Ухвала суду № 56316970, 10.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: О.С. Малько, Н.В. Бондаренко, С.С. Шимківа,

секретар судового засідання: І.С. Пиляй І.С,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови правління публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду від 11 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 21 січня 2013 року по 25 лютого 2015 року 14410 гривень 90 коп. та 200 гривень 00 коп. моральної шкоди.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на це рішення голова правління ПАТ "Рівневтормет" вказує на його незаконність та необґрунтованість.

Судом не враховано, що 24 січня 2013 року позивачу було надіслано лист щодо отримання розрахункових коштів, однак ОСОБА_2 свідомо не підприємство не прибув, а тому сума розрахункових була депонована.

Вини роботодавця у неотриманні працівником розрахункових коштів немає, а тому просить рішення суду скасувати і у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 покликається на безпідставність посилання відповідача на те, що ПАТ "Рівневтормет" намагалося виплатити ОСОБА_2 нараховану заробітну плату і направляли листа від 24 січня 2013 року, оскільки позивач від відповідача жодного листа не отримував.

Систематичність невиплати заробітної плати доводиться також колективним зверненням до правоохоронних органів із заявою від 09 травня 2014 року колишніх працівників ПАТ "Рівневтормет".

Судом було встановлено порушення відповідачем вимог мт.116 КЗпП України, строки розрахунку при звільнені, яка передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідач в судовому засіданні не надав суду доказів того, що ОСОБА_2 було надіслано та вручено лист із повідомленням про необхідність отримати нараховану, але не виплачену заробітну плату, що підтверджується відсутністю поштового повідомлення про вручення цього листа.

Відповідач ПАТ "Рівневтормет" намагається уникнути відповідальності за порушення трудового законодавства.

Просить постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Радивилівського районного суду від 15 грудня 2015 року.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд правильно виходив з доведеності невиплати з вини відповідача як роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2012 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу сторожем в Радивилівську дільницю згідно наказу №63 від 03 вересня 2012 року, а 21 січня 2013 року - звільнений по ст.38 КзпП України за власним бажанням згідно наказу №1-к від 21 січня 2013 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Судом встановлено, що повний розрахунок із позивачем відбувся через півтора року з дня звільнення, оскільки 25 травня 2015 року ОСОБА_2 отримав заробітну плату в розмірі 1863 гривні 63 коп. згідно відомості на виплату грошей №ВМ-0000053, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4 (а.с.38).

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, суд правильно покликався на положення ст.ст.116, 117 КЗпП (строки розрахунку при звільненні; відповідальність за затримку розрахунку при звільненні) та на роз'яснення, викладені в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року.

В позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з розрахунку одноденного середнього заробітку в розмірі 24 гривні 22 коп. (що на 03 гривні 06 коп. менше від визначеного судом розміру), а тому суд у відповідності до положень ст.11 ЦПК України задовольнив позовні вимоги в цій частині у межах заявлених (а.с.26)..

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини роботодавця у неотриманні працівником розрахункових коштів, не заслуговують на увагу ,оскільки визначальним при застосуванні передбаченого ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язку роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні є такі юридично значущі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в ньому висновків .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313- 315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу голови правління публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" відхилити.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2015 року залишити без змін..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: О.С. Малько Н.В. Бондаренко С.С. Шимків