Постанова № 56321852, 10.03.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/8254/15-а

Провадження №2-а/265/27/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Мельник І.Г., за участю секретаря Цепи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, якій неодноразово уточнював. В остаточній редакції зазначав, з 22.09.89 року по 12.11.2015 рік працював суддею, останній час з 03.05.1993 року в Апеляційному суді Донецької області. Зазначав, що стаж його роботи суддею складає 26 років 1 місяць 28 днів. Наказом Голови Апеляційного суду Донецької області № 391к від 23.11.2015 року у звязку із поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України №788-УІІІ від 12.11.2015 року позивача відраховано зі штату апеляційного суду. Зауважує, що розмір його заробітної плати, яка повинна враховуватись при призначенні щомісячного довічного утримання суддям у відставці склала 27 284 грн. 40 коп., у тому числі: окладу - 15 158,00 грн. та доплати до посадового окладу за вислугу років - 12 126 грн. 40 коп.(80%), відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте згідно листа УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 16.12.2015 року за №5412/7032 на його звернення від 08.12.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що складає 90% від його заробітної плати, протиправними, та такими, що не відповідають положенням діючого законодавства, у звязку з чим просить суд визнати дії відповідача щодо відмови йому у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці, протиправними, та зобов'язати відповідача призначити, нарахувати і виплачувати довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати в розмірі 27284,40 грн., відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.11.2015 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, починаючи з 23.11.2015 року та стягнути із відповідача судовий збір у сумі 487,20 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав зміст уточнених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку УПФУ в Орджонікідзевському районі, як отримувач пенсії за віком. Позивач звернувся до управління 08.12.2015 року із заявою про переведення його пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст..141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України № 212-У111 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій,у тому числі спеціальних, на загальних підставах, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання, призначаються відповідно до законів України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». До 01.06. 2015 року, відповідний Закон прийнято не було.

Позивач в доповненні до позову просить призначити довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати 27284,40 грн. відповідно до довідки про розмір заробітної плати. Згідно наданої позивачем довідки Апеляційного суду Донецької області № 16106/15/11 від 24.11.2015 року розмір заробітної плати, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 27284,40 грн. Таким чином 27284,40 грн., це 100% від заробітної плати, а не 90%.

Порядок призначення довічного грошового утримання визначається нормами постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, якою затверджено Порядок надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1.2. Порядку №3-1, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України або Президента України про звільнення у звязку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоровя , що перешкоджає продовженню виконання обовязків , та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду.

Тобто право на довічне грошове утримання виникає не з дня волевиявлення звільнитися з посади судді, а з дня відрахування зі штату суду.

Частиною 3 ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на день відрахування позивача зі штату суду) визначено, що місячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, підстав для нарахування та виплати довічного грошового утримання в будь якому іншому розмірі немає.

Бюджетним Кодексом України від 08.07.2010 № 2456 встановлено, що будь-які бюджетні зобовязання на платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, але бюджетом Пенсійного фонду України не передбачено таку статтею видатків, як сплата судового збору. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, до 01.04.2015 року позивач отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2015 року управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя припинило позивачу виплату пенсії за віком , посилаючись на норми Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Наказом Голови Апеляційного суду Донецької області № 391к від 23.11.2015 року у звязку із поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України №788-УІІІ від 12.11.2015 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області.

08.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-V1.

Як зазначено у розпорядженні ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполі № 77733 від 11.10.2014 року загальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 складає 39 років 8 місяців 21 день. Згідно подання № 11 від 24 листопада 2015 року Апеляційного суду Донецької області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 26 років 01 місяць 28 днів.

Згідно довідки Апеляційного суду Донецької області від 24.11.2015 року за № 16106/15/А заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 27284,40 грн., а оклад 15158,00 грн.

Рішенням № 5412/7032 від 15.12.2015 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9 ч.4 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (виключено слова), за якою суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Отже право на відставку виникає з часу, з якого стаж роботи на посаді судді досяг 20 років і саме ця обставина є єдиною умовою набуття права на відставку. Факт подання заяви про відставку є лише доказом реалізації цього права.

Наведені положення закону знайшли свою деталізацію у рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013 року ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у справі щодо відповідності Конституції України статей 103,109,131,132,135,136,137, п.п.1 п. 2 розділу XI1 «Прикінцеві положення» Закону України № 2453-V1.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення розділу VIII Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді, що нетотожне призначенню та виплаті пенсії громадянам на загальних підставах.

Наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно із положеннями ч.4 статті 138 Закону №2453-УІ в редакції 07.07.2010 року, щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Як встановлено судом, право на відставку ОСОБА_1 набув у жовтні 2014 року.

Своє волевиявлення щодо звільнення у відставку, відповідно до п.9 ч.5 пенсії статті 126 Конституції України позивач висловив у письмовій заяві на адресу Верховної ОСОБА_2 України 30 вересня 2014 року і того ж дня звернувся із заявою до ОСОБА_2 ради юстиції щодо внесення подання про звільнення з посади судді у звязку із поданням заяви про відставку.

Факт подачі заяви у відставку 30 вересня 2014 року, тобто до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УШ від 02.03.2015 року, підтверджується листом ОСОБА_2 юстиції від 01.03.2016 року №2963/о/9-16.

Між тим, тільки 12 листопада 2015 року п.4 постанови №788-УШ Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у звязку із поданням заяви про відставку.

Отже, приймаючи до уваги, що на час прийняття закону №2453-УІ в редакції 07.07.2010 року позивач вже набув право на відставку, маючи необхідний стаж роботи і міг в любий час до досягнення граничного віку перебування на посаді судді подати заяву про відставку, слід вважати, що останній набув право і на отримання щомісячного довічного утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження його граничного розміру.

Приписи ч.3ст.138 зазначеного закону є похідними від положень ч.1 статті 109 зазначеного закону.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз.2 п.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене ст. 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави і гарантіями забезпеченості незалежності суддів, оскільки суддя відповідно до ст. 127 Конституції України, а також статті 53 Закону України № 2453 -VI, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому не може виокремлюватися певна категорія суддів у відставці, які не мають права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Враховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закону №2453-УІ, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року №21-584а14 в подібній адміністративній справі зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453-У1 в редакції до змін, внесених Законом України № 3668-У1: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Викладене вище відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Крім того, приписи статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, як в редакції 07.07.2010 року, так і після неодноразово внесених в нього змін, не тільки не встановлюють заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а навпаки ставлять у залежність його розмір від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

У відповідності із пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5) та Додатку № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена особа форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Саме таку довідку та інші необхідні документи позивач отримав при звільненні для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що право на отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, у ОСОБА_1 виникло відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1, коли на час його прийняття останній працював на посаді судді понад 25 років, а тому набув гарантоване державою право на отримання щомісячного довічного утримання у розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження його граничного розміру, що це право він реалізував, у тому числі і отриманням щомісячних доплат за вислугу років, продовжуючи працювати на посаді судді Апеляційного суду Донецької області, а тому саме цим актом законодавства вони і повинні регулюватися. Акти законодавства, які були прийняття в подальшому та звузили зміст і обсяг вже набутих та гарантованих державою прав, у тому числі і розмір щомісячного довічного утримання, до позивача не можуть застосовуватись, оскільки розповсюджуються вже на правовідносини, що виникли після набуття ними чинності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці, є протиправними та наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року, починаючи з 23.11.2015 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 19, 22, 126, 127 Конституції України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів №2453-VІ від 07.07.2010 року, ст. 2, 3, 94, 158 - 163, 183-2, 244-2, 256 КАС України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати (27284 грн. 40 коп.), починаючи з 23 листопада 2015 року, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 7 липня 2010 року (ч.3ст.138) та наданих Апеляційним судом Донецької області від 24.11.2015 року №16106/15/А необхідних документів для його розрахунку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 489,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І.Г. Мельник