Рішення № 56325205, 01.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/2268/14 Головуючий у 1 інстанції: Сидорак Б.Г.

Провадження № 22-ц/783/2062/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Павлишина О.Ф., Тропак О.В.,

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», з участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсними договорів поруки та визнання недійсним договору іпотеки,-

встановила:

В грудні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування покликався на те, що на підставі укладеного із ОСОБА_3 04.05.2007 року кредитного договору №LVH9G100000166 надав відповідачу кредит у розмірі 43120,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 12% річних та з терміном повернення кредиту 03.05.2027 року. Виконання зобов'язань позичальника забезпечено договорами поруки, які укладені банком із відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які як поручителі несуть разом із відповідачем ОСОБА_3 солідарну відповідальність перед банком.

Відповідач ОСОБА_3 порушив зобов'язання перед позивачем, чим спричинив виникнення боргу, відтак просив стягнути солідарно з відповідачів 35655,65 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.10.2014 року складає 461740,72 грн, в т.ч.: 31638,04 дол. США - заборгованість за кредитом, 2036,99 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 228,62 дол.США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 45,73 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, 19,31 дол. США - фіксована частина штрафу і 1696,97 дол. США - процентна складова штрафу.

06.05.2015 року ОСОБА_3 звернувся з окремим позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просив визнати кредитний договір від 04.05.2007 року №LVH9G10000016, договори поруки від 04.05.2007 року, укладені між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також договір іпотеки, укладений 04.05.2007 року - недійсними.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він як позичальник, не був належно поінформований банком про сукупну вартість кредиту, умови його надання, складові кредиту. У договорі не було визначено абсолютного значення здорожчення кредиту, а розмір відсотків, які зазначені в кредитному договорі, не відповідає реальному розміру відсотків, що мав би він сплатити у разі належного виконання умов договору, тобто мало місце приховування суттєвих умов договору, що є відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживача" підставою про визнання кредитного договору недійсним.

Крім цього, умови договору передбачають можливість відповідача в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, що суперечить принципу добросовісності, має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживачу. Вважає, що вказані обставини згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Оскільки спірний договір містить суттєві невідповідності його змісту актам законодавства України, тому це відповідно до ст. 217 ЦК України має наслідком недійсність правочину вцілому із усіма правовими наслідками, які закон із цим пов"язує, а саме недійсність основного зобов"язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, тобто недійсними необхідно визнати договори поруки та іпотеки.

Ухвалою Жидачівського районного суду від 18.08.2015 року позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договорів поруки та визнання недійсним договору іпотеки прийнято до спільного розгляду із позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк» на рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, що виникла станом на 27.10.2014 року, в сумі 31638 доларів США 04 цента, що в еквіваленті складає 409712 грн. 62 копійки, процентну складову штрафу за договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, що виникла станом на 27.10.2014 року, в сумі 1581 долар США 90 центів, що в еквіваленті складає 20485 гривень 63 копійки та фіксовану складову штрафу за договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, що виникла станом на 27.10.2014 року, в сумі 250 гривень 00 копійок, а всього 430448 гривень 25 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмолено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк» на рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3654 грн. гривні 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договорів поруки та визнання недійсним договору іпотеки - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за процентами, комісії та пені оскаржив представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що при ухваленні рішення в цій частині судом порушено норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що умовами кредитного договору від 04.05.2007 року передбачено нарахування процентів за користування кредитом, комісії та пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, комісії та пені та у відмові в задоволенні позовної заяви до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по справі № 443/2268/14-ц та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, а також пояснення відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБак» суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення процентів у розмірі 2036,99 дол. США, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 218,62 дол. США та пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором у розмірі 45,73 дол. США, а також частини процентної складової штрафу не ґрунтуються на доказах, належних розрахунках, не узгоджуються з наявними матеріалами та не враховують дійсних обставин справи.

Натомість, суд вважав обґрунтованими і доведеними вимоги банку про стягнення на погашення заборгованості за кредитним договором коштів загальною сумою 32219,94 доларів США, що за обраним банком валютним курсом є еквівалентом 430198,25 грн., в т.ч., 31638,04 дол. США боргу за кредитом, 1581,90 дол. США процентної складової штрафу, а також 250,00 грн. фіксованої частини штрафу.

В свою чергу, суд відмовив у задоволенні вимоги до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення із них у солідарному порядку встановленої судом заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитом, відтак вважав припиненими договори поруки, укладені із поручителями.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів не в повній мірі погоджується з даними висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Оскільки апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні власних позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, комісії та пені, а також солідарному стягненні заборгованості з поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, апеляційним судом за правилами ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення в іншій частині не перевіряється.

Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №LVH9G100000166, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 04 травня 2007 року по 03 травня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 35200 дол. США на купівлю квартири, а також у розмірі 7920 дол. США на сплату страхових платежів, із сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості, а також із сплатою банку винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати (т. 1 а.с. 14-16).

Відповідно до п.п. 4.1. кредитного договору у випадку порушення будь-якого зобов"язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не менше 1,00 грн.

У випадку порушення будь-якого зобов"язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,46% на місяць на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п. 7.4.).

В свою чергу, згідно із п. 5.4. договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань позичальника, позивач та відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 04.05.2007 року уклали окремі договори поруки, відповідно до яких останні, як поручителі, несуть разом із відповідачем ОСОБА_3 солідарну відповідальність перед банком за виконання зобов"язань за кредитним договором у такому ж розмірі, як і відповідач ОСОБА_3 (т. 1, а.с.17,18).

Крім цього, 04.05.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки квартири, на підставі якого останній передав в іпотеку придбану ним за договором купівлі-продажу від 04.05.2007 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 103-106).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Власні зобов»язання за кредитним договором банк виконав, 04.05.2007 року за рахунок кредитної лінії позичальник одержав 43120,00 дол. США, з яких 35200,00 дол. США скеровані на придбання квартири та 7920 дол. США на оплату страхових внесків.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед кредитором, загальний розмір якої, згідно поданого банком розрахунку, станом на 27.10.2014 року складав 35655,65 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на цю дату становило 461740,72 грн., в т.ч.: 31638,04 дол. США - заборгованість за кредитом, 2036,99 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 228,62 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 45,73 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, 19,31 дол. США - фіксована частина штрафу і 1696,97 дол. США - процентна складова штрафу.

30.10.2014 року банк рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслав позичальнику ОСОБА_3 та поручителям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимогу №30.1.0/2-742 про дострокове сплату всього боргу (т. 1, а.с.9-11), яка залишена без реагування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 629, 638 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов»язання, настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (пені).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції докази судова колегія приходить переконання, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення заборгованості, однак стягнута сума не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

В свою чергу, відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому, банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7-ми календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Колегією суддів встановлено, що з 30 листопада 2008 року банк збільшив відсоткову ставку за кредитом з 12,00% до 14,02% річних, проте доказів надсилання відповідачу повідомлення про зміну процентної ставки, матеріали справи не містять.

Наведене свідчить про неналежне виконання банком вимог п. 2.3.1 договору.

Разом з тим, встановивши порушення в діях банку під час збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів в розмірі 2036,99 дол. США в цілому, оскільки нарахування відсотків за ставкою 12,00% річних після 30.11.2008 року відповідало б умовам укладеного кредитного договору.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2036,99 дол. США процентів за користування кредитом необхідно скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення такої вимоги, а саме стягнення суми процентів за користування кредитом із розрахунку відсоткової ставки 12,00 процентів на суму заборгованості за період з 04.05.2007 року по 27.10.2014 року, розмір якої складає 2004,18 дол. США.

Крім цього, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення 218,62 дол. США комісії за користування кредитом, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.7.1. кредитного договору від 04.05.2007 року передбачено сплату банку винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, що відповідно до поданого розрахунку станом на 27.10.2014 року складає 218,62 дол. США, при цьому зазначена умова договору є чинною, відтак повинна бути застосована при нарахуванні суми заборгованості.

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення 45,73 дол. США пені за несвоєчасне виконання зобов»язання за договором, суд першої інстанції вірно виходив з того, що розрахунок пені повинен чітко відображати за прострочення сплати якого саме платежу нараховується пеня, якою є база нарахування та за який період, при цьому кредитор поставив питання про стягнення пені в доларах США, тоді як договором передбачена сплата пені в гривнях.

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (постанова ВСУ від 01 квітня 2015 року, справа 3-29гс15).

Також, колегія суддів погоджується із перерахунком судом першої інстанції розміру штрафу, який необхідно стягнути з позичальника, оскільки відповідно до 5.4. кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову, відтак процентна складова штрафу складає 1581,90 дол. США, а фіксована його частина - 250,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості за кредитним договором із поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, колегія суддів виходить з наступного.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Закон пов'язує припинення договору поруки із сукупністю двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Як зазначено вище, з 30.11.2008 року банк в односторонньому порядку, без повідомлення та погодження із позичальником ОСОБА_9 та поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збільшив відсоткову ставку по кредитному договору з 12,00% річних до 14,04% відсотків річних.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком і тягне припинення поруки.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 2036,99 дол. США процентів за користування кредитом та 218,62 дол. США комісії за користування кредитом необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково, а про стягнення комісії задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 2036,99 дол. США процентів за користування кредитом та 218,62 дол. США комісії за користування кредитом - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково, а про стягнення комісії задовольнити повністю.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступний редакції:

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» на рахунок №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, що виникла станом на 27.10.2014 року в сумі 35442 (тридцять п»ять тисяч чотириста сорок два) дол. США 74 цента, що в еквіваленті станом на дату складання розрахунку 27.10.2014 року складає 459233 (чотириста п»ятдесят дев»ять тисяч двісті тридцять три) грн. 48 коп., з яких 31638 доларів США 04 цента - заборгованість за кредитом, 2004 дол. США 18 центів - заборгованість по процентам за користування кредитом, 218 доларів США 62 цента - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1581 дол. США 90 центів - процентна складова штрафу за договором та 250 грн. 00 коп. фіксована складова штрафу за договором.

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: О.Ф. Павлишин

О.В. Тропак