Ухвала суду № 56322237, 09.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/8899/15-ц Номер провадження 22-ц/775/244/2016

Головуючий у 1 інстанції Марченко Л.М. Єдиний унікальний номер 234/8899/15-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22ц/775/244/2016

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 березня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Санікової О.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Доля В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Краматорського міського суду від 04 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди (а.с.1-3), який під час судового провадження вточнила в частині збільшення періоду та розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (а.с.21).

Рішенням Краматорського міського суду від 04 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті за липень - жовтень 2014 року в сумі 6411,50 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1629,04 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10000 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 19040,54 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави судовий збір в сумі 365,40.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій вказала, що під час розгляду справи суд не повно зясував всі обставини, які мають значення для правильного та обєктивного її вирішення, порушив норми матеріального і процесуального права.

Просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачці у позові.

У судовому засіданні представник відповідача доводи своєї апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Вислухавши пояснення сторін та перевіривши докази у їх сукупності, судова колегія прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які

суд вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування судом норм

матеріального права.

Як встановлено судом, відповідач юридична особа КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» не володіє кадровою та фінансово-господарською документацією своїх відокремлених структурних підрозділів, зокрема станції швидкої медичної допомоги м.Макіївки, яку не змогло перевезти під час збройного конфлікту у Донецькій області на територію, підконтрольну Україні (а.с.63-72).

Позивачка ОСОБА_1 надала до суду копію трудової книжки, з якої вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у відокремленому його підрозділі - станції швидкої медичної допомоги м.Макіївки, де вона працювала фельдшером виїзної бригади у період з 20.02.2004 року та звільнилася за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України 01.11.2014 року (а.с.7-8).

Згідно довідки, наданої позивачкою до суду у відповідача перед нею виникла заборгованість по заробітній платі фельдшера станції швидкої медичної допомоги м.Макіївки за 2014 рік. Так, заробітна плата за квітень складає 3002,61 грн., за травень 4287,73 грн., за червень 2888,06 грн., за липень 2948,20 грн., за серпень 3140,43 грн., за вересень 2164,69 грн., середньомісячний заробіток становить 3071,95 грн. (а.с.6).

Оскільки зазначені вище докази відповідачем не спростовані, наказ про звільнення ОСОБА_1 не скасовано чи не визнано недійсним, печатка станції не визнана недійсною, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність застосування ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України та стягнення з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період липень жовтень 2014 року, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та моральну шкоду, а всього загальну суму 19040,54 грн.

Про те повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Так, згідно ст.115 ч.1 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з довідки про заробітну плату ОСОБА_1, то вона становить: за квітень 2014 року 3002,61 грн., за травень 2014 року 4287,73 грн., за червень 2014 року 2888, 06 грн., за липень 2014 року 2948,20 грн., за серпень 2014 року 3140 грн., за вересень 2014 року 2164 грн.

Факт відповідності зазначених сум заробітної плати за період з квітня по червень 2014 року на загальну суму 10178, 40 грн., також підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Краматорськ Донецької області, а також довідкою з Пенсійного фонду у м. Краматорськ Донецької області (а.с. 6) та не заперечується сторонами по справі і заборгованості по заробітній платі за цей період не має.

Проте, оспорюваний позивачкою період існування заборгованості - це липень-жовтень 2014 року, за який, як було встановлено судом першої інстанції, позивачці було нараховано за липень 2948,20 грн. сплачено 2603,19 грн. (залишок складає 345,01 грн.), за серпень 3140,43 грн. сплачено 2310,58 грн. (залишок складає 829,85 грн.), за вересень 2164,69 грн. оплати не було.

Факт часткової оплати відповідачем позивачці зазначених сум підтверджується з наданих відповідачем матеріалів про виплату заборгованості по заробітній платі за липень-серпень 2014 року (а.с.73-103) де зазначено, що КЛПУ «Обласний центр…» платіжним дорученням №648 від 10.10.2014 року (а.с.73) перерахувало на карткові рахунки працівників на погашення заробітної плати за липень 2014 року згідно відомості (а.с.74-92) грошову суму в розмірі 2016568,10 грн., зокрема позивачці ОСОБА_1 на її особовий картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» №2984106990 було перераховано 603,19 грн. і 2000 грн. (а.с.79).

Також, платіжним дорученням №833 від 24.10.2014 року (а.с.73) КЛПУ «Обласний центр…» перерахувало на карткові рахунки працівників на погашення заробітної плати за серпень 2014 року згідно відомості (а.с.93-103) грошову суму в розмірі 2024618,41 грн., зокрема позивачці на її особовий картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» №2984106990 було перераховано 2310,58 грн. (а.с.100).

Зазначена вище довідка про заробітну плату підписана головним лікарем станції швидкої допомоги у м. Макіївка ОСОБА_2, який мав повноваження до 19 вересня 2014 року та головним бухгалтером ОСОБА_3, містить штамп та печатку станції швидкої допомоги м.Макіївки, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування заборгованості по заробітній платі, яка не була доплачена ОСОБА_1 за період з липня по вересень 2014 року та становить 345,01 + 829,85 + 2164,69 = 3339,55 грн. Відсутність заборгованості у зазначений період відповідачем у судовому засіданні не доведено.

Що стосується заборгованості по заробітній платі за жовтень 2014 року, то з висновком суду першої інстанції про існування такої заборгованості погодитись неможливо.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до наказу Департаменту охорони здоровя від 19.09.2014 року №272 «Про тимчасове призупинення діяльності структурних підрозділів комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», наказу Центру від 19.09.2014 року №124 «Про тимчасове призупинення діяльності відокремлених підрозділів КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» була тимчасово призупинена діяльність та фінансування відокремлених структурних підрозділів Центру згідно додатку. Були тимчасово призупинені повноваження керівників цих структурних підрозділів, а також призупинена дія довіреності, на підставі якої вони діяли. Утому числі, була скасована довіреність від 09.08.2013 року №20 (згідно якої він мав право, окрім іншого укладати та розривати трудові договори, видавати накази про прийом переведення, звільнення з роботи працівників, вчиняти дії, що виникають з адміністративних, фінансових, податкових, трудових та інших передбачених чинним законодавством правовідносин) та призупинені повноваження головного лікаря станції швидкої медичної допомоги м. Макіївка відокремлений структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_2, а також призупинені повноваження головного бухгалтера ОСОБА_3 (а.с. 53-69).

Таким чином у жовтні 2014 року була призупинена діяльність та фінансування відокремлених структурних підрозділів Центру згідно додатку, до якого також відносилася і станція швидкої допомоги м. Макіївки, а тому позивачка ОСОБА_1 не могла виконувати роботу у м. Макіївка та відповідно отримувати заробітну плату за цей період.

Окрім того, з наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача та письмових доказів, як у суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді справи, вбачається, що структурний підрозділ - станція швидкої допомоги м. Макіївки у серпні 2014 року була захоплена озброєними особами, у звязку з чим було захоплено будівлю станції, разом із документацією підприємства та печатками, у звязку з чим діяльність станції швидкої допомоги ум. Макіївці була призупинена з 19 вересня 2014 року і підприємство КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» було за наказом Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації від 21.11.2014 року №323 переміщено до м. Краматорськ (а.с. 70) За вказаним фактом захоплення адмінбудівлі підприємства внесено відомості до єдиного реєстру досудового розслідування Краматорського відділу поліції.

Згідно акту від 22.09.2014 року, головний лікар СШМД м. Макіївка ОСОБА_2 відмовився від підпису про його ознайомлення з наказом №127 від 19.09.2014 року про скасування довіреності, якою тому надавались адміністративні повноваження зазначені вище (у тому числі й повноваження про звільнення працівників).

Як вбачається з довідки, наданої апеляційному суду, позивачка ОСОБА_1 до цього часу з підприємства відповідача не звільнена, наказів про її звільнення, у тому числі і за власним бажанням адміністрацією підприємства не виносилось, заробітна плата їй не нараховується з жовтня 2014 року у звязку з її фактичною відсутністю на робочому місці (а.с. 183-185).

Таким чином, на підставі наданих представником відповідача доказів вбачається, що позивачка ОСОБА_1 до підприємства відповідача про її звільнення не зверталась та до часу розгляду справи у суді рахується працюючою. Запис, зроблений у її трудовій книжці, зроблений головним лікарем ОСОБА_2, повноваження якого (у тому числі про звільнення працівників) припинені, у звязку із скасуванням довіреності головного лікаря 19.09.2014 року, печатка підприємства на час внесення запису до трудової книжки, була захоплена разом із документами підприємтсва, а тому судом першої інстанції не вірно застосовані положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України та стягнуто з відповідача на користь позивачки суми, які б належали їй при звільненні, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Оскільки у судовому засіданні позивачка не надала суду доказів про її звернення до підприємства відповідача із вимогою про доплату їй спірної суми заборгованості, не стала до роботи та не повідомила підприємство про її місцезнаходження та поважні причини відсутності на робочому місці, то у підприємства відсутня вина, яка є обовязковою умовою для відшкодування моральної шкоди, передбаченої ст. 237-1 КЗпП України, а тому в цій частині висновки суду першої інстанції також є не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, Апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду від 04 грудня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», ЄДРПОУ 13491258, на користь ОСОБА_1, ШПН НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за липень вересень 2014 року в сумі 3339 (три тисячі триста тридцять девять) гривень 55 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: