Постанова № 56325352, 27.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2016 Справа №607/19541/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Дзюбича В.Л.,

з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання бездіяльності протиправною, зобов»язання провести перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення виплати пенсії за віком, а також зобов»язання провести перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком з 28.11.2012 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1993 році вона виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю у зв»язку із чим їй було припинено виплату пенсії за віком. 28.11.2015 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства. Відповідачем позивачу була надана відповідь в якій якою у поновленні виплати пенсії позивачу було відмовлено, оскільки договір між Україною та державною Ізраїль не укладено, заява про поновлення виплати пенсії подається особисто, а не через представника. Проте, рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 р. визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49, а також другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а тому позивач вправі отримувати пенсію за вислугу років й надалі.

Позивач позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення на позовну заяву в обрунтування якого зазначив, що До управління ПФУ в м.Тернополі надійшла заява про поновлення виплати пенсії від представника позивача. Заява позивача розглянута ПФУ в порядку та строки, визначенні Законом України «Про звернення громадян». Тому відповідно до вказаного, управління ПФУ в м.Тернополі згідно передбачених законодавством повноважень та жодним чином не проявив бездіяльності щодо відновлення та виплати пенсії позивачки. Відповідно до позовної заяви позивачка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю у 1993 році. Законом України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» набув чинності з 01.01.2004 року, а тому згідно з положеннями ст.58 Конституції України його норми не можуть розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли у 1999 році. І тому, як наслідок, факт визнання неконституційними положень другого речення ст.51 Закону №1058, яка визначає порядок виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не змінює правового регулювання спірних правовідносин. Факт постійного проживання позивачки з 1993 року на території Ізраїлю свідчить про відсутність у неї права на отримання пенсії та соціальних послуг, передбачених для громадян, іноземних громадян чи осіб без громадянства, які проживають на території України. Оскільки позивач постійно проживає в державі Ізраїль, лише після прийняття Урядом країни відповідних нормативно правових актів, якими буде визначено умови та порядок виплати пенсії особам, які постійно проживають за кордоном, органи Пенсійного фонду України матимуть правові підстави для здійснення позивачу пенсійних виплат.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в ОСОБА_2 пенсійного України в м.Тернополі.

У 1993 року ОСОБА_1 виїхала за межі України на постійне місце проживання в Ізраїль, що зумовило припинення виплати пенсії позивачу .

28.11.2015 року представник ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Тернополі із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства.

ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Тернополі №386/А-11 від 14.02.2015 р. на вимогу позивача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку як одержувач пенсії в управлінні не перебуває, з заявою та відповідними документами щодо призначення пенсії вона не зверталася. Функція виплати і призначення пенсії надана органам Пенсійного фонду з 01.07.2002 року. Архівна справа ОСОБА_1 в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі відсутня, оскільки архів пенсійних справ органами соціального захисту населення передано починаючи з 1999 року. Договір щодо пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль не укладено. Позивач виїхала на постійне місце проживання у державу Ізраїль та заява про поновлення раніше призначеної пенсії повинна була подаватися особисто пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття даного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Крім того, жодним нормативно правовим актом України не передбачений обов»язок або право пенсійного фонду України автоматично здійснювати відновлення виплати пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. Оскільки заява про поновлення виплати надана 28 листопада 2015 року, тому у відповідача немає підстав для поновлення виплати пенсії до дати звернення, а отже, поновлення виплати пенсії має бути здійснено саме з моменту звернення позивача до відповідача, а саме з 28 листопада 2015 року.

За таких обставин суд вважає, що слід визнати протиправною відмову ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі у поновленні виплати пенсії позивачу та зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Тернополі поновити з 28 листопада 2015 року виплату пенсії за віком позивачу з урахуванням усіх перерахунків.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487.20 грн., які суд вважає, слід відшкодувати позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 70, 71, 72, 128, 159-163, 167 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за віком .

Зобов'язати ОСОБА_2 пенсійного фонду в м.Тернополі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 листопада 2015 року з урахуванням усіх перерахунків.

Судовий збір в розмірі 487.20 грн. відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Постанову суду першої інстанції може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд з дня проголошення постанови. Якщо постанову було ухвалено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, а також у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Дзюбич В.Л.