Ухвала суду № 56325217, 02.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5198/15 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/546/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

секретаря: Іванової О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будорг» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будорг», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Будорг» від 05.06.2015 року №5 про звільнення ОСОБА_5 з 05.06.2015 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпІІ України.

Поновлено ОСОБА_5 на роботі, стягнути з ТОВ «Будорг» на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 902,78 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4527,18 грн., допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 5962,32 грн. Стягнуто також 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржило ТОВ «Будорг». Просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам, суд неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема зазначає, що підприємство перебуває в стадії ліквідації і тому поновлювати позивача на роботі суд не міг, при цьому суд мав змінити підставу звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 ЗКпП на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Вказує апелянт і на ту обставину, що підприємству не було відомо про вагітність ОСОБА_5 на час її звільнення. Вважає безпідставним рішення суду про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_3 і третю особу ОСОБА_2 на підтримання скарги, представника позивача ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що наказом ТОВ «Будорг» №4 від 28.04.2015 року ОСОБА_5 прийнята на роботу до товариства на посаду бухгалтера. Наказом цього ж товариства №5 від 05.06.2015 року ОСОБА_5 звільнена з роботи за прогул без поважної причини відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Цим же наказом визначено провести розрахунок із ОСОБА_5 за період роботи з 28.04.2015 року по 05.06.2015 року з розрахунку 24 календарних днів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із матеріалів справи убачається, що підставою для звільнення ОСОБА_5 з роботи був прогул, допущений нею у період з 2 по 4 червня 2015 року включно, без поважних причин. На обґрунтування такої підстави відповідач посилався на акти комісії, табель обліку робочого часу за червень 2015 року, розрахунково-платіжну відомість за червень 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив того, що підстав для звільнення з роботи ОСОБА_5 за прогул не було, а надані відповідачем докази, у тому числі наведені вище, не є допустимими доказами.

Колегія суддів вважає цей висновок правильним і таким, що відповідає матеріалам справи та грунтується на нормах права. Зокрема, подані відповідачем докази прогулу ОСОБА_5 складені зацікавленими особами: директором товариства, а також підлеглим йому працівником водієм товариства. На жодних актах, відомостях тощо підписи ОСОБА_5 відсутні, ці документи не подавалися до державних чи інших органів, інформація в яких могла бути ними перевірена і за достовірність яких директор товариства міг відповідати. Спростовуються ці докази і тим, що ТОВ «Будорг», в порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення, не зажадало від ОСОБА_5 пояснення безпосередньо за виявленням проступку.

За таких обставин твердження позивача про видачу наказу ТОВ «Будорг» №5 від 05.06.2015 року не в той день, а пізніше, є логічним, обґрунтованим і узгоджується ще й з іншими матеріалами справи.

Так, копія оскаржуваного наказу не була видана позивачу в день її звільнення, а скерована поштовим відправлення лише 24.07.2015 року, тобто після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_5 і повідомлення відповідача про вагітність.

ОСОБА_5 викладеного вище, про незаконність звільнення ОСОБА_5 свідчить ще й така обставина.

Під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Будорг» представник апелянта ОСОБА_3, обґрунтовуючи в судовому засіданні незаконність рішення суду першої інстанції, змінив апеляційну скаргу. Зазначав, що ОСОБА_5 була звільнена з роботи 05.06.2015 року не у звязку із прогулом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а унаслідок закінчення іспитового строку, з яким вона була прийнята на роботу 28.04.2015 року. Разом із цим подав суду апеляційної інстанції копії відповідних наказів: №4 від 28.04.2015 року і №5 від 05.06.2015 року (а.с. 120, 121), а надані позивачкою копії наказів № 4 від 28.042015 року і №5 від 05.06.20156 року вважає сфальсифікованими нею. Вказував, що унаслідок недобросовісності представника відповідача адвоката ОСОБА_6, директор товариства була введений в оману, про перебіг розгляду справи вона дізнавалася лише від нього, і лише від його імені подавалися суду неіснуючі докази, предмет спору звільнення за прогул відсутній.

Хоч не допускається зміна апеляційної скарги після закінчення строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 300 ЦПК України), колегія суддів вважала необхідним заслухати усі доводи представника апелянта з метою встановлення дійсних обставин справи.

Оцінивши доводи представника апелянта в сукупності усіх доказів у справі, колегія суддів не знаходить їх обґрунтованими.

Встановлено, що 31.07.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області відкрито провадження у справі за зазначеним позовом ОСОБА_5 В цей же суд направив відповідачу та третій особі директору товариства копію ухвали і позовну заяву ОСОБА_5 з додатками, які ОСОБА_2 одержала 06.08.2015 року (а.с. 13).

Отже, посилання представника відповідача ОСОБА_3, як і третьої особи ОСОБА_2 про те, що відповідачу не було відомо про предмет спору, спростовуються наведеним вище. ОСОБА_5 цього, саме наказом №5 від 05.06.2015 року (про звільнення ОСОБА_5 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) заперечували позов інший представник відповідача - адвокат ОСОБА_7 і сама ОСОБА_2 (а.с. 31), який вони просили долучити до матеріалів справи в судовому засіданні 25.08.2015 року (а.с. 34 журнал судового засідання) разом з актами про допущений ОСОБА_5 прогул з 2 по 4 червня 2015 року.

Таким чином ці доводи є неспроможними.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так як на час ухвалення рішення судом першої інстанції запис про припинення ТОВ «Будорг» не внесений до єдиного державного реєстру (як і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), то ця юридична особа не припинила свої діяльність і суд правомірно поновив позивача на роботі.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність його висновків і тому рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будорг» відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: