Ухвала суду № 56319999, 10.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21906/15-ц

Провадження № 4-с/760/2/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника заявника ОСОБА_1, представника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Кісельової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії та рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського Олега Вікторовича, заінтересовані особи ОСОБА_5, ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

11.12.2015 заявник звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В., заінтересовані особи ОСОБА_5, ОСОБА_6

15.12.2015 суддя Солом'янського районного суду м. Києва постановив ухвалу про залишення скарги без руху, відповідно до вимог якої заявнику було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової скарги з урахуванням зазначених вимог.

28.12.2015 заявник подав скаргу у новій редакції, у якій просив:

поновити ОСОБА_3 10-денний процесуальний строк на подання скарги до суду на постанову державного виконавця ВДВС Самборського О. В. про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 у виконавчому провадженні ВП № 47369945 у разі, якщо суд вважає, що встановлений строк на оскарження пропущений боржником;

постанову державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В. про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 у виконавчому провадженні ВП № 47369945 скасувати;

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В., пов'язану з повторним не наданням боржнику у виконавчому провадженні № 47369945 ОСОБА_3 7-денного строку на самостійне виконання рішення;

визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В., пов'язані з передчасним накладенням 20.11.2015 арешту на майно боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП № 47369945;

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В., пов'язану з не внесенням вчасно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 у виконавчому провадженні ВП № 47369945, відповідно до приписів пп.пп. 1.12.1., 1.12.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012;

зобов'язати державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В. відкликати реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень, арешту усього рухомого майна у виконавчому провадженні ВП № 47369945 відносно ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначив, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва 15.10.2015 було скасовано постанову державного виконавця про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2015, яка прийнята у виконавчому провадженні ВП №47369945.

09.12.2015 ОСОБА_3 стало відомо про винесення нової постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015.

Однак, вищезазначена постанова всупереч вимогам чинного законодавства не була сформована державним виконавцем та не була внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щонайменше до 24.11.2015.

Крім цього, державний виконавець не надав заявнику строку з фіксуванням конкретної дати для самостійного виконання судового рішення.

У зв'язку з цим, заявник стверджував, що дії відповідача є протиправними, а постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 підлягає скасуванню.

Крім цього, заявник вважає, що державний виконавець грубо порушив строки, які визначають порядок направлення вищезазначеної постанови, встановлені частиною четвертою статті 57 Закону «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав і просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що несвоєчасне внесення державним виконавцем оскарженої постанови у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень є наслідком великої завантаженості державних виконавців та це не потягло за собою порушення прав боржника.

Заінтересовані особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити з таких підстав.

Суд встановив, що 20.11.2015 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої наклав арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення у розмірі 49 600 дол. США.

Однак, заявник копію вищезазначеної постанови не отримав та про її винесення дізнався лише 09.12.2015 з відомостей, які зазначені в Єдиному державному реєстру виконавчих проваджень.

Частина перша статті 385 ЦПК передбачає, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Таким чином,зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та національне законодавство, яке гарантує заявнику доступ до правосуддя, суд вважає, що заявник строк подання скарги на рішення державного виконавця не пропустив.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 своєї постанови № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що «при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12)».

З аналізу статті 11 Закону «Про виконавче провадження» випливає, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження». Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У своїй скарзі заявник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського О. В., пов'язану з повторним не наданням боржнику у виконавчому провадженні № 47369945 ОСОБА_3 7-денного строку на самостійне виконання рішення, однак така вимога не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження надає боржнику строк для самостійного виконання рішення суду.

З досліджених матеріалів випливає, 28.04.2015 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій боржнику надав строк для добровільного виконання рішення суду до 04.05.2015 (а.с. 92).

Крім цього з матеріалів виконавчого провадження, які містяться в матеріалах справи випливає, що за захистом свої прав заявник зверталася до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Самборського О. В., за результати розгляду якої було постановлено ухвалу суду від 15.10.2015.

Таким чином, ОСОБА_3 була обізнана у наявності відкритого виконавчого провадження, оскільки за захистом своїх порушених прав зверталася до суду, а тому її доводи в цій частині є необґрунтованими.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Самборського О. В., які пов'язані з передчасним накладенням 20.11.2015 арешту на її майно, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, пов'язаної з невнесенням вчасно у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень постанови від 20.11.2015 та зобов'язання державного виконавця відкликати реєстрацію арешту майна боржника з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону «Про виконавче провадження» у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Отже, за містом частини третьої статті 19 Закону «Про виконавче провадження» законодавець надає державному виконавцю право на підставі заяви стягувача вживати заходів щодо забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту на майно, не пов'язуючи його з часом добровільного виконання боржником судового рішення.

З матеріалів справи випливає, що 24.04.2015 стягувач ОСОБА_5 подав заяву, у якій просив одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все майно заявника (а.с. 94).

15.05.2015 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка 19.11.2015 була скасована на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 15.10.2015.

Однак відповідно до положень статті 19 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець правомірно прийняв постанову від 20.11.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім цього, заявник посилається на те, що всупереч вимогам встановлених чинним законодавством, державний виконавець станом на 24.11.2015 не сформував та не вніс до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015. На підтвердження свої доводів посилався на інформацію про виконавче провадження з ЄДРВП (а.с. 6).

Однак суд не погоджується з такими доводами заявника, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція) основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (підпункт 1.12.1 Інструкції).

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, держателем якого є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення.

Адміністратором Єдиного реєстру є ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке має прямий доступ до комп'ютерної бази даних і відповідає за її створення, впровадження, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі.

Суд на підставі листа заступника генерального директора ДП «Національній інформаційні системи» від 19.02.2016 № 610/01-07 встановив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, в рамках виконання виконавчого провадження № 47369945 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було зареєстровано 25.11.2015 о 12:31 державним виконавцем Самборським О. В. та зазначено дату прийняття рішення 20.11.2015.

Формування та друк вищезазначеної постанови було здійснено державним виконавцем Самборським О. В. 25.11.2015 (а.с. 47).

За практикою Європейського суду з прав людини судове рішення повинно бути дієвим і досягати своєї мети.

Відповідно до частини другої статті 387 ЦПК у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Суд констатує, що державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Самборським О. В. оскаржена постанова від 20.11.2015 була внесена до ЄДРВП 25.11.2015 о 12:31.

Проте, зазначені дії державного виконавця не призвели до порушення прав боржника, який не виконує рішення суду, не викликали негативних наслідків для боржника та не є підставою для визнання постанови про накладення арешту незаконною та її скасування. Крім того, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо несвоєчасного внесення постанови до ЄДРВП не призведе до поновлення прав боржника або усунення якихось порушень.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи постанову від 20.11.2015, виходив з того, що виконання рішення суду - це важливий етап, без якого сам факт прийняття рішень втрачає сенс, а тому залишення його без виконання ставить під загрозу мету здійснення правосуддя - захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 387 ЦПК «якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги».

Дослідивши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій та бездіяльності державного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та відкликання реєстрації арешту майна боржника, а тому в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, статтями 385, 386 387 ЦПК, суд

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії та рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Самборського Олега Вікторовича, заінтересовані особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л. В. Шевченко