Ухвала суду № 56322206, 09.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/1507/2014-ц Номер провадження 22-ц/775/219/2016

Суддя 1 інстанції Погрібна Н.М.

Категорія 2 Доповідач Новосядла В.М.

У Х ВА Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 березня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів: Кішкіної І.В., Краснощокової Н.С.,

за участю секретарів Кіпрік Х.В., Марченко Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів та інфляційних виплат,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 грудня 2016 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів та інфляційних виплат, а саме: з відповідача на користь позивача було стягнуто грошові кошти у розмірі 540 000 гривень та судові витрати у розмірі 1 776 гривень 33 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення в частині відмови у задоволенні позову змінити та стягнути з відповідача на користь позивача проценти за безпідставне користування коштами, інфляційного збільшення боргу з таких підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідач більше шести років користувався його грошовими коштами у сумі 540 000 гривень, а тому у відповідності до частини 2 статті 1214 ЦК України відповідач повинен сплатити йому проценти за користування грошима. Розмір процентів за користування грошима, на думку позивача, визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. Оскільки гроші по теперішній час знаходяться у користуванні відповідача, то ОСОБА_2 вважає, що проценти за користування його грошима повинні нараховуватися з вересня 2009 року по день ухвалення рішення,

- оскільки відповідач після набуття законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року не повернув позивачу гроші, то 3% річних та інфляційне збільшення боргу повинні нараховуватися з 14 березня 2014 року по 2 грудня 2015 року, а інфляційне збільшення боргу за цей період складає 412 020 гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з таких підстав:

- задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не були надані докази внесення ним грошових коштів у розмірі 540 000 гривень,

- позивачем не був наданий суду оригінал протоколу загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» з вересня 2012 року по червень 2013 року, відповідно до вимог статей 52 і 59 Закону України «Про господарські товариства»,

- позивач не надав суду доказів того, що з 10 березня 2014 року він звертався до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» з письмовою заявою про повернення йому грошових коштів у розмірі 475 000 гривень (як зазначено у першій позовній заяві) та оригінали квитанцій про внесення цих коштів (крім квитанцій на загальну суму 65 гривень),

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в оригіналі квитанції до прибуткового касового ордеру №150 від 11 вересня 2009 року зі штампом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про прийняття 45 000 гривень в графах «головний бухгалтер» та «касир» вказано одне і теж прізвище «Борчаковськая» та один і той же підпис. А в оригіналі квитанції про сплату 430 000 гривень в графі «головний бухгалтер» та «касир» не вказані прізвища і стоїть підпис однієї і тієї ж особи,

- суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що рішенням господарського суду Донецької області від 26 листопада 2013 року (справа №905/6878/13) та рішенням господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року (справа №5006/39/52пн/2012) встановлено факт внесення позивачем на поповнення статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» двох платежів у сумі 430 000 гривень та 45 000 гривень, а всього на 475 000 гривень. Крім того рішенням господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року було визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом від 14 серпня 2009 року за №18. Вказані рішення набрали законної сили відповідно 13 грудня 2013 року та 14 березня 2014 року,

- суд першої інстанції не врахував того, що позивач паралельно із цим позовом звертався до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Артемівське районне управління юстиції, про визнання ОСОБА_1 власником частки у статутному капіталі ТОВ «Теплообмінник».

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідача просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» задовольнити, в апеляційну скаргу позивача відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається.

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» товариства від 14 серпня 2009 року, оформленого протоколом №18 позивач ОСОБА_1 був прийнятий до складу засновників із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 25% із зобов*язанням внести додатковий внесок у розмірі 1 000 000 гривень, із яких необхідно було внести: до 01 вересня 2009 року 460 000 гривень, а до 01 вересня 2010 року - 570 000 гривень.

На підставі цього рішення до Статуту товариства були внесені зміни, які були зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області 21 серпня 2009 року за номером 12541050017000775.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року по справі №5006/39/52пн/2012 за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплообмінник", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту товариства позов ОСОБА_3 був задоволений і було визнано недійсними рішення загальних зборів товариства:

- рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від 05 серпня 2019 року, оформлене протоколом №16 від 05 серпня 2009 року,

- рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від 10 серпня 2009 року оформлене протоколом №17 від 10 серпня 2009 року,

- рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від 14 серпня 2009 року оформлене протоколом №18 від 14серпня 2009 року,

- визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників від 10 серпня 2009 року (протокол №17), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області 10 серпня 2009 року, номер запису 12541050016000775,

- визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників від 14 серпня 2009 року (протокол №18), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області 21 серпня 2009 року, номер запису 12541050017000775.

Вказане рішення господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року набрало чинності.

Позивач ОСОБА_1 приймав участь у цій справі як третя особа.

Згідно із частиною 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області, із посиланням на рішення господарського суду Донецької області від 26 листопада 2013 року (справа №905/6878/13) було встановлено факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від ОСОБА_1 на поповнення статутного фонду 430 000 гривень та 45 000 гривень, а в цілому 475 000 гривень.

При цьому господарський суд посилався на прибутковий касовий ордер №137 від 27 серпня 2009 року, згідно із яким на поповнення статутного фонду товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від ОСОБА_1 було отримано 430 000 гривень та відповідно до прибуткового касового ордеру №150 від 11 вересня 2009 року від ОСОБА_1 на поповнення статутного фонду було отримано 45 000 гривень. Тобто, у 2009 році товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від позивача на поповнення статутного фонду було отримано 475 000 гривень (т.2 а.с. 3-5).

Оригінали вказаних ордерів знаходяться в матеріалах господарської справи №905/6878/13, яка згідно відповіді господарського суду Донецької області від 19 серпня 2015 року, на теперішній час втрачена.

Таким чином, рішенням господарського суду Донецької області від 26 листопада 2013 року було встановлено факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від ОСОБА_1 на поповнення статутного фонду двох платежів у розмірі 430 000 гривень та 45 000 гривень, а всього на 475 000 гривень.

Крім того, суд першої інстанції прийняв як докази копії банківських квитанцій №15185.6.2 від 03 вересня 2013 року, №15876.6903 від 29 жовтня 2013 року, №713672 від 03 квітня 2013 року, згідно з якими товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» отримано від ОСОБА_1 на поповнення статутного фонду: 25 000 гривень, 27 000 гривень та 3 000 гривень відповідно і меморіальний ордер №К6/Р/12 від 25 квітня 2013 року на 10 000 гривень.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представником позивача були надані оригінали платіжних документів на поповнення статутного капіталу у розмірі 65 000 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За частиною 1 статті 1213 ЦК України, набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про застосування до вказаних правовідносин статті 1212 ЦК України і стягнув з відповідача на користь позивача, внесені ним кошти,оскільки правова підстава набуття коштів в установленому законом порядку визнана недійсною.

Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних виплат та відсотків за користування коштами, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 25 лютого 2014 року, яким визнано недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» від 14 серпня 2009 року набрало чинності 14 березня 2014 року і позивачем не було надано доказів звернення до товариства про повернення внесених ним коштів до статутного фонду.

Вказаний висновок суду є правильним і підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Що стосується доводу апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про те, що суд першої інстанції не дав оцінки тому, що оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №150 від 11 вересня 2009 року про прийняття 45 000 гривень в графах «головний бухгалтер» та «касир» вказано одне і теж прізвище «Борчаковськая» та один і той же підпис, а в оригіналі квитанції про сплату 430 000 гривень в графі «головний бухгалтер» та «касир» не вказані прізвища і стоїть підпис однієї і тієї ж особи, то апеляційний суд виходить із того, що вказані квитанції були предметом дослідження господарського суду при ухваленні рішення від 26 листопада 2013 року і прийняті судом як доказ того, що ОСОБА_1 було внесено у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» товариства 475 000 гривень, а тому згідно із частиною 3 статті 61 ЦПК України, вказані обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказане рішення господарського суду щодо цих обставин товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» не оскаржувалось, а тому підстав не приймати факти (обставини) встановлені господарським судом щодо розміру внеску ОСОБА_1 до статутного фонду немає.

Внесення позивачем на поповнення статутного фонду у розмірі 65 000 гривень було також підтверджено під час розгляду справи.

Відповідачем не були спростовані вказані доказі, а тому довід апеляційної скарги про не доведення позивачем поповнення статутного фонду підприємства на 540 000 гривень є необгрунтованим.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач одночасно звернувся до суду з позовом і до господарського суду є неспроможним, оскільки тільки позивачу належить право вибору способу захисту порушеного права.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів та інфляційних виплат залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: