Рішення № 56328513, 09.03.2016, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1360/15-ц

Провадження № 2/395/17/2016

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю: позивача КРЕЙТОРА М.В., його представника ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 (далі заявник, позивач, КРЕЙТОР М.В.) до Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве»» (далі відповідач, ПП «Агрофірма «Панчеве»»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»» (далі третя особа, ОСОБА_2, ПрАТ «СК «Провідна»»), про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява КРЕЙТОРА М.В. до ПП «Агрофірма «Панчеве»», третя особа: ОСОБА_2, ПрАТ «СК «Провідна»» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в якій позивач вказав, що відповідач не бажає розрахуватися за заподіяну йому внаслідок ДТП шкоду в добровільному порядку.

Заявник стверджує, що 17.02.2015 р. о 07 годині 30 хвилин він, КРЕЙТОР М.В., керував автомобілем «Volkswagen caddi», державний реєстраційний номер ВА 2004ВВ, який належить позивачу на праві приватної власності, та рухався по вул. Жовтнева у с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області зі сторони центра села в напрямку вул. Франка. Наближаючись до вказаного перехрестя, позивач звернув увагу, що зліва від нього по вулиці до перехрестя наближається вантажний автомобіль «автоцистерна». На вказаному перехресті дорожні знаки відсутні, а тому черговість проїзду даного перехрестя регламентується п. 16.12 ПДР: на перехрестях рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч (правило правої руки).

Водій «автоцистерни» не виконав вимоги п. 16.12. ПДР, виїхав на перехрестя, створивши для позивача аварійну ситуацію, та допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen caddi», д. р. н. ВА 2004ВВ під його керуванням. Внаслідок цього керований ним автомобіль виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на паркан. Після зіткнення стало відомо, що третя особа ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ПП «Агрофірма «Панчеве»», бо на підставі подорожнього листа 8 № 496 від 17.04.2015 р. він керував закріпленим за ним автомобілем «АЦ ГАЗ-5312», д. р. н. 01135 ОН, який належить ПП «Агрофірма «Панчеве»». За пропозицією водія ОСОБА_2, який погодився щодо обставин скоєння ним ДТП і визнав свою вину у повному обсязі, було складено європротокол, оскільки на момент ДТП власник автомобіля «АЦ ГАЗ-5312», д. р. н. 01135 ОН ПП «Агрофірма «Панчеве»» мала поліс № АЕ/2582191 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий ПрАТ «СК «Провідна»». Тому за згодою сторін на місці події було оформлено протокол про обставини ДТП без участі працівників ДАІ шляхом заповнення та підписання європротоколу. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження.

20.04.2015 р. Кіровоградську філію ПрАТ «СК «Провідна»» було письмово повідомлено про настання ДТП за участю транспортного засобу Страхувальника ПрАТ «СК «Провідна»». У даному повідомленні третя особа ОСОБА_2 зробив письмову відмітку, що вину визнає у повному обсязі, оскаржувати дане рішення в компетентних органах не буде.

20.04.2015 р. потерпілий, він же позивач, КРЕЙТОР М.В. подав до ПрАТ «СК «Провідна»» документи, необхідні для врегулювання страхової події.

В кінці вересня від ПрАТ «СК «Провідна»» надійшло повідомлення за № 17-10/10797 від 08.09.2015 р. про те, що вона не має правових підстав для визнання випадку страховим та відмовляє позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Отримавши дане повідомлення, позивач звернувся до третьої особи ОСОБА_2 з проханням надати йому матеріальну допомогу у відновленні його транспортного засобу.

Проте третя особа ОСОБА_2 із застосуванням нецензурної лексики відмовив йому у відшкодуванні шкоди.

Відмова третьої особи ОСОБА_2 добровільно провести розрахунки з приводу завданої шкоди змусила позивача звернутися до суду з цивільним позовом, щоб захистити свої права.

Неправомірними діями третьої особи ОСОБА_2, що керував транспортним засобом відповідача, йому завдано матеріальну шкоду, яка полягає у пошкодженні автомобіля НОМЕР_1.

Згідно актів виконання робіт №№ 8, 9, 10 від 02.10.2015 р. сума матеріальних збитків склала 34.660 гривень.

Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини третьої особи ОСОБА_2, протягом шести місяців позивач та члени його родини не могли користуватися пошкодженим транспортним засобом. Відсутність транспортного засобу повністю зруйнувало плани всієї родини. Автомобіль постійно використовувався для забезпечення потреб його (позивача) сімї, відвідування лікарні, закупівлі продуктів харчування.

Заподіяну йому моральну шкоду оцінює в розмірі 10.000 гривень.

Посилаючись на ст. ст. 22-23, 316, 386, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, вимагає стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки в сумі 34.660 гривень та моральну шкоду в сумі 10.000 гривень.

У судовому засіданні позивач КРЕЙТОР М.В. та його представник ОСОБА_1 підтримали власні вимоги повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 категорично заперечують проти задоволення позову, бо вважають, що позивач не довів винуватість третьої особи у заподіянні шкоди та її розмір; сам позивач порушив вимоги п. 12.3 ПДР, що потягнуло завдання шкоди.

Окрім цього, третя особа ОСОБА_2 пояснив у суді, що рухався на бензовозі, що належить відповідачеві, зі швидкістю 40 км/год., а на самому перехресті 5 км/год. Автомобіль позивача він побачив вже тоді, коли той наїхав на огорожу приватного будинку.

Вважає, що повинен був надати перевагу в русі позивачеві, але не встиг цього зробити, бо той вже наїхав на паркан.

Третя особа ОСОБА_2 також підтвердив у судовому засіданні, що особисто заповнював європротокол про ДТП, бо сподівався, що третя особа: ПрАТ «СК «Провідна»» відшкодує позивачеві матеріальну шкоду.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи представники відповідача ПП «Агрофірма «Панчеве»» і третьої особи ПрАТ «СК «Провідна»» у судове засідання жодного разу не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач письмових заперечень проти позову не надіслав.

Як вбачається з письмових пояснень представника третьої особи ПрАТ «СК «Провідна»», вказана третя особа відмовила позивачеві у виплаті страхового відшкодування, бо за письмовим висновком експертного дослідження від 01.08.2015 р. відомості, надані заявником КРЕЙТОРОМ М.В. і третьою особою ОСОБА_2, щодо обставин та механізму настання ДТП є технічно неспроможними.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача ПП «Агрофірма «Панчеве»» і третьої особи ПрАТ «СК «Провідна»» на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Тому 09.03.2016 р. суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи (ч. 4 ст. 169, ст. ст. 224-225 ЦПК України).

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково із таких міркувань.

Згідно вимогам ЦК України:

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 1187).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188).

У судовому засіданні безспірно встановлено, що 17.02.2015 р. о 07 годині 30 хвилин позивач КРЕЙТОР М.В. керував автомобілем «Volkswagen caddi», державний реєстраційний номер ВА 2004ВВ, який належить позивачу на праві приватної власності, та рухався по вул. Жовтнева у с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області зі сторони центра села в напрямку вул. Франка. Наближаючись до вказаного перехрестя, позивач звернув увагу, що зліва від нього по вулиці до перехрестя наближається вантажний автомобіль «автоцистерна». На вказаному перехресті дорожні знаки відсутні, а тому черговість проїзду даного перехрестя регламентується п. 16.12 ПДР: на перехрестях рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч (правило правої руки).

Головною умовою є недопущення створення перешкод транспортним засобам, що мають перевагу, а також пішоходам.

Водій «автоцистерни» третя особа КРЕЙТОР М.В. не виконав вимоги п. 16.12. ПДР, виїхав на перехрестя, створивши для позивача аварійну ситуацію, та допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen caddi», д. р. н. ВА 2004ВВ під його керуванням. Внаслідок цього керований ним автомобіль виїхав за межі проїзної частини, де допустив наїзд на шиферний паркан приватного домоволодіння.

Після зіткнення зясувалося, що третя особа ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ПП «Агрофірма «Панчеве»», бо на підставі подорожнього листа 8 № 496 від 17.04.2015 р. він керував закріпленим за ним автомобілем «АЦ ГАЗ-5312», д. р. н. 01135 ОН, який належить ПП «Агрофірма «Панчеве»».

За пропозицією третьої особи ОСОБА_2, який погодився щодо обставин скоєння ним ДТП і визнав свою вину у повному обсязі, було складено європротокол, оскільки на момент ДТП власник автомобіля «АЦ ГАЗ-5312», д. р. н. 01135 ОН ПП «Агрофірма «Панчеве»» мала поліс № АЕ/2582191 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий ПрАТ «СК «Провідна»».

Тому за згодою сторін на місці події було оформлено протокол про обставини ДТП без участі працівників ДАІ шляхом заповнення та підписання європротоколу. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження.

Окрім пояснень учасників судового розгляду, вищевказані обставини також підтверджуються: наказом від 02.04.2015 р. про прийняття третьої особи ОСОБА_2 на роботу водієм у ПП «Агрофірма «Панчеве»»; свідоцтвом про реєстрацію вантажівки за ПП «Агрофірма «Панчеве»»; подорожнім листом № 496 вантажного автомобіля; полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду; повідомленням про настання події; інформаційним листом про дії потерпілого; листом третьої особи ПрАТ «СК «Провідна»» про відмову виплатити страхове відшкодування у звязку з поданням страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку (а. с. 7-15).

Суд відкидає посилання представника третьої особи ОСОБА_3 на ту обставину, що начебто сам позивач КРЕЙТОР М.В. порушив вимоги п. 12.3 ПДР, внаслідок чого йому було завдано шкоду.

Згідно вимогам п. 12.3. ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Як вбачається з аналізу змісту вищевказаної норми ПДР, вона регулює діяльність водія лише в ситуаціях, коли він об'єктивно спроможний виявити наявність небезпеки для руху або перешкоди.

У даному випадку третя особа ОСОБА_2 внаслідок грубого порушення правил проїзду перехрестя створив аварійну ситуацію для транспортного засобу позивача. Тому посилання представника третьої особи на вимоги п. 12.3 ПДР, котрі начебто порушив заявник, безпідставні.

20.04.2015 р. Кіровоградську філію ПрАТ «СК «Провідна»» було письмово повідомлено про настання ДТП за участю транспортного засобу Страхувальника ПрАТ «СК «Провідна»». У даному повідомленні третя особа ОСОБА_2 зробив письмову відмітку, що вину визнає у повному обсязі, оскаржувати дане рішення в компетентних органах не буде.

Третя особа ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні, що особисто заповнював європротокол про ДТП, бо сподівався, що третя особа: ПрАТ «СК «Провідна»» відшкодує позивачеві матеріальну шкоду.

20.04.2015 р. потерпілий, він же позивач, КРЕЙТОР М.В. подав до ПрАТ «СК «Провідна»» документи, необхідні для врегулювання страхової події.

В кінці вересня від ПрАТ «СК «Провідна»» сторонам надійшло письмове повідомлення за № 17-10/10797 від 08.09.2015 р. про те, що вказана третя особа не має правових підстав для визнання випадку страховим та відмовляє позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Отримавши дане повідомлення, позивач звернувся до третьої особи ОСОБА_2 з проханням відшкодувати йому матеріальну шкоду, повязану з відновленням його транспортного засобу.

Проте третя особа ОСОБА_2 категорично відмовив йому у відшкодуванні шкоди у добровільному порядку.

Відмова третьої особи ОСОБА_2 добровільно провести розрахунки з приводу завданої шкоди змусила позивача звернутися до суду з цивільним позовом, щоб захистити свої права.

Суд відкидає посилання представника третьої особи ОСОБА_3 на п. 16 Постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» як на підставу для відмови у позові до відповідача, бо насправді за приписами вказаної норми у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обовязку письмового надання страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

У даному випадку третя особа ПрАТ «СК «Провідна»» відмовила у виплаті страхового відшкодування через відсутність правових підстав для цього, бо відповідач не виконав умов угоди.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій третьої особи ОСОБА_2, що керував транспортним засобом відповідача, позивачеві КРЕЙТОРУ М.В. було завдано матеріальну шкоду, яка полягає у пошкодженні автомобіля НОМЕР_1.

Суд відкидає заперечення третьої особи ОСОБА_2 і його представника, що начебто сам позивач винуватий у заподіянні майнової шкоди, бо це заявник КРЕЙТОР М.В. скерував власний автомобіль на паркан.

Згідно приписам ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 р. № 1306:

головна дорога дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.

дати дорогу вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

16.3. У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

16.12. На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

На будь-якому нерегульованому перехресті трамвай, незалежно від напрямку його подальшого руху, має перевагу перед нерейковими транспортними засобами, що наближаються до нього по рівнозначній дорозі.

16.15. Якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 були очевидцями події, коли третя особа ОСОБА_2, не зупинившись перед перехрестям і не пропустивши транспортний засіб, що наближався справа від нього, виїхав на перехрестя і допустив зіткнення з автомобілем позивача.

Окрім цього, свідок ОСОБА_6 почув звук удару внаслідок зіткнення.

Свідок ОСОБА_7 побачив, що третя особа ОСОБА_2, не пригальмувавши і не пропустивши автомобіль позивача, виїхав на перехрестя. Внаслідок цього відбулася ДТП, після якої третя особа ОСОБА_2 пояснив йому, що «думав проскочити» перед автомобілем свідка. Після ДТП третя особа ОСОБА_2 зупинив автомобіль на перехресті, а позивач біля огорожі приватного будинку.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 лише в тій частині, де вони вважають вулицю Жовтневу у с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області головною дорогою.

Адже за ПДР головна дорога дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3.

Оскільки у даному випадку обидві дороги мають покриття і жодна з них не позначена вищезгаданими дорожніми знаками, ДТП відбулося на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг.

До того ж третя особа ОСОБА_2 у суді підтвердив, що повинен був надати перевагу в русі позивачеві, але не встиг цього зробити.

Вказана третя особа також підтвердила, що не зупинялася перед перехрестям, як цього вимагають вищенаведені норми ПДР, а продовжила рух.

Суд також відкидає посилання представника третьої особи ОСОБА_3 і третьої особи ПрАТ «СК «Провідна»» на письмовий висновок за результатами експертного дослідження обставин і механізму утворення пошкоджень автомобіля за № 043-08/15 від 01.08.2015 р. (а. с. 105-122).

За правилами ст. 57 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Оскільки у даному випадку сторони та інші учасники судового розгляду не заявляли клопотань про призначення у справі експертизи, посилання вищевказаних осіб на письмовий висновок експертного дослідження неприпустимий, бо він не відповідає вимогам закону щодо висновку експерта і тому не може бути допустимим доказом у справі (ст. 66 ЦПК України).

Згідно актів виконання робіт за №№ 8, 9, 10 та квитанції від 02.10.2015 р. загальна сума завданої позивачеві КРЕЙТОРУ М.В. майнової шкоди склала 34.660 гривень (а. с. 17, 22).

Суд відкидає заперечення представника третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3, що заявник начебто безпідставно включив до завданої майнової шкоди витрати на фарбування не тільки пошкоджених частин власного автомобіля, а й на весь транспортний засіб.

Адже потерпілий (позивач КРЕЙТОР М.В.) має право на відшкодування не лише реально завданих матеріальних збитків, а й на відшкодування упущеної вигоди. У даному випадку формою такої упущеної вигоди є втрата товарної вартості його автомобіля внаслідок ДТП. Тому позивач КРЕЙТОР М.В. обґрунтовано включив у розмір завданої майнової шкоди витрати на фарбування всього автомобіля з метою відновлення його товарної вартості, яку він мав до досліджуваної події.

При цьому суд також ураховує, що ні відповідач ПП «Агрофірма «Панчеве»», ні третя особа ОСОБА_2 не скористалися правом відшкодувати позивачеві КРЕЙТОРУ М.В. заподіяну майнову шкоду в натурі, тобто не провели відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля за власні кошти.

До того ж ніхто з учасників судового розгляду не подав ніяких письмових доказів або розрахунків, котрі б спростовували розмір завданої позивачеві майнової шкоди.

Суд також відкидає твердження третьої особи ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, що начебто власними неправомірними діями позивач КРЕЙТОР М.В. спричинив пошкодження своєму автомобілю.

Як вже зазначалося судом, під час розгляду справи у суді беззаперечно встановлено одноосібна винуватість третьої особи ОСОБА_2, котрий керував автомобілем відповідача, у скоєнні ДТП.

Суд також вже давав оцінку твердженням представника третьої особи ОСОБА_3 про буцімто порушення заявником приписів п. 12.3 ПДР.

Насправді, неправомірними діями третьої особи ОСОБА_2 була створена аварійна ситуація на перехресті.

Оскільки дії водіїв в умовах аварійної ситуації не регулюються ПДР, а в даному випадку позивач КРЕЙТОР М.В. здійснив все можливе, щоб уникнути заподіяння більшої шкоди внаслідок зіткнення двох транспортних засобів, його вина у досліджуваній ДТП відсутня.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)Втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Ураховуючи наведене, вимоги заявника про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням майна.

Відповідно до ч. 1 ч. 316, ч. 1 та 3 ст. 386 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі іншій осіб.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Суд визнав доведеним, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини третьої особи ОСОБА_2, що керував вантажівкою відповідача, було пошкоджено автомобіль позивача КРЕЙТОРА М.В.

Тому протягом шести місяців позивач та члени його родини не могли користуватися пошкодженим транспортним засобом, що повністю змінило плани всієї родини, бо її члени не могли скористатися автомобілем для забезпечення власних потреб, у тому числі, відвідування медичних закладів, закупівлі продуктів харчування, товарів широкого вжитку тощо.

Заподіяну йому моральну шкоду позивач КРЕЙТОР М.В. оцінив у розмірі 10.000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У даному випадку розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння відповідача та моральних страждань позивача, а також інших (вище перелічених) негативних наслідків.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути 3 тис. грн., бо спричинена шкода обумовлена пошкодженням приватного майна, а також моральними стражданнями КРЕЙТОРА М.В. внаслідок заподіяння механічних ушкоджень автомобілю з вини відповідача та неможливістю протягом тривалого проміжку часу користуватися транспортним засобом, ухилення відповідача і третьої особи від відшкодування завданої шкоди в натурі.

У задоволенні решти позовних вимог потрібно відмовити за їх недоведеністю.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на приписи ЦК України:

ст. 1166 майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ч. 1 ст. 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

ст. 1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, враховуючи, що третя особа ОСОБА_2 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових правовідносинах з юридичною особою відповідачем ПП «Агрофірма «Панчеве»» і був її працівником, а також керував транспортним засобом в силу своїх трудових обовязків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини працівника, на підставі ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, несе виключно юридична особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Положення ст. 1172 ЦК України стосується відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особа, яка завдала шкоду, особа яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Тому на підставі ст. ст. 26, 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22-23, 979-999, 1166-1167, 1172, 1187-1188, 1192 ЦК України позов КРЕЙТОРА М.В. підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача ПП «Агрофірма «Панчеве»» на користь позивача КРЕЙТОРА М.В. його витрати в справі, повязані зі сплатою судового збору, тобто у сумі 974,40 грн.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов КРЕЙТОРА М.В. до Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве»», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве»» Новомиргородського району Кіровоградської області (код ОКПО 32119941, розрахунковий рахунок 26008420125791) на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 34.660 гривень, моральну шкоду у розмірі 3.000 грн., судові витрати у справі у сумі 974,40 грн., а всього стягнути 38.634 (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розяснити сторонам, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, а позивач має право оскаржити таке рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 229 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в загальному порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО