Рішення № 56315395, 02.03.2016, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/91/16-ц

Провадження № 2/535/74/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року смт. Котельва

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - Мальцева С.О.,

з секретарем судового засідання - Білик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Котельва цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей Карлівської районної

державної адміністрації Полтавської області

про зміну прізвища дитини

за участю: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

У С Т А Н О В И В:

08 грудня 2016 року ОСОБА_1 пред'явила позов шляхом подання позовної заяви до Котелевського районного суду Полтавської області, в якому, просила змінити прізвища сина «ОСОБА_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище «Романовський».

В обґрунтування своїх позивних вимог позивач послалася на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 24.11.2013 року, який було розірвано 09.06.2015 року та від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що після розірвання шлюбу прізвище «ОСОБА_3» вона змінила на дошлюбне «ОСОБА_3» та бажає змінити прізвище сина на своє для того, щоб у них з сином було одне спільне прізвище, але її колишній чоловік, відповідач по справі згоди не дає. Вказала на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, а також вважає, що залишення дитини на прізвище батька може призвести до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми та позбавити дитину в майбутньому відчуття «неповноцінності», що буде негативно впливати на емоційний стан дитини.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовільнити позов з підстав, які зазначені нею в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не підтримав в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа: Служба у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області у судове засідання не з'явилася надали письмову заяву, в якій просила розглянути справу без їх позову, позов підтримали в повному обсязі.

Узагальнена позиція сторони відповідача зводиться до того, що він любить свою дитину; прізвище дитини дають за прізвищем батька та вони з позивачем разом реєстрували прізвище їх сина; у нього в дитинстві з своїм прізвищем проблем не було; він є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію 1174 грн; батьківські обов'язки намагається виконувати щодо дитини по мірі можливості; заборгованість по аліментам утворилась в зв'язку із зміною міста проживання та пересиланням виконавчою службою провадження з Котельви до Карлівки та навпаки; вказав, що у них з позивачем існує спір щодо виховання їх спільної дитини.

Суд, заслухавши сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, встановивши та визначивши відповідно до них правовідносини, в и х о д и т ь з т а к о г о.

У справі, яка розглядається судом по суті, спір виник із сімейних відносин між батьками щодо зміни прізвища дитини.

Розглядом справи установлено, що з 24 листопада 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області 09 червня 2015 року та від цього шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3, який після розірвання шлюбу проживає разом з позивачем. Під час перебування у шлюбі та народження дитини позивач була на прізвище «ОСОБА_3».

Частиною першою статті 145 СК України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. У статті 8 цього Кодексу закріплено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Положеннями частини 1 статті 7 ЦК України визначено, що звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Судом з'ясовано, що сторони по справі ОСОБА_1 є громадянкою України та уродженкою міста Красноград, Харківської області та ОСОБА_2 є громадянином України та уродженцем села Деревки, Котелевського району, Полтавської області, в їх сім'ях традиційно за звичним правилом дітям при реєстрації народження дитини присвоювали прізвище батька.

Матеріали справи свідчать, що дитина сторін, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за прізвищем батька, відповідача по справі - «ОСОБА_3».

У судовому засіданні сторони пояснили, що реєстрували прізвище дитини разом за обопільною згодою та з цього приводу у них під час реєстрації дитини спіру не було.

З тексту частини п'ятої статті 148 СК України вбачається, що у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Тобто інтерес дитини є пріоритетним.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 вона бажає змінити прізвище сина для того, щоб у них з сином було одне спільне прізвище, але батько дитини заперечує щодо зміни прізвища дитини. При цьому, позивач ще послалась на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, а також на інші обставини.

Перевіряючи посилання позивача стосовно виконання батьківських обов'язків відповідачем, суд виходить з т а к о г о.

У пункті 16 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року із змінами за №3 судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Установлено, що відповідач по справі є інвалідом ІІІ групи з дитинства, під час укладення шлюбу з позивачем їй про це було відомо та будь-яких непорозумінь з цього приводу в них не було, як не було і непорозумінь щодо його прізвища.

Згідно копії Заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 червня 2015 року вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано та змінено прізвище позивача з «ОСОБА_3» на дошлюбне - «ОСОБА_3».

Згідно копії Заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 червня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі ? частки від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання їх спільної дитини.

Матеріали справи свідчать, що виконавчий лист по справі №521/512/15-ц, виданий 09 червня 2015 року Карлівським районним судом Полтавської області було пред'явлено до виконання.

З приводу виконання батьківських обов'язків відповідач пояснив суду, що він любить свою дитину, однак з позивачем у них існує спір щодо порядку виховання дитини, про що не заперечувала у судовому засіданні і позивачка, батьківськи обов'язки виконує по мірі можливості, а також зазначив, що приїжджає до дитини та коли позивачка дає йому дитину бере її до себе до дому, про що не заперечувала у судовому засіданні і позивачка.

Останній раз відповідач був у дитини 12.02.2016 року та коли був у дитини, в тому числі купляв сину іграшку, поїзд дитячий, та одяг, костюм спортивний, про що свідчать відповідні копії товарних чеків (а.с. 44).

Наведені обставини свідчать про батьківський інтерес відповідача до свого сина.

При цьому, суд враховує, що позивачка проживає з сином не за місцем реєстрації відповідача, тобто в іншій місцевості, що в свою чергу безсумнівно може бути перешкодою для спілкування відповідача з сином.

Стосовно заборгованості по аліментам відповідач показав суду, що він отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1174 грн. та інших доходів у нього не має, про що він письмовою заявою повідомляв виконавчу службу та просив з цієї суми стягувати аліменти, однак в зв'язку із зміною ним міста проживання, в тому числі зміну місця отримання пенсії, виконавча служба пересилала виконавче провадження з Котельви до Карлівки та навпаки, в зв'язку з чим утворилася дана заборгованість, що підтверджується відповідними довідками з виконавчих служб.

Показання свідка ОСОБА_5 стосовно ненадання відповідачем матеріальної допомоги та не приймання ним участі у вихованні дитини, та аналогічні відомості, які містяться в довідці Завідувачої ДНЗ (ясла-сад) №3 ОСОБА_4, не свідчать про винну поведінку ОСОБА_2 та свідомого нехтування ним своїми обов'язками щодо дитини.

Отже, суд приходить до висновку, що підстави, які дають можливість зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності розцінювати, як не виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо дитини, а також свідомого нехтування ним своїми обов'язками щодо дитини, не встановлені.

Доказів стосовно того, що залишення дитини на прізвище батька може призводити до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми та позбавити дитину в майбутньому відчуття «неповноцінності», що негативно впливатиме на емоційний стан дитини, матеріали справи не містять та не вбачалось таких з пояснень позивачки.

Разом з цим, статтею 8 «Конвенції про права дитини» передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Водночас, стаття 3 «Європейської конвенції про здійснення прав дітей» серед основних процесуальних прав дитини визначає також право висловлювати свою думку і право бути поінформованою, в тому числі про можливі наслідки врахування цієї думки та про можливі наслідки будь-якого рішення. При цьому, мінімальний вік з якого дитина має право вільно висловлювати думку цією Конвенцією не встановлено.

З урахуванням наведеного, судом була перевірена дана можливість щодо з'ясування думки дитини, проте сторони повідомили суд, що дитина ще не вміє розмовляти в необхідному обсязі та не зможе висловити свою думку суду з приводу позиції щодо свого прізвища.

Таким чином, докази, які б свідчили про те, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини відсутні, а тому відсутні, на даний час, правові підстави, для зміни прізвища малолітнього.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Між тим, варто зважати на те, що дитина сама, ставши дорослішаю та досягнувши певного віку, матиме право змінити прізвище у загальному порядку, встановленому Законом.

На підставі наведеного та статей 145, 148 Сімейного кодексу України, статті 7 ЦК України та керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини, - відмовити повністю.

2.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

4.Повний текст рішення виготовлено та оголошено протягом п'яти днів.

СУДДЯ: С.О. Мальцев