Рішення № 56325143, 19.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/1203/15 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.

Провадження № 22-ц/783/474/16 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Богонюка М.Я.

суддів: Гриновця Б.М., Ванівського О.М.,

при секретарі: Жукровської Х.І.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

позивача - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року, -

встановила:

оскарженим рішенням частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про порушення умов звільнення з роботи, проведення належного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 61922,82 грн. заборгованості по заробітній платі.

Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допущено до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що позивач звернулась в суд з порушенням строків позовної давності, а саме через 4,5 роки після її звільнення. Також стверджує, що на час звільнення ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі в неї не існувало. В день звільнення з нею були проведені всі необхідні розрахункові дії.

Крім того, зазначає, що позивач перебувала у трудових відносинах з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2. Натомість позов ОСОБА_4 подала в суд про стягнення заборгованості за заробітною платою і відшкодування моральної шкоди, яка випливає із трудових відносин, до фізичної особи ОСОБА_2. Відтак, вказує, що на його думку, позов подано неналежного відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10 лютого 2010 року ОСОБА_4 була прийнята на роботу на посаду продавця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про що було укладено трудовий договір, який зареєстрований у Бродівському РЦЗ.

Відповідно до ст.50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Згідно зі ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь - які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому на підставі правила, встановленого у статті 51 ЦК України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність, а також брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 в серпні 2015 року пред'явила позов до ОСОБА_2, як фізичної особи, фактично покликаючись на правовідносини, що виникли на підставі трудового договору, укладеного між нею і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.2, 3).

Зазначені вище обставини та положення законодавства залишились поза увагою суду, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав про задоволення позову про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди. При цьому суд невірно визначив правовідносини, що існують між сторонами, так як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, яка укладала трудовий договір, до участі в справі не залучалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, і ЦПК України не передбачає можливості вирішення апеляційним судом питання про заміну відповідача, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягненню моральної шкоди, а в решті залишити без змін.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст.303, 304, п.п.1, 2 ч.1 ст. 307, ст.308, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, п.1 ч.1 ст.314, ч.2 ст.314, ст.ст.315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області в частині стягнення з ОСОБА_2 в Користь ОСОБА_4 61922,82 грн. заборгованості по заробітній платі; стягнення з ОСОБА_2 в Користь ОСОБА_4 1000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та допущення до негайного виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В решті - рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.Я.Богонюк

Судді: Б.М.Гриновець

О.М.Ванівський