Ухвала суду № 56325209, 01.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2400/15-к Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 11-кп/783/103/16 Доповідач: Михайлишин Г. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого:Михайлишин Г.Я.

Суддів:Голубицького С. С., Гуцала І.П.

при секретарі: Петрук Ю. Ю.,

розглянула кримінальну справу № 461/2400/15-к про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,

з участю обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2,

прокурора: Криштановича С.С.

за апеляційною скаргою прокурора Криштановича С.С. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року.

Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки. На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_1 зобовязано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1, обраний ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2015р., до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Накладений ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 19.01.2015 року та 13.02.2015 року арешт на майно, яке перебуває у приватній власності ОСОБА_1, а саме: будинок № 34 по вул. Січових Стрільців у смт. Розділ, Миколаївського району, Львівської області та земельну ділянку площею 0,1302 га, розташовану за адресою: Львівська область, Миколаївський р-н, смт. Розділ, вул. Січових Стрільців, 34 скасовано.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він спільно із невстановленою особою на імя «Олексій» у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці розробили спільний злочинний план щодо вербування осіб з використанням їх уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у відповідності до відведених ролей, ОСОБА_1, 12.11.2014 року близько 15 год. поблизу памятника ОСОБА_3 на пр. Свободи у м. Львові, зустрівся із ОСОБА_4, якого попросив відшукати йому 5-7 молодих дівчат для переправлення в Державу Ізраїль з метою подальшої сексуальної експлуатації. При цьому, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про необхідність підшукування дівчат молодого віку, привабливої зовнішності, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, зокрема розлучені, безробітні, малозабезпечені, без стійких соціальних звязків, тощо.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, 17.11.2014 року о 13:55 год. у ресторані «Маестро», що на вул. Лазневій, 3а у м.Львові, зустрівся із ОСОБА_4, який з собою привів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відрекомендував їх як осіб, які через свій уразливий стан попередньо погодились надавати сексуальні послуги за грошову винагороду в Державі Ізраїль. Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_1, дізнавшись, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 опинились у тяжких особистих та сімейних обставинах, викликаних внаслідок залишення постійного місця проживання через проведення антитерористичної операції на Сході України, відсутності постійного місця проживання, постійного джерела доходів, перебування у скрутному матеріальному становищі, а також наявність на утриманні у ОСОБА_5 двох малолітніх дітей, використовуючи уразливий стан дівчат, розпочав дії, спрямовані на вербування людей з метою їх сексуальної експлуатації, а саме переконувати останніх, що вони зможуть заробляти в Державі Ізраїль значні суми грошових коштів (50 доларів США за одну годину надання сексуальних послуг). Також ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що у разі якщо вони погодяться надавати сексуальні послуги в Державі Ізраїль то він, спільно із невстановленими особами, профінансують їхній переліт в Державу Ізраїль, проживання там та забезпечення охорони при наданні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сексуальних послуг. Викликавши у ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уявлення про вигідність і правдивість такої пропозиції та враховуючи їхній уразливий стан, вони надали згоду на пропозицію ОСОБА_1 Однак, у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не було документів для виїзду за кордон, що в свою чергу, стало підставою для ОСОБА_1 продовжити пошуки людей для їх подальшої сексуальної експлуатації.

З метою доведення спільного з невстановленою особою на імя «Олексій» злочинного умислу на вербування осіб з використанням їх уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації до кінця та розуміючи можливість перевезення в Державу Ізраїль лише ОСОБА_5, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 підшукати інших молодих дівчат, згідно попередньо зазначених ним критеріїв.

Як наслідок, цього ж дня, а саме 17.11.2014 року о 20 год. 15 хв. в приміщенні піцерії «Нью-Йорк» на вул. Братів Тершаківців, 3 в м. Львові ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_8, який у свою чергу, у відповідності до замовлення ОСОБА_1 з собою привів ОСОБА_9 та відрекомендував її як особу, яка попередньо погодилась надавати сексуальні послуги за грошову винагороду в Державі Ізраїль. Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_1, дізнавшись, що ОСОБА_9 опинилась у тяжких особистих та сімейних обставинах, викликаних відсутністю постійного місця проживання, постійного джерела доходів, перебування у скрутному матеріальному становищі, використовуючи уразливий стан ОСОБА_9, переконував останню, що вона зможе заробляти в Державі Ізраїль значні суми грошових коштів (50 доларів США за одну годину надання сексуальних послуг). Також ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_9 що він, спільно із невстановленими особами профінансують її переліт в Державу Ізраїль, проживання там та забезпечення охорони при наданні нею сексуальних послуг. Викликавши у ОСОБА_9 уявлення про вигідність і правдивість такої пропозиції та з врахуванням її уразливого стану, остання надала згоду на пропозицію ОСОБА_1

В такий спосіб ОСОБА_1 реалізуючи спільний із невстановленою особою на імя «Олексій» злочинний умисел на вербування осіб з використанням їх уразливого стану, завербував ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для їх подальшої сексуальної експлуатації.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 149 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що призначаючи покарання ОСОБА_1, суд порушив вимоги ст. 414 КПК України, а саме призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його мякості. Також покликається на те, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивоване, у вироку не наведено обставин, яким суд обгрунтував можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Також судом не враховано ступінь тяжкості, суспільну небезпеку та конкретні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Окрім того, визнання ОСОБА_1 своєї вини було висловлено формально, що свідчить не про його розкаяння за вчинене, а намагання помякшити свою відповідальність.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_1 покликається на законність та обґрунтованість вироку суду. Заперечуючи доводи прокурора, покликається на те, що при обранні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, є почесним донором та інвалідом ІІІ групи, щире каяття як обставину, що помякшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин. Зазначає, що його діями не було спричинено жодної шкоди потерпілим. Він має дітей та четверо внуків. Наведені обставини, на його думку, свідчать про правильність застосування судом положень ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про законність і обгрунтованість вироку суду, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам є обгрунтованим і в апеляційній скарзі не оспорюється, як і питання кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 149 ч.2 КК України.

Відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції досліджувались докази лише в обсязі допиту самого обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи учасниками провадження не оспорювались.

Щодо апеляційної скарги прокурора, в якій він ставить питання про скасування вироку суду у звязку із невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, безпідставного звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи з наступного.

Покликаючись на невідповідність закону призначеного ОСОБА_1 покарання у виді пяти років позбавлення волі без конфіскації майна, прокурор в апеляційній скарзі ставить питання про призначення ОСОБА_1 покарання у виді пяти років шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Разом із тим, при обранні ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, є інвалідом ІІІ групи, має звання «Почесний донор України», обґрунтовано визнав помякшуючою покарання обставиною щире каяття, врахував відсутність обтяжуючих покарання обставин. А тому, призначене обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі, мінімальне згідно санкції статті, за якою кваліфіковано злочин відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

З врахуванням наведених вище обставин, призначивши обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від його відбування з випробуванням, в умовах постійного контролю за його поведінкою на протязі встановленого судом іспитового строку.

З таким висновком погоджується і колегія суддів. Враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, приймаючи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини справи, в тому числі, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність помякшуючої покарання обставини щирого каяття, що свідчить про критичне відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу ОСОБА_1, його позитивну характеристику, незадовільний стан здоровя обвинуваченого, який є інвалідом ІІІ групи /інвалідність підтверджена 08.12.2015 року/, йому присвоєно звання «Почесний донор України», на даний час не працює та має право на пенсійне забезпечення за віком /довідка № 14642 від 23.11.2015р./, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, - колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому, підстав до задоволення апеляційної скарги прокурора та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції - немає.

Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді: