк» Фінанси та кредит» в розмірі 10000,00 грн. він зняв без її відома після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про поділ депозитних вкладів , що знаходяться в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на ? часитину вкладу, що знаходиться в ПАТ КБ « ПриватБанк» і в порядку компенсації ? частини вкладу, що знаходився в ПАТ « Банк»Фінанси та кредит» стягнути на її користь з ОСОБА_4 5000,00 грн.

Вимоги ОСОБА_3 про поділ заборгованості по заробітній платі не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.303,304, п.п.2,3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313,314, 316,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про поділ депозитних вкладів , що знаходяться в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит" та Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

Позов в цій частині задовольнити. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину депозитного вкладу , що знаходиться в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк " ПриватБанк" на ім"я ОСОБА_4 на рахунку НОМЕР_1 в розмірі 12500(дванадцять тисяч п"ятьсот) грн. 00 коп. Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000(п"ять тисяч) грн. в якості компенсації 1/2 частини його депозитного вкладу, що знаходився в Публічному акціонерному товаристві " Банк "Фінанси та кредит". В іншій частині рішення за позовом ОСОБА_3 залишити без змін.

Рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_4 апеляційним судом не переглядалось.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосереденьо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова